26 листопада 2025 року м.Київ № 758/13049/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши в змішаній (електронній) формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови ,
ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, у якому просить суд :
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 78707636 від 04.08.2025 р.;
- виконавче провадження ВП № 78707636 від 04.08.2025 р. стосовно позивача закрити.
16.09.2025 ухвалою Подільського районного суду міста Києва адміністративну справу №758/13049/25 передано на розгляд за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду справу №758/13049/25 передано на розгляд судді Лисенко В.І.
Згідно з частиною 2 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою суду прийнято справу до провадження та призначено судове засідання.
Протокольною ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає на протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження з підстав, що встановлений тримісячний строк звернення до виконання виконавчого документу сплив, а тому постанова про відкриття провадження винесена з порушенням процедури та підлягає скасуванню. Також позивач стверджує, що відповідач порушив строк відкриття виконавчого провадження та не направив своєчасно копію постанови про відкриття виконавчого провадження позивачу. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №4А-4335 від 05.01.2025, яка набрала чинності 20.01.2025.
04.08.2025 головним державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Бабенко О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №78707636 з примусового виконання постанови №4А-4335 від 05.01.2025, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 51 000,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Згідно статті 11 Закону №1404-VIII строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стаття 12 Закону №1404-VIII визначає строки пред'явлення виконавчих документів до виконання. Так, відповідно до частини 1 цієї статті виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У поданій до суду позовній заяві позивач, посилаючись на частину четверту статті 4 Закону № 1404-VIII, зазначає, що державний виконавець безпідставно відкрив виконавче провадження №78707636, оскільки стягувач пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Перевіряючи правомірність винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження №78707636 від 04.08.2025 та надаючи оцінку доводу позивача щодо пропущення стягувачем строку пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання, суд виходить з наступного.
Законом України "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 15.03.2022 №2129-IX, який набрав чинності 26.03.2022, Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" було доповнено пунктом 10-2, яким, зокрема, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом № 1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, у спірному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період дії на території України воєнного стану встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №260/2595/22 та від 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан, який діє на момент як пред'явлення виконавчого документа до виконання, так і на момент прийняття рішення у справі.
Суд звертає увагу, що на момент набрання чинності пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" строк пред'явлення до виконання Постанови №4А-1717 від 30.11.2024 року, яка набрала чинності 20.12.2024, до виконання не сплив, оскільки вказана норма набрала чинності 26.03.2022.
Отже, перебіг строку пред'явлення до примусового виконання виконавчого документу, постанови №4А-4335 від 05.01.2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , зупинено з моменту набрання нею чинності до закінчення воєнного стану.
Оскільки постанову №4А-4335 від 05.01.2025 було пред'явлено до примусового виконання в період дії на території України воєнного стану та строк пред'явлення до виконання був перерваний, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно прийняту оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2025 ВП №78707636.
При цьому доводи позивача щодо порушення відповідачем строку відкриття виконавчого провадження суд до уваги не приймає, оскільки можливе порушення таких строків саме по собі не впливає на правомірність ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження та не може бути самостійною підставою для її скасування.
Також, твердження позивача про ненадсилання йому відповідачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження засобами поштового зв'язку суд не приймає до уваги, оскільки матеріали виконавчого провадження містять відомості про направлення вказаної постанови. Доказів, які б спростовували ці відомості або підтверджували факт її ненадходження з причин, що залежали від відповідача, позивачем суду не надано.
Відтак, підстави для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2025 ВП №78707636 відсутні.
Доводи учасників справи не спростовують вищевикладені висновки суду у цій справі.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Лисенко В.І.