про залишення позовної заяви без руху
18 листопада 2025 року справа №320/43729/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування висновків аудиторського звіту,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати підпункти 1, 2 пункту 4.2 розділу ІІІ висновків Аудиторського звіту Центрального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 21.05.2025 №438/25/11.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.
За приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Водночас, згідно з п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій та предметом якого є рішення, дія чи бездіяльність, що на думку особи порушує його права, свободи або законні інтереси.
Одночасно, суд акцентує увагу, що за змістом наведених норм Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Таким чином, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 констатував, що з огляду на вимоги ст. 2, 5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень. Також, Верховний Суд встановив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. При цьому, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Також, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №640/7310/19 зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
У своїй позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними та скасувати підпункти 1, 2 пункту 4.2 розділу ІІІ висновків Аудиторського звіту Центрального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 21.05.2025 №438/25/11.
При цьому, в позовній заяві позивач зазначає, що підпункти 1, 2 пункту 4.2 Аудиторського звіту від 21.05.2025 №438/25/11 містить такі пропозиції, а саме:
- прийняти рішення про облікування (відображення за книгами та іншими регістрами бухгалтерського обліку) виявленої аудитом переплати військовослужбовцям додаткової винагороди в сумі 102 143 534,31 грн та притягнення винних до юридичної (в тому числі матеріальної) відповідальності та вжити заходи з її відшкодування;
- забезпечити здійснення перерахунку сум нарахованих військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 доходів за період з 01.02.2022 по 30.04.2025 та утриманого з нього єдиного внеску для зменшення відповідних податкових зобов?язань (в тому числі за 2022 рік в сумі 3 091 811,51 грн) та подання за належністю уточненого розрахунку.
Тобто, вказані пропозиції адресовано не виключно позивачу.
Крім того, позивачем у позовній заяві не зазначено, яким чином вказані вище пропозиції Аудиторського звіту порушують його виключне право та які наслідки несуть вони саме для ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Проте, в порушення зазначених норм КАС України позивачем в позовній заяві не обґрунтовано та не надано доказів, яким чином та які саме права особисто позивача порушені, враховуючи те, що звіт складено за результатом аудиту діяльності Військової частини НОМЕР_1 , а не роботи ОСОБА_1 .
Оскільки вказане рішення породжує певні правові наслідки, впливає на права і свободи тільки тих суб'єктів, яким його адресовано, то позивачеві слід вказати, які права та обов'язки вказане рішення породжує у позивача.
Тому, позивачу необхідно буде надати до суду ґрунтовні пояснення стосовно того, яким чином оскаржувані пункти Аудиторського звіту від 21.05.2025 №438/25/11 порушують права ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову.
Позовна заява повинна містити обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями, бездіяльністю прав позивача, посилання на нормативно-правові акти, які порушив відповідач.
Проте, позовна заява не містить посилання на відповідні норми, які порушив відповідач, а також не містить доводів, яким чином оскаржувані пункти Аудиторського звіту порушують права позивача.
Суд звертає увагу позивача на те, що у позовній заяві позивач повинен навести свої аргументи, доводи та міркування щодо протиправної поведінки, порушення принципів діяльності, недотримання процедури вчинення певної дії, прийняття рішення, зокрема, у чому саме полягає протиправність дій, бездіяльності, чітко зазначити, яку саме норму (норми) порушено, яким саме суб'єктом.
Отже, позивачу необхідно надати до суду нову редакцію позовної заяви, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається також перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
При цьому, частиною четвертою статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Проте, позивач на обґрунтування своїх позовних вимог не надав суду будь-яких доказів, що він проходив службу в Збройних Силах України на посаді командира Військової частини НОМЕР_1 , що Військова частина НОМЕР_1 з 08.03.2022 віддана в оперативне підпорядкування командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України та з 04.04.2022 віддана в оперативне підпорядкування командувачу угрупування сил і засобів оборони міста Києва, а також не надано суду доказів залучення особового складу Військової частини НОМЕР_1 до бойових завдань, копії наказів Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення міста Києва районом ведення воєнних (бойових) дій, копії Аудиторського звіту Центрального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 21.05.2025 №438/25/11, на які є посилання в позовній заяві.
Суд констатує, що в силу вимог частини четвертої статті 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду зазначені вище докази.
Окрім того, як вбачається з поданої позовної заяви, позивач у якості третьої особи вказує - Військову частину НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Згідно ч. 5 ст. 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Водночас, текст позовної заяви не містить належних обґрунтувань щодо залучення в якості третьої особи - Військової частини НОМЕР_1 , позивач взагалі не зазначає, яким саме чином розгляд даної справи може вплинути на права та обов'язки вказаного суб'єкта, також позивачем всупереч вимогам чинного законодавства не зазначено на стороні позивача чи відповідача має виступати вказана третя особа, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про те, що позивачу необхідно зазначити на які права чи обов'язки та яким чином може вплинути рішення суду у справі щодо вказаної особи, зазначити відповідно до вимог приписів процесуального законодавства на якій стороні має виступати вказана третя особа.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах позовної заяви відсутня копія паспорту позивача як документа, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 процесуальної правосуб'єктності.
Так, згідно з ч. 1 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.
Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальні права та обов'язки, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.
Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VІ (далі-Закон №5492) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.
Пунктом 6 частини 7 статті 21 Закону №5492 встановлено, що до паспорта громадянина України вноситься така інформація як дата народження.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним доказом наявності у ОСОБА_1 адміністративної процесуальної правосуб'єктності є саме паспорт громадянина України, копія якого до позовної заяви не долучена.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати уточнену позовну заяву (у кількості примірників відповідно до кількості учасників справи), в якій, зокрема, викласти ґрунтовні пояснення стосовно того, яким чином оскаржувані пункти Аудиторського звіту від 21.05.2025 №438/25/11 порушують права ОСОБА_1 , зазначити яку норму порушено саме відповідачем, в чому саме полягає протиправність оскаржуваного висновку та викласти обставини з урахуванням вказаних судом зауважень;
- надати докази, на які позивач посилається у позовній заяві, зокрема, але не виключно: докази проходження служби в Збройних Силах України на посаді командира Військової частини НОМЕР_1 ; докази, що Військова частина НОМЕР_1 з 08.03.2022 віддана в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 04.04.2022 віддана в оперативне підпорядкування командувачу угрупування сил і засобів оборони міста Києва; докази залучення особового складу Військової частини НОМЕР_1 до бойових завдань; копію наказів Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення міста Києва районом ведення воєнних (бойових) дій; копію Аудиторського звіту Центрального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 21.05.2025 №438/25/11; а також докази, на які є посилання в позовній заяві.
- надати письмове обґрунтування щодо залучення третьої особи до участі у справі із зазначенням, на стороні якої зі сторін у справі має бути залучена третя особа та на які права, свободи, інтереси або обов'язки третьої особи може вплинути рішення у справі.
- надати копію усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України - ОСОБА_1 .
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.