про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
27 листопада 2025 року №320/58084/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши заяву Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» про забезпечення позову до подання позовної заяви в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» із заявою про забезпечення позову до подачі позову, у якій просить суд:
- постановити ухвалу про забезпечення позову, якою вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанов Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 17.11.2025 року № 10-5.2-06/37 «Про накладання штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів» та від 17.11.2025 року № 10-5.2-06/38 «Про накладання штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів» до набрання законної сили рішення у цій справі про скасування та визнання протиправними рішень.
Подану заяву обґрунтовує тим, що невжиття такого заходу, як зупинення дії індивідуального акта органу владних повноважень, істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення його позовних вимог.
Зокрема, у разі виконання постанови, позивачем буде сплачено кошти на погашення штрафу, повернення яких буде неможливо, без додаткового звернення до суду, у іншій справі, що вимагатиме титанічних зусиль та на позивача буде покладено додаткові витрати.
Також зазначив, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, та у разі прийняття позитивного для позивача судового рішення у даній справі, останнє просто неможливо буде виконати. За відсутності механізму повернення передчасно перераховоної споживачам різниці обсягів споживання (небалансу) за період 2024-2025 роки, існує реальний ризик неможливості відновлення порушених прав позивача як підприємства критичної інфраструктури м. Бориспіль, що призведе до безповоротних наслідків, пов'язаних із: неможливістю якісно продовжувати надавати споживачам послуги без понесення необґрунтованих збитків, потребою у покладанні на 467 абонентів обов'язку отримання технічних умов, розроблення проекту і приєднання до зовнішніх мереж підприємства, або до зовнішніх мереж Обслуговуючого Кооперативу «ПАЛАРІС-1» за погодженням, встановлення лічильників в точці приєднання тощо.
Дослідивши подану позовну заяву та додані до них документи, заяву про вжиття заходів адміністративного позову суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 150 КАСУ забезпечення позову допускається якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно приписів ч. 1 ст. 151 КАСУ позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) виключена;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Судом встановлено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, за результатом проведення позапланової перевірки склало Акт від 05.11.2025 № 10-2-03000060 та прийняло рішення у формі Припису, щодо усунення порушень виявлених під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів, котрий позивач також планує оскаржити у судовому порядку.
17.11.2025 Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області прийняло спірні постанови про застосування штрафу.
Суд відзначає, що забезпечуючи такий позов до вирішення справи по суті, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд згідно ч. 2 ст. 151 КАС України може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Необхідно зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2022 року по справі N 640/24600/20 зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача. Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Разом з тим, суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Як зазначено вище, основним предметом можливого позову заявника є визнання протиправним та скасування постанов Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про застосування штрафу.
Оцінивши доводи, викладені заявником у заяві про забезпечення доказів, суд зазначає, що заявником не доведено існування будь-яких складнощів щодо повернення суми штрафу у разі його стягнення до вирішення спору по суті. Також до матеріалів заяви не надано доказів того, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними чи що виконання відповідних дій вимагатиме «титанічних зусиль», як про це стверджує заявник.
Отже, наведені у заяві доводи про те, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні та незворотні наслідки для господарської діяльності заявника, не підтверджені належними і допустимими доказами. Крім того, заявником не подано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або унеможливити поновлення його порушених прав. Обставини, викладені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних постанов, також не свідчать про їх очевидну протиправність.
Відтак, позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України.
Крім того, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішить спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
Отже, позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч. 2 статті 150 КАС України, у зв'язку з чим суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі N 140/8457/20, від 29.09.2022 року по справі N 640/24600/20.
Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає за необхідне в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248, 256, 294 КАС України, суд,
1. У задоволенні заяви Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» про забезпечення позову до подання позовної заяви в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «БОРИСПІЛЬВОДОКАНАЛ» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування постанови, відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) заявнику (його представнику).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.