про відмову в задоволенні відводу судді
26 листопада 2025 року Справа №320/28802/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Войтович І.І., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтовича І.І. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Держави України в особі Державної казначейської служби України , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які при перерахунку та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії на підставі рішення судді Миколаївського окружного адміністративного суду Біоносенка В.В. від 22 серпня 2024 року в адміністративній справі № 400/6802/24 і довідки Управління Служби безпеки України в Миколаївській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 02.05.2024 року № 101/2-57 станом на 01.01.2022 року, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій шляхом здійснення нового перерахунку та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.
- відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету майнової шкоди у розмірі 104 003,85 грн. та моральної шкоди у розмірі 1 500 000,00 грн., завданої службовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які при перерахунку та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії на підставі рішення судді Миколаївського окружного адміністративного суду Біоносенка В.В. від 22 серпня 2024 року в адміністративній справі № 400/6802/24 і довідки Управління Служби безпеки України в Миколаївській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 02.05.2024 року № 101/2-57 станом на 01.01.2022 року, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим порушили право ОСОБА_1 на "ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження" (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 позовну заяву залишено без руху через невідповідність ст. 160 та ст. 161 КАС України.
ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтовича І.І. в даній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтовича І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 (суддя Терлецька О.О.) в порядку ст. 31 КАС України, відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтовича І.І.
25.11.2025 судом зареєстровано заяву про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтовича І.І. яка мотивована тим, що позивач не погоджується з недоліками позовної заяви які стали підставою для залишення позову без руху ухвалою від 02.07.2025, суддею порушено вимоги процесуального законодавства щодо застосовності Закону про судовий збір, наявні обставини внесення суддею Войтович І.І. завідомо неправдивих відомостей до ухвали суду від 02.07.2025, застосування надмірного формалізму та ігнорування суддею порушення законодавчих та конституційних прав та інтересів позивача пенсійним органом під час здійсненого спірного перерахунку пенсії, тому вважає ухвалу суду необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на доступ до суду та затягує розгляд його позовної заяви. Позивач вказує, що наведені у сукупності обставини свідчать про порушення принципу рівності сторін перед судом, що є переконливим доказом упередженості судді при здійсненні правосуддя та вказані обставини є підставою для відводу суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.
Вирішуючи заяву про відвід судді слідує наступне.
Підстави для відводу судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно висновків, які викладені Верховним Судом у постанові від 11.10.2006, відповідно до яких зазначено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Згідно з ч.3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 (справа № 320/7112/21) не погодився із висновком суду першої інстанції відносно того, що відповідно до статті 39 КАС України визначена можливість подання учасником процесу заяви про відвід судді від розгляду справи виключно після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі та дійшов висновку що: "... судом першої інстанції допущене помилкове трактування положення частини 3 статті 39 КАС України про відсутність у учасника справи права подати заяву про відвід судді на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки положеннями цієї норми процесуального права передбачений саме присічний строк звернення із такою заявою".
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу, зокрема за застосованим позивачем п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зі змісту поданої позивачем заяви про відвід судді слідує, що передумовою для виникнення у останнього сумнівів у неупередженості судді слугували обставини, які виникли через незгоду з прийнятим процесуальним рішенням судді від 02.07.2025 про залишення позовної заяви без руху.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає за необхідне вказати, що подана за вказаних обґрунтувань заява не є підставою для заявлення відводу судді, оскільки згідно статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зауважує, що прийняття суддею (судом) процесуальних рішень, передбачених КАС України, є здійснення судом правосуддя та не є тією обставиною, що свідчить про упередженість судді чи її особисту зацікавленість в розгляді справи.
Процесуальні рішення прийнятті суддею під час розгляду справи можуть бути включені стороною до апеляційної скарги (ч. 3 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, наведені позивачем доводи, не можуть свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді, оскільки жодних доказів, які б відповідали вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, та підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості складу суду при розгляді цієї справи, із матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
Суд зауважує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами, що узгоджується із правовою позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі №9901/673/18 та від 04.10.2018.
Відтак, заява позивача про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтовича І.І. в адміністративній справі №320/28802/25 не підлягає задоволенню, як невмотивована.
Керуючись статями 36, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви позивача про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Войтовича І.І. в адміністративній справі № 320/28802/25 - відмовити.
Матеріали адміністративної справи № 320/28802/25 - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується.
Заперечення на ухвалу можуть бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Войтович І. І.