справа № 380/22277/25
про забезпечення позову
26 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі судді Желік О.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -
Комарнівська міська рада Львівського району Львівської області (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 79335943 від 15.10.2025, винесену старшим державним виконавцем Відділу ПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ Зайцем О.А.;
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 79335943 від 15.10.2025 у розмірі 32000,00 грн, винесену старшим державним виконавцем Відділу ПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ Зайцем О.А.;
- визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79335943 від 15.10.2025 у розмірі 426,95 грн, винесену старшим державним виконавцем Відділу ПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ Зайцем О.А.
Ухвалою від 17.11.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 24.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
25.11.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить:
- вжити заходів забезпечення адміністративного позову Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;
- зупинити дію постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.10.2025 ВП № 79335943, постанови про стягнення виконавчого збору від 15.10.2025 ВП № 79335943 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 15.10.2025 ВП № 79335943 - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- заборонити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області здійснювати безспірне списання коштів з рахунків Комарнівської міської ради на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.10.2025 ВП № 79335943, постанови про стягнення виконавчого збору від 15.10.2025 ВП № 79335943 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 15.10.2025 ВП № 79335943 до набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування такої вказав, що існує реальна загроза блокування бюджетних видатків територіальної громади. Повідомив, що 05.11.2025 Комарнівська міська рада отримала запит від Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області (вих. № 02 11-08/701 від 05.11.2025). У вказаному запиті Казначейство повідомляє, що на виконанні перебувають постанови Відповідача від 15.10.2025 та 28.10.2025 про стягнення з міської ради коштів у ВП № 79335943. Казначейська служба, посилаючись на п. 30 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845, попередила позивача про те, що «не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника за всіма кодами… крім захищених видатків». Тобто, наявність чинних (на цей момент) оскаржуваних постанов державного виконавця стала підставою для фактичного зупинення фінансування життєдіяльності Комарнівської міської територіальної громади органами Казначейства. що оскаржувані дії відбуваються в листопаді 2025 року - в період завершення бюджетного року. Блокування проведення платежів (крім захищених статей) у цей період має катастрофічні наслідки для місцевого самоврядування, оскільки: Унеможливлюється розрахунок за виконані роботи та надані послуги за цивільно-правовими угодами, які мають бути закриті до кінця року; Зривається виконання місцевих програм соціально-економічного розвитку; Невикористані бюджетні асигнування в кінці року не переносяться на наступний період, що завдасть непоправної шкоди інтересам громади. Також вказав, що позовна заява обґрунтована тим, що рішення суду у справі № 380/14182/24 було виконано позивачем добровільно ще 22.08.2025 (Рішення ради № 3830), тобто задовго до відкриття виконавчого провадження (15.10.2025). Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір у такому разі не стягується. Стягнення з бюджету коштів за виконавчий збір та витрати за наявності факту добровільного виконання є безпідставним розтрачанням публічних фінансів.
Постановляючи ухвалу, суд враховує таке.
Частинами 1, 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до положення ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З аналізу викладених норм, слідує, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Предметом спору у даній справі є оскарження позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 79335943 від 15.10.2025, винесеної старшим державним виконавцем Відділу ПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ Зайцем О.А., постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 79335943 від 15.10.2025 у розмірі 32000,00 грн, винесеної старшим державним виконавцем Відділу ПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ Зайцем О.А., постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79335943 від 15.10.2025 у розмірі 426,95 грн, винесену старшим державним виконавцем Відділу ПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ Зайцем О.А.
За приписами ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Згідно з ч. 1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Суд зазначає, що спірні постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 79335943 від 15.10.2025 у розмірі 32000,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79335943 від 15.10.2025 у розмірі 426,95 грн, винесені старшим державним виконавцем Відділу ПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ Зайцем О.А. є виконавчими документами та набирають чинності з моменту їх винесення.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
З цього ж приводу суд враховує те, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення (виконавчого збору) на підставі виконавчого документа у виконавчому провадженні не порушить прав та законних інтересів стягувача (відповідача) чи інших осіб.
Суд враховує, що на адресу позивача надійшов запит від Управління Державної казначейської служби України у Городоцькому районі Львівської області (вих. № 02 11-08/701 від 05.11.2025), у якому Казначейство повідомляє, що на виконанні перебувають постанови відповідача від 15.10.2025 та 28.10.2025 про стягнення з міської ради коштів у ВП № 79335943. У вказаному запиті Казначейська служба попередила позивача про те, що не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника за всіма кодами… крім захищених видатків.
Аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсного спору поміж учасниками справи та реальність загрози виникнення матеріальної шкоди позивачу, яка полягає потенційному стягненні виконавчого збору відповідачем в межах виконавчого провадження.
З огляду на вказане, не надаючи попередньої оцінки законності винесення відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 79335943 від 15.10.2025 у розмірі 32000,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79335943 від 15.10.2025 у розмірі 426,95 грн, суд доходить висновку про можливість задоволення заяви позивача про забезпечення позову у справі № 380/22277/25 шляхом зупинення стягнення на підставі зазначених постанов державного виконавця Відділу ПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ Зайця О.А. від 15.10.2025 ВП № 79335943.
Поряд з цим, зупинення дії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 79335943 від 15.10.2025, винесену старшим державним виконавцем Відділу ПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ Зайцем О.А. не вбачається можливим, оскільки така не є виконавчим документом.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у визначений судом спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову. Крім того, такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд, -
заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.
Зупинити стягнення на підставі постанови державного виконавця Відділу ПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ Зайця О.А про стягнення виконавчого збору ВП № 79335943 від 15.10.2025 у розмірі 32000,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79335943 від 15.10.2025 у розмірі 426,95 грн.
Примірник ухвали про забезпечення позову відповідно до ч. 2 ст. 156 КАС України негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направити для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 156 КАС України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суд відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 149 КАС України може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.
Суддя Желік О.М.