26 листопада 2025 рокусправа № 380/3415/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Харківській області) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №913300814461 від 27.11.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат. соціальних послуг, надання житлових субсидій та пільг), про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , яким відмовлено у переведенні із пенсії по віку на загальнихпідставах на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII у зв'язку з відсутністю стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком та призначити пенсію відповідно до пункту 12 Розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та призначити пенсію державного службовця з 19.11.2024 на підставі поданої заяви, зареєстрованої за №8914 та доданими до неї документами, у тому числі і довідками виданими ГУ ДПС у Львівській області 19.11.2024 №654-13-01-10-00-11 та №655-13-01-10-00-11.
Позовні вимоги обґрунтовані таким. Позивач не погоджується із спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки підставою для відмови в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» стала відсутність необхідної кількості стажу на посадах віднесених до категорії посад державної служби.
Ухвалою суду від 24.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 статті 162 КАС України).
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.03.2003 та перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області.
Позивач звернулася до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою від 19.11.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, як державному службовцю, який має стаж державної служби понад 20 років.
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 15.01.2025 передано для розгляду ГУ ПФ України в Харківській області, яке прийняло рішення №913300814461 від 27.11.2024 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішення вмотивоване тим, що позивач звільнена з посади 02.10.2014. На дату звільнення стаж роботи на посадах склав 19 років 09 місяців 14 днів. Станом на 01.05.2016 ОСОБА_2 не займала посаду державного службовця. Отже станом на 01.05.2016 у заявника відсутній необхідний стаж на посадах державної служби.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII).
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723- ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 11 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Так, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №676/4235/17.
Відповідно до приписів Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 1).
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»:
мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України (пункту 2).
При цьому, абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Суд також зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (пункт 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII).
Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В оскарженому рішенні ГУ ПФ України в Харківській області від 21.01.2025 вказано, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у зв'язку з тим що, позивач звільнена з посади 02.10.2014. На дату звільнення стаж роботи на посадах склав 19 років 09 місяців 14 днів. Станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займала посаду державного службовця. Отже станом на 01.05.2016 у заявника відсутній необхідний стаж на посадах державної служби.
З позиції позивача відповідач протиправно відмовив їй у призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, оскільки станом на день подання заяви 19.11.2024 у неї було достатньо стажу на посадах державної служби.
Однак суд такі покликання позивача суд оцінює критично та повторно зазначає, що «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-XII передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Так, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Суд встановив, що на час звернення із заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII позивач досягла 66 років, набула більше 37 років страхового стажу.
Однак позивачем не дотримано умову щодо необхідної кількості стажу на посадах державної служби станом на 01.05.2016.
Згідно з записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 позивач працювала органах Державної митної служби України з 21.12.1994 по 02.10.2014.
Як встановлено рішенням ГУ ПФ України в Харківській області, яке прийняло рішення №913300814461 від 27.11.2024 стаж позивача на посадах державної служби на день звільнення (02.10.2014) склав 19 років 09 місяців 14 днів.
За особою зберігається право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII за умови наявності станом на день набрання чинності Закону №889-VІІІ (01.05.2016) стажу державної служби:
- 10 років за умова, що особа продовжувала працювати на посадах державної служби;
- 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі.
Так, позивач станом на 01.05.2016 не продовжувала працювала на посадах державної служби, що унеможливлює застосування до неї приписів пункту 10 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ.
Водночас станом на 01.05.2016 у позивача відсутній стаж державної служби 20 років, що унеможливлює застосування до неї приписів пункту 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ.
Окрім цього, між сторонами відсутні спір щодо неправильного визначення стажу позивача на посадах державної служби станом на 01.05.2016.
З огляду на встановлені обставини суд висновує, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком державного службовця позивачем не дотримано всіх обов'язкових умов, які дають право на призначення такої пенсії.
Таким чином, рішення ГУ ПФ України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону «Про державну службу» є обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, законність і обґрунтованість дій та рішень відповідача. Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Судовий збір згідно з частиною 1 статті 139 КАС України покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 255, 257, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович