про відмову у відводі судді
26 листопада 2025 року №640/26163/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження питання про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку,
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №640/26163/21 за позовом ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку.
На адресу суду від позивача надійшла заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р.
В обґрунтування заяви позивач вказує, що зважаючи на Закон України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ, та у зв'язку з порушенням порядку визначення судді для розгляду справи № 640/26163/21, яка до того ж не є справою про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, керуючись статтями 31-40 КАС України, просить відвести суддю Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. від розгляду цієї справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року (суддя Щавінський В.Р.) визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. у справі №640/26163/21 та матеріали адміністративної справи № 640/26163/21 передані до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог ч.1 ст.31 КАС України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2025 року було розподілено адміністративну справу №640/26163/21 для вирішення заяви про відвід судді Щавінського В.Р. до судді Панченко Н.Д.
Перевіривши доводи та аргументи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 11.10.2006, відповідно до яких зазначено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Згідно з ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При цьому, ч.4 ст.36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи; запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 у рішенні Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії» викладено правовий висновок відповідно до якого суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі «Білуха проти України» зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно з Бангалорськими принципами діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Зі змісту заяви про відвід судді Щавінського В.Р., не зрозуміло з чим саме позивач виявив незгоду:
- чи стосовно автоматизованого розподілу справи за результатами якого визначено головуючого суддю Щавінського В.Р.;
- чи стосовно фактичного розгляду даної адміністративної справи суддями Київського окружного адміністративного суду.
Щодо автоматизованого розподілу даної справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах (далі - автоматизована система), яка забезпечує, зокрема:
- реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції, в тому числі судових справ, етапів їх руху;
- об'єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження).
Автоматизований розподіл справ між суддями - це процес, який використовує Автоматизовану систему документообігу суду (АСДС) для призначення справ суддям, щоб зменшити вплив «людського чинника».
Автоматизована система - сукупність комп'ютерних програм і відповідних програмно-апаратних комплексів судів та Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), що забезпечує функціонування документообігу суду, обіг інформації між судами різних інстанцій та спеціалізацій, передачу інформації до центральних баз даних залежно від спеціалізації судів, захист від несанкціонованого доступу тощо.
30.10.2025 в. о. керівника апарату суду Рогівцем П. О. було видано розпорядження про призначення автоматизованого розподілу справи № 640/26163/21 на підставі п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, ч. 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025 справа №640/26163/21 передана на розгляд судді Щавінському В.Р.
Щодо фактичного розгляду даної справи суддями Київського окружного адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 у справі №826/19766/16 за період з 28.03.2018 по 05.04.2018 у розмірі 1689,66 грн, виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 144,34 грн, встановленого у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі № 826/19766/16, та коефіцієнта підвищення за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі - 1,6723.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/26163/21, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2021 продовжено Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) встановлений ухвалою суду від 28.09.2021 процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 15.11.2021 включно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 у задоволенні клопотання позивача про розгляд адміністративної справи № 640/26163/21 у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2021 ОСОБА_1 відмовлено в ухвалені додаткового рішення в адміністративній справі №640/26136/21.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 заяву позивача про відвід судді залишено без розгляду.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/26163/21 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Як було зазначено, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 прийнято адміністративну справу №640/26163/21 до провадження судді Щавінського В.Р.
За таких обставин суд вважає, що жодних доказів на підтвердження існування об'єктивних обставин, які б свідчили про сумніви у неупередженості або об'єктивності судді Щавінського В.Р. позивачем суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви заявника та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.36, 39, 40, 41, 243, 256 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Панченко Н.Д.