26 листопада 2025 року м. Київ № 320/20225/23
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючої судді Перепелиці А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (далі - позивач) із позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000076/2 від 08.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №23UA100380602741U5 від 01.03.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - резервного методу.
На переконання позивача, відповідачем неправомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.
Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів - фінансову гарантію).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №23UA100380602741U5 від 01.03.2023 ним детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що вони не містили об'єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості та містили розбіжності.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4Д, ідентифікаційний код 40314889) зареєстроване в якості юридичної особи 02.03.2016, номер запису 1 556 102 0000 057431 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 12.07.2020 між Nantong Golden Land Import and Export Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець) та позивачем був укладений контракт №NG20201207 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає, а позивач купує продукцію в асортименті власного виробництва.
Відповідно до пунктів 1-3 та 9 контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках контракту є його невід'ємною частиною.
Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку.
Ціна товару визначається на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.
Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до контракту.
Платежі повинні здійснюватися позивачем у доларах США на рахунок, зазначений продавцем у контракті, або на рахунок, зазначений продавцем додатково. Оплата здійснюється частинами за фактично отриманий товар.
Базові умови поставки - FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).
Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021. Сторони можуть пролонгувати термін дії контракту шляхом підписання додаткової угоди.
02.10.2020 продавець та позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою змінили банківські реквізити продавця.
23.03.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою змінили адресу місцезнаходження позивача.
01.09.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою доповнили абзац п'ятий пункт 2 контракту положенням, відповідно до якого оплата може здійснюватися на умовах передоплати.
28.12.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду б/н до контракту, якою продовжили термін дії контракту до 31.12.2023.
03.01.2023 продавець на виконання пункту 1 контракту виставив позивачу до сплати інвойс №bb111 від 03.01.2023.
Загальна вартість товару, придбаного позивачем згідно з інвойсом №bb111 від 03.01.2023, склала 87 470,98 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).
На поставку частини товару, придбаного за інвойсом №bb111 від 03.01.2023, вартість якої склала 34 495,97 доларів США, позивачем було подано відповідачу електронну митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380602399U1 від 22.02.2023.
22.02.2023 Київська митниця завершила митне оформлення вищевказаної митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380602399U1 від 22.02.2023 та випустила у вільний обіг частина товару, придбаного позивачем за інвойсом №bb111 від 03.01.2023 на суму 34 495,97 доларів США.
На поставку іншої частини товару, придбаного за інвойсом №bb111 від 03.01.2023, вартість якої склала 52 975,01 доларів США (87 470,98 доларів США - 34 495,97 доларів США), позивачем було подано відповідачу електронну додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №23UA100380602741U5 від 01.03.2023, відповідно до графи 31 якої було ввезено наступний товар: тканина вибивна полотняного переплетення, просочення, дублювання та покриття пластмасами, які спостерігаються неозброєним поглядом, відсутні: виготовлена з синтетичних штапельних поліефірних волокон 60±0,5% та бавовняних волокон 40±0,5%, завширшки 220±0,5 см, з поверхневою щільністю 112±1 г/м2, 107 085 м2, 48 675 погонних метрів, країна виробництва: Китайська Народна Республіка, виробник: продавець (далі - товар).
Відповідно до граф 20, 22 та 42 додаткової митної декларації ІМ40ДТ №23UA100380602741U5 від 01.03.2023 загальна вартість товару складає 52 975,01 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.
У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) із порту м. Шанхая, Китайська Народна Республіка, до порту м. Констанци, Румунія, а також поніс витрати в порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, та здійснив перевезення товару автомобільним транспортом (оплатив наземну доставку товару) з м. Констанци, Румунія, до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат, ураховуючи співвідношення брутто-ваги спірного товару до загальної брутто-ваги товару, придбаного позивачем за інвойсом №bb111 від 03.01.2023, склав 99 830,22 грн. ((117 635,70 грн. + 18 832,83 грн. + 26 365,96 грн. + 54 121,53 грн.) х 11 925 кг / 25 916 кг).
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №23UA100380602741U5 від 01.03.2023, склала в гривневому еквіваленті станом на 21.02.2023 (день подання позивачем тимчасової митної декларації) - 2 037 052,17 грн. (52 975,01 доларів США х 36,5686 + 99 830,22 грн.).
На підтвердження митної вартості вказаного вище товару позивачем до митного оформлення разом із додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №23UA100380602741U5 від 01.03.2023 відповідно до вимог МК України подано наступні документи, а саме: пакувальний лист продавця на товар б/н від 03.01.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №bb111 від 03.01.2023; коносамент №HS123010058 від 09.01.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №5912 від 15.02.2023; сертифікат про походження товару №23C3206A3952/00003 від 11.01.2023; рахунок на оплату №89 від 24.01.2023, виставлений товариством з обмеженою відповідальністю «Дайрект Лайн» (далі - експедитор 1); платіжне доручення №57 від 30.01.2023, видане позивачем; довідку №2302015 від 16.02.2023, видану товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» (далі - експедитор 2); додаткову угоду б/н від 02.10.2020 до контракту; додаткову угоду б/н від 23.03.2021 до контракту; додаткову угоду б/н від 01.09.2021 до контракту; додаткову угоду б/н від 28.12.2021 до контракту; контракт; договір про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, укладений між експедитором 1 та позивачем; договір №011222 від 01.12.2022, укладений між експедитором 2 та позивачем.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №23UA100380602741U5 від 01.03.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, в якому зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 57 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: замовлення відповідно до контракту; прайс-лист продавця (згідно із загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціни з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копію митної декларації країни відправлення; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вказаного повідомлення митного органу декларантом 08.03.2023 було надіслано митному органу лист №0803/23-02 від 08.03.2023 разом із поясненнями з приводу запитуваних документів та інформації, а також наведено спростування сумнівів відповідача.
До вказаного листа №0803/23-02 від 08.03.2023 позивачем додатково було надано відповідачу копії наступних документів: заявки №09779 від 08.01.2023 до договору про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01 серпня 2021 року, укладеного між експедитором 1 та позивачем; акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №62 від 24.01.2023, складеного між експедитором 1 та позивачем; рахунка-фактури №СФ-0000226 від 16.02.2023, виданого експедитором 2; платіжної інструкції №2212 від 22.02.2023, виданої позивачем; рахунка на оплату постачальника №96 від 21.02.2023, сформованого у внутрішній системі бухгалтерського обліку позивача; прибуткової накладної №60 від 21.02.2023, складеної позивачем; оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 632 за 21.02.2023; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 в адміністративній справі №420/10511/20; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 в адміністративній справі №420/5628/21.
Відповідач за результатом розгляду поданої додаткової митної декларації та доданих до неї документів відмовив у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000076/2 від 08.03.2023.
Відмову в митному оформленні (випуску) товару за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №23UA100380602741U5 від 01.03.2023 відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000234 від 08.03.2023.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №23UA100380602741U5 від 01.03.2023, ним встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Відповідно до пункту 1 контракту позивач здійснює вибір і замовлення товару для закупівлі його, однак до митного оформлення замовлення не подано.
Згідно з пунктом 3 контракту поставка товару здійснюється не пізніше 90 днів із моменту погодження кольорової гами та кількості товару, однак не вказано яким чином відбувається це погодження та яким документом затверджується, відповідно до митного оформлення такого документа також не подано.
Пунктом 5 контракту передбачено супроводження партії товару коносаментом, комерційним інвойсом, сертифікатом походження, сертифікатом якості, копією декларації країни продавця, проте сертифікат якості та копія декларації країни продавця до митного оформлення не подано.
Для підтвердження вартості транспортування декларантом до митного оформлення подано, зокрема, договір транспортно-експедиторського обслуговування №1-08/21 від 01.08.2021, укладений між експедитором 1 та позивачем (Україна). Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору всі умови надання послуг із перевезення узгоджуються сторонами в заявці, однак заявка до митного оформлення не подана.
Пунктом 4.9 договору транспортно-експедиторського обслуговування №1-08/21 від 01.08.2021 передбачено, що розрахунок між сторонами здійснюється шляхом банківського переказу коштів у національній грошовій одиниці України відповідно до виставлених виконавцем рахунків (пункт 4.7 договору). У рахунку на оплату №89 від 24.01.2023, виписаному експедитором 1, відсутні підпис та посада особи, хто його виписав, що є обов'язковим реквізитом первинних документів відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999.
Платіжний документ на оплату морського фрахту виданий АТ «ОТП Банк», однак відповідно до договору №1-08/21 від 01.08.2021 у реквізитах позивача вказано інший банк, а саме АТ «Укрсиббанк».
Відповідно до договору №011222 від 01.12.2022, укладеного між експедитором 2 та позивачем (Україна), умови перевезення встановлюються угодою сторін, однак до митного оформлення надано лише довідку №2302015 від 16.02.2023, яка містить інформацію про вартість перевезення товару від порту м. Констанци, Румунія до пункту пропуску «Орлівка, Україна», в якій, зокрема, зазначено, що вантажні роботи були здійснені відправником, проте відповідно до заявлених декларантом умов поставки згідно з Incoterms FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно. Відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Однак, у жодному із наданих документів не відображено таку складову митної вартості як навантаження.
Крім того, надана до митного оформлення автотранспортна накладна (CMR) №5912 від 15.02.2023 в графі «перевізник» містить інформацію щодо іншого перевізника ТОВ «Транс-Авіс», однак декларантом не надано документів, визначених законодавством України, згідно з якими між замовником та виконавцем погоджено витрати, пов'язані з транспортуванням вантажу. Відповідно до частини другої статті 53 МК України якщо витрати на транспортування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Коносамент №HS123010058 від 09.01.2023 подано без відмітки митного органу та без відмітки перевізника.
Зазначені в графі 44 додаткової митної декларації ІМ40ДТ №23UA100380602741U5 від 01.03.2023 судові рішення стосується справ, які неможливо ідентифікувати з заявленими в митній декларації відомостями.
Згідно з наданим коносаментом №HS123010058 від 09.01.2023 морським перевізником є MRF International Forwarding Co., Ltd. (експедитор Olimp Constant Group MT Ltd. SRL (Румунія)). Проте, наданий рахунок на оплату морського перевезення №89 від 24.01.2023 складено експедитором 1.
Зазначені обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості в повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової, та ціну товару, що сплачена або повинна бути сплачена за товар, оскільки для складових митної вартості декларантом не надано достовірних документів. Тому відповідно до частини другої статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Ураховуючи, що декларантом не надано інших документів, а надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин другої та третьої статті 53, статті 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні.
За результатами опрацювання запиту митниці декларант надав наступні документи: заявку №09779 від 08.01.2023 до договору про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, в якій вартість транспортно-експедиторських послуг вказана у валюті долар США, а не в національній валюті України, а також у реквізитах позивача вказано інший банк, а саме АТ КБ «ПриватБанк», однак документа (додатка) про зміну банківських реквізитів до вищевказаного договору не подано, а платіжний документ на оплату морського фрахту виданий АТ «ОТП Банк». Платіжна інструкція №2212 від 22.02.2023 на оплату послуг за рахунком №СФ-0000226 від 16.02.2023, виставленим експедитором 2, який також надано декларантом додатково, прийнято до уваги, але не підтверджує витрати по транспортуванню, так як в самому рахунку відсутнє посилання на договір експедирування та в пункті 4 рахунку вказано вартість витрат по автоперевезенню товару за маршрутом м. Орлівка (Україна) - м. Київ - м. Одеса (Україна) без нарахування ПДВ, однак послуги з перевезення на території України оподатковується податком на додану вартість. Повторно надані судові рішення стосується справ, які неможливо ідентифікувати з заявленими в митній декларації відомостями. Щодо заперечення стосовно надання копії декларації країни-відправлення повідомляємо, що надання експортної декларації передбачено частиною третьої статті 53 МК України, а також наявність цього документу в суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності передбачена пунктом 5 контракту. Що стосується замовлення до контракту: так як умовами контракту (пунктом 2) передбачено погодження ціни товару, яка потім вказується в інвойсах на поставку, доречно було б надати замовлення, згідно з яким продавець здійснює вибір відповідного товару. Не надано прайс-лист продавця, виписки з бухгалтерської документації, копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларантом повідомлено митний орган про неможливість подання додаткових документів, тобто не вжито заходів, встановлених частиною другою статті 52, частиною третьою статті 53, статтею 58 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У зв'язку із зазначеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України.
За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів відповідно до статей 59 та 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю в митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар №1 - митна декларація №UA400040/2022/39602 від 10.11.2022 (вартість згідно з джерелом інформації - 0,6345 доларів США за 1 м2 (5,87 доларів США за 1 кг). Ураховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини восьмої статті 57 та частини першої статті 55 МК України, можливо застосувати «резервний» метод відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівні митної вартості. Таким чином, між митними органами та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Рішення винесено з урахуванням термінів, передбачених статтею 53 МК України, на лист позивача №0803/23-02 від 08.03.2023.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України (далі - МК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом із цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Дослідивши оскаржуване рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000076/2 від 08.03.2023 та відзив Київської митниці на позовну заяву, судом встановлено, що оскаржуване рішення винесене відповідачем, так як позивач не підтвердив включення вартості транспортування та навантаження до митної вартості спірного товару.
Так, відповідно до пунктів 2 та 3 контракту ціна товару визначається на умовах поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка (Incoterms 2010).
Відповідно до інвойса №bb111 від 03.01.2023, який містить посилання на контракт, спірний товар постачався продавцем позивачу на умовах поставки FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.
Так, умови поставки FOB згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що на продавця покладається обов'язок нести всі витрати, пов'язані зі спірним товаром, до моменту його переходу через поручні судна в призначеному порту відвантаження. На продавця також покладається обов'язок сплатити витрати, пов'язані з виконанням митних формальностей для експорту, включаючи сплату податків, мита та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті спірного товару.
За приписами пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Суд зазначає, що законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу в силу приписів частин другої та третьої статті 53 МК України транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, укладений між експедитором 1 та позивачем, заявку №09779 від 08.01.2023 до нього, коносамент №HS123010058 від 09.01.2023, рахунок на оплату №89 від 24.01.2023, виставлений експедитором 1, платіжне доручення №57 від 30.01.2023, видане позивачем, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №62 від 24.01.2023, складений між експедитором 1 та позивачем, договір №011222 від 01.12.2022, укладений між експедитором 2 та позивачем, міжнародну товарно-транспорту накладну (CMR) №5912 від 15.02.2023, рахунок-фактуру №СФ-0000226 від 16.02.2023, виданий експедитором 2, платіжну інструкцію №2212 від 22.02.2023, видану позивачем, довідку №2302015 від 16.02.2023, видану експедитором 2.
Зі змісту вказаних документів слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) із порту м. Шанхая, Китайська Народна Республіка, до порту м. Констанци, Румунія, а також поніс витрати в порту призначення, включаючи вантажно-розвантажувальні роботи, та здійснив перевезення товару автомобільним транспортом (оплатив наземну доставку товару) з м. Констанци, Румунія, до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат, ураховуючи співвідношення брутто-ваги спірного товару до загальної брутто-ваги товару, придбаного позивачем за інвойсом №bb111 від 03.01.2023, склав 99 830,22 грн. ((117 635,70 грн. + 18 832,83 грн. + 26 365,96 грн. + 54 121,53 грн.) х 11 925 кг / 25 916 кг).
Судом встановлено, що розмір вказаних вище витрат у 99 830,22 грн. позивач додатково включив у силу пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України до митної вартості спірного товару.
Суд не погоджується з твердженням відповідача про неврахування платіжної інструкції №57 від 30.01.2023, виданої позивачем на суму 117 635,70 грн., як доказу сплати позивачем рахунка на оплату №89 від 24.01.2023, виставленого експедитором 1, так як така сплата була проведена позивачем із його банківського рахунка, відмінного від того, що вказаний у договорі про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, укладеному між експедитором 1 та позивачем.
Суд зазначає, що позивач не обмежений у праві вибору банку, через який вважає за необхідне здійснити оплату виставленого йому до сплати експедитором 1 рахунок на оплату №89 від 24.01.2023.
Суд також зазначає, що платіжна інструкція №57 від 30.01.2023, видана позивачем на суму 117 635,70 грн., містить посилання на рахунок на оплату №89 від 24.01.2023, виставлений експедитором 1, який, у свою чергу, містить посилання на відповідний договір між експедитором 1 та позивачем, а також на номер контейнера, в якому здійснювалося перевезення спірного товару.
Суд також не погоджується із застосуванням відповідачем до рахунка на оплату №89 від 24.01.2023, виставленого експедитором 1, вимог до первинних документів бухгалтерського обліку, адже вказаний рахунок експедитора 1 не належить до таких документів.
Суд також зазначає, що рахунок-фактура №СФ-0000226 від 16.02.2023, виставлений експедитором 2, містить розмір погрузочно-розгрузочних робіт (ПРР) щодо контейнера №MRKU4735912, у якому перевозився спірний товар та інший товар позивача, що неправильно було встановлено митним органом.
Щодо твердження відповідача про відсутність у коносаменті №HS123010058 від 09.01.2023 відміток перевізника та митного органу, суд зазначає, що вказаний документ містить відмітки морського перевізника.
При цьому за приписами пункту 1 частини першої статті 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів;
е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
Відповідно до пункту 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» №451 від 21.05.2012, митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.
Відтак, необґрунтованим зі сторони відповідача є наполягання про надання позивачем коносамента №HS123010058 від 09.01.2023 з відміткою прикордонної митниці, так як коносамент видається виключно на ту частину маршруту, на якій товар транспортується саме морським транспортом, а спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом.
Суд також відхиляє доводи відповідача про необхідність у наданні позивачем транспортних (перевізних) документів саме від безпосереднього перевізника, зазначеного в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №5912 від 15.02.2023, а не від експедиторів, з якими позивач перебував у договірних правовідносинах.
Суд зазначає, що відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, декларант для підтвердження розміру витрат щодо транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, якщо такі не включені до його ціни, може надати митному органу транспортні (перевізні) документи від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, якими у спірному випадку є експедитори, а не перевізники, зазначені в коносаменті №HS123010058 від 09.01.2023 та міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №5912 від 15.02.2023.
Відтак, суд вважає, що надані позивачем відповідачу транспортні (перевізні) документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат, пов'язаних із транспортуванням спірного товару, в загальному розмірі 99 830,22 грн.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу та суду контракт, додаткові угоди б/н від 02.10.2020, б/н від 23.03.2021, б/н від 01.09.2021 та б/н від 28.12.2021 до нього, інвойс №bb111 від 03.01.2023, договір про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, укладений між експедитором 1 та позивачем, заявку №09779 від 08.01.2023 до нього, коносамент №HS123010058 від 09.01.2023, рахунок на оплату №89 від 24.01.2023, виставлений експедитором 1, платіжне доручення №57 від 30.01.2023, видане позивачем, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №62 від 24.01.2023, складений між експедитором 1 та позивачем, договір №011222 від 01.12.2022, укладений між експедитором 2 та позивачем, міжнародну товарно-транспорту накладну (CMR) №5912 від 15.02.2023, рахунок-фактуру №СФ-0000226 від 16.02.2023, виданий експедитором 2, платіжну інструкцію №2212 від 22.02.2023, видану позивачем, довідку №2302015 від 16.02.2023, видану експедитором 2, та митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380602399U1 від 22.02.2023 щодо митного оформлення іншої частини товару, придбаного позивачем за інвойсом продавця №bb111 від 03.01.2023, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка, а сама вартість спірного товару в розмірі 52 975,01 доларів США з урахуванням додаткового понесених витрат у розмірі 99 830,22 грн. на його транспортування із порту м. Шанхая, Китайська Народна Республіка, до місця ввезення на митну територію України та пов'язаних із таким транспортуванням витрат відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в додатковій митній декларації IM40ДТ №23UA100380602741U5 від 01.03.2023 в розмірі 2 037 052,17 грн. (52 975,01 доларів США х 36,5686 + 99 830,22 грн.).
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребовувані відповідачем бухгалтерські документи, сертифікат якості, погодження кольорової гами та кількості спірного товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що в листі позивача №2202/23-01 від 22.02.2023 позивач повідомив відповідача про відсутність у нього каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, та інших документів, витребуваних у запиті.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами, а саме: контрактом, додатковими угодами б/н від 02.10.2020, б/н від 23.03.2021, б/н від 01.09.2021 та б/н від 28.12.2021 до нього, інвойсом №bb111 від 03.01.2023, виставленим продавцем, договором про надання транспортно-експедиторських послуг №1-08/21 від 01.08.2021, укладеним між експедитором 1 та позивачем, заявкою №09779 від 08.01.2023 до нього, коносаментом №HS123010058 від 09.01.2023, рахунком на оплату №89 від 24.01.2023, виставленим експедитором 1, платіжним дорученням №57 від 30.01.2023, виданим позивачем, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №62 від 24.01.2023, складеним між експедитором 1 та позивачем, договором №011222 від 01.12.2022, укладеним між експедитором 2 та позивачем, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №5912 від 15.02.2023, рахунком-фактурою №СФ-0000226 від 16.02.2023, виданим експедитором 2, платіжною інструкцією №2212 від 22.02.2023, виданою позивачем, довідкою №2302015 від 16.02.2023, виданою експедитором 2, митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602399U1 від 22.02.2023 щодо митного оформлення іншої частини товару, придбаного позивачем за інвойсом продавця №bb111 від 03.01.2023, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100380/2023/000076/2 від 08.03.2023 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000076/2 від 08.03.2023 лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000076/2 від 08.03.2023 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації №UA400040/2022/39602 від 10.11.2022 є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Усупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 6 500,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020, додаткової угоди №1 від 16.09.2020 до договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10.06.2019, виданого на ім'я Божка Андрія Володимировича, ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1301269 від 04.05.2023, рахунка №58/21/30072020 від 06.06.2023, платіжної інструкції №2449 від 06.06.2023 та акту про надання адвокатських послуг №49 від 18.08.2023 до договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020.
Судом встановлено, що 30.07.2020 між позивачем та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №21/30072020, за умовами якого адвокат зобов'язався надавати позивачу правові консультації; організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами, підготовленими позивачем; надавати позивачу правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього у судах будь-яких інстанції по всіх категоріях справ; представляти інтереси позивача та здійснювати його захист у правоохоронних та контролюючих органах з усіх питань.
У подальшому, між позивачем та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладена додаткова угода №1 від 16.09.2020 до договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020, якою доповнено пункт 1.1 договору підпунктом 1.1.6, відповідно до якого адвокат зобов'язався надавати позивачу правову допомогу щодо представництва інтересів позивача при оскарженні ним до суду рішень митних органів про коригування митної вартості товарів та в ході розгляду відповідних адміністративних справ судами України.
Сторонами було також доповнено пункт 4.1 договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020 підпунктом 4.1.3 щодо вартості послуг, визначених підпунктом 1.1.6 пункту 1.1 такого договору.
Судом встановлено, що згідно з вищезазначеним актом про надання адвокатських послуг №49 від 18.08.2023 правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: а) ознайомлення з рішенням Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000076/2 від 08.03.2023, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції позивача щодо його оскарження в судовому порядку - 500,00 грн.; б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви позивача про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000076/2 від 08.03.2023, та їх збір - 1 000,00 грн.; в) підготовка позовної заяви позивача до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000076/2 від 08.03.2023 - 3 500,00 грн.; г) ознайомлення з відзивом Київської митниці на адміністративний позов №7.8-10/490 від 03.07.2023 в адміністративній справі №320/20225/23 та підготовка відповіді позивача на відзив в адміністративній справі №320/20225/23 - 1 500,00 грн.
Вартість вищезазначених адвокатських послуг (гонорар адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.3 пункту 4.1 договору складає 6 500,00 грн. Позивач сплатив гонорар адвокату у відповідності до пункту 4.2 договору.
У поданих до суду письмових запереченнях на клопотання представника позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн відповідачем зазначено, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно наданих документів, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн не є пропорційним до предмету спору.
Крім того, суд зауважує, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
Водночас відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 4000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000076/2 від 08.03.2023.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (адреса: 65044, Одеська область, місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4Д, код ЄДРПОУ 40314889) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (адреса: 03124, місто Київ, вулиця Вацлава Гавела, будинок 8А, код ЄДРПОУ ВП 43997555).
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (адреса: 65044, Одеська область, місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 4Д, код ЄДРПОУ 40314889) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (адреса: 03124, місто Київ, вулиця Вацлава Гавела, будинок 8А, код ЄДРПОУ ВП 43997555) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.