27 листопада 2025 року
м. Кропивницький Справа № 640/12093/21
провадження № 2-іс/340/539/25
Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у здійсненні перерахунку пенсії за заявою ОСОБА_1 від 23.10.2020 року №8362;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019 за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1686зп від 01.10.2020 року, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що Офісом Генерального прокурора 01.10.2020 за № 21-1686зп ОСОБА_1 для перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років видана відповідна Довідка згідно з Постановою КМУ 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» про розмір заробітної плати(грошового забезпечення), з якої було сплачено ЄСВ, за нормами чинними на станом на 02.01.2020 за відповідною(прирівняною) посадою заступника Генерального прокурора України.
23.10.2020 позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України до відповідача із заявою про перерахунок пенсії № 8362 у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 7-р(ІІ)2019 від 13.12.2019 та рішення № 6-р/2020 від 26.03.2020, внаслідок чого змінилися порядок та умови перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій та виникли підстави для такого перерахунку.
До заяви була додана довідка Офісу Генерального прокурора № 21-1686зп від 01.10.2020 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії.
Головним управління Пенсійного фонду України в м.Києві відмовлено у проведенні вказаного перерахунку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", матеріали справи скеровані до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Притулі К.М.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року прийнято справу до свого провадження та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження (а.с.159).
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву від 06.07.2021, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві просить в позові відмовити. В обґрунтування даної позиції зазначає, що враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019, яким визначено порядок перерахунку призначення прокурорам пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, органи Пенсійного фонду України перераховують пенсії за вислугу років з 01.04.2020 прокурорам Офісу Генерального прокурора на підставі виданих органами прокуратури довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 26.03.2020, в яких зазначено збільшений розмір посадового окладу. Оскільки до заяви позивач надав довідку № 21-1686зп від 01.10.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), видану Офісом Генерального прокурора за нормами чинними на 02.01.2020, тому відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2020 згідно наданих довідок.
Крім того, на думку відповідача вимога про проведення перерахунку пенсії та її виплати без обмеження максимальним розміром протирічить абз.6 ч.15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з лютого 2003 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ в редакції від 12.07.2001 №2663-ІІІ, яка діяла на час призначення пенсії, у розмірі 90 % середнього заробітку, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача.
Судом встановлено, що Офісом Генерального прокурора видано позивачу довідку від 01.10.2020 №21-1686зп про те, що відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155, розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 02.01.2020 за відповідною (прирівняною) посадою заступника Генерального прокурора, складає 171449,26 грн (а.с.15).
23.10.2020 позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії без обмежень максимального розміру на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 01.10.2020 №21-1686зп про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії (а.с.8).
12.02.2021 з відповіді на адвокатський запит позивачу стало відомо, з 08.11.2020 відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії на підставі заяви №8362 від 23.10.2020. Обґрунтовуючи причини відмови тим, що органи Пенсійного фонду України з 01.04.2020 перераховують пенсії за вислугу років прокурорам Офісу Генерального прокурора на підставі виданих довідок про заробітну плату станом на 26.03.2020, а оскільки позивачем надана довідка за нормами чинними на 02.01.2020, тому в позивача відсутні підстави для перерахунку пенсії з 01.04.2020.
Не погоджуючись із зазначеним рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
На час призначення позивачу пенсії (2003 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, якою встановлювалося, що:
прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);
обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);
призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).
До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14.10.2014 року ухвалено новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).
Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року.
Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:
частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України";
частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: "20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні:
жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру";
законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Суд зазначає, що Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив таке:
визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, з 13 грудня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Встановивши порядок виконання рішення №7-р(II)/2019 Конституційний Суд України визначив, що частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції, яка своєю чергою передбачала право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
При цьому перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач відмовив ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з мотивів відсутності законних підстав та посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" від 11 грудня 2019 року №1155, за змістом пункту 7 якої встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру".
У протилежне, позивач зазначає, що на момент призначення пенсії і на підставі чинного на час призначення пенсії законодавства, позивач має право на перерахунок його пенсії, а відтак таке право не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів. За таких обставин положення постанови КМУ №1155 від 11 грудня 2019 року, у тому числі й пункт 7, не розповсюджуються на умови та порядок перерахунку його пенсії після звільнення з роботи.
Також позивач зазначає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та постанови Кабінету Міністрів України №1155 від 11.12.2019 "Про умови оплати праці прокурорів" були підвищені посадові оклади працівникам прокуратури, а відповідно до ч. 17 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Досліджуючи питання щодо наявності підстав для перерахунку пенсії позивача, необхідно зазначити, що 30 серпня 2017 року постановою Кабінету Міністрів України №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" внесено до постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури зміни, що додаються (далі - Постанова №657).
Зокрема, пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури, затверджених постановою №657, викладено в новій редакції додатки 1, 2 і 7 у постанові Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", якими визначено схеми посадових окладів працівників Генеральної прокуратури України (додаток 1); посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур (додаток 2); посадових окладів працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур (додаток 7).
Суд зазначає, що змінені схеми посадових окладів працівників Генеральної прокуратури України, працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур, працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур передбачали підвищення посадових окладів.
11 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1155 "Про умови оплати праці прокурорів", пунктом першим якої затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур згідно з додатками 1 - 3 (далі - Постанова №1155).
Пунктами 2-3 Постанови №1155 надано право керівникам органів прокуратури в межах установленого фонду оплати праці установлювати прокурорам посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів; надбавку за інтенсивність праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 100 відсотків посадового окладу; щомісячну надбавку за вислугу років за наявності стажу роботи; надбавку за виконання обов'язків тимчасово відсутнього прокурора, що перебуває на адміністративній посаді, або за вакантною адміністративною посадою; надбавку до посадових окладів державних експертів з питань таємниць та фахівців, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць, у розмірі та порядку, що визначені законодавством; компенсацію за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі та порядку, що визначені законодавством, а також здійснювати преміювання прокурорів відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Виплачувати прокурорам органів прокуратури: надбавку за знання та використання в роботі іноземної мови; доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності; надбавку за почесне звання "заслужений".
Суд зазначає, що проаналізовані зміни свідчать про підвищення посадових окладів працівників Генеральної прокуратури України, серед яких згідно з Постановою №657 від 30.08.2017 посадовий оклад заступника Генерального прокурора становить 32000,00 грн., а згідно з Постановою №1155 від 11.12.2019 посадовий оклад заступника Генерального прокурора становить 86445,00 грн., що свідчить про значне підвищення посадових окладів працівників Генеральної прокуратури та Офісу Генерального прокурора.
Суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 є чинною, вказаною постановою збільшено схеми посадових окладів працівників Генеральної прокуратури України, зокрема посади позивача як заступника Генерального прокурора, а тому постанова №657 є підставою для перерахунку пенсії позивачу і підстав для її незастосування суд не вбачає.
Посилання відповідача на пункт 7 Постанови №1155, яким установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру", суд не бере до уваги з огляду на втрату чинності положеннями частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII (зі змінами), з дня ухвалення Конституційним судом України рішення від 13 грудня 2019 року, які передбачали, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, з 13 грудня 2019 року не підлягають застосуванню положення нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, якими визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що законодавчо врегульовані умови для перерахунку пенсії позивача виникли з 13 грудня 2019 року, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у здійсненні перерахунку пенсії за заявою ОСОБА_1 від 23.10.2020 року №8362, є протиправним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Та як наслідок підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років, з розрахунку 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати, визначеної у довідці Офісу Генерального прокурора №21-1686зп від 01.10.2020, з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо дати, з якої Пенсійний орган зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивача суд звертає увагу, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697 до 13.12.2019 не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом №76-VIII цю первинну редакцію з 01.01.2015 було змінено на речення "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України", - тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15.07.2015).
З огляду на це частина двадцята статті 86 Закону № 1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13.12.2019 та підлягає застосуванню, починаючи з цієї дати.
Відтак позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії саме з 13 грудня 2019 року узгоджується із позицією суду.
Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає таке.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VІ від 08 липня 2011 року до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ внесено нову частину, якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які маю особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Разом з тим, положення статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв'язку з прийняттям Закону України №3668-VІ від 08.07.2011 не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.
Так, згідно з частинами 13 та 18 статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України №3668-VІ від 08.07.2011) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
В подальшому, Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ (надалі - Закон України від 28.12.2014 №76-VІІІ) до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (надалі Закон України від 14.10.2014 №1697-VІІ), який набрав чинності з 15 липня 2015 року.
Відповідно до частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ попередній Закон України "Про прокуратуру" із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VІІ (надалі - Закон України від 02.03.2015 №213-VІІ) знову внесено зміни до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ, а саме в частину 15 статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, "Про прокуратуру".
З вищевикладеного вбачається, що з моменту призначення позивачу пенсії згідно із Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 (в редакції Закону України від 02.07.2001 №2663-ІІІ) до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ неодноразово вносились зміни.
При цьому, нова редакція статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності Законами України від 28.12.2014 №76-VІІІ та від 02.03.2015 №213-VІІ.
Законом України від 14.10.2014 №1697-VІІ взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон України від 05.11.1991 №1789-ХІІ, в тому числі частини статті 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.
На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Крім того, Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З аналізу вищевикладеного, судом встановлено, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Тобто безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, оскільки вказаний Закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Пенсія позивачу була призначена відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ в редакції, чинній на той момент призначення, тобто до набрання чинності Законом України від 14.10.2014 №1697-VІІ.
Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена до 01 січня 2016 року, тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом України від 14.10.2014 № 1697-VІІ.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02.03.2015 №213-VІІ, від 28.12.2014 №76-VІІІ та від 14.10.2014 №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужує права позивача в частині розміру пенсії.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви №68385/10 та №71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. TheUnitedKingdom №44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011).
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що непроведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у Законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019 за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1686зп від 01.10.2020 року, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
При розгляді даної справи суд враховує також висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20 (провадження №Пз/9901/9/20), про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснюючи перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі виданої довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1686зп від 01.10.2020, діяло поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, суд частково присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1816,00 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову у здійсненні перерахунку пенсії за заявою ОСОБА_1 від 23.10.2020 року №8362.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019 за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-1686зп від 01.10.2020 року, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві судовий збір у розмірі 1816,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА