26 листопада 2025 року Київ справа № 320/29480/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - Відповідач), в якому просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з дати досягнення пенсійного віку, а саме з 31.08.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зарахувавши до стажу для обчислення пенсії періоди роботи позивача по трудовій книжці з 01.01.1992 до 28.12.1997 та з 02.01.1998 до 01.11.1999, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 31.08.2023.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення, а записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.05.1982 підтверджують факт офіційного працевлаштування позивача в оскаржувані періоди - з 01.01.1992 по 28.12.1997 та з 02.01.1998 по 01.11.1999.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копію ухвали суду від 15.09.2023 було направлено відповідачу до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 19.09.2023.
Копію позовної заяви з усіма додатками до неї представник Відповідача отримав 25.09.2023 в Київському окружному адміністративному суді, що підтверджується розпискою у матеріалах справи.
13.11.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначено про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Так, відповідач вказав на те, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж, загальний страховий стаж складає 29 років 6 місяців 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. До загального стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки з 01.01.1992 по 28.12.1997 та з 02.01.1998 по 02.11.1999, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши докази та аргументи сторін, оцінивши їх в сукупності, суд встановив таке.
Позивач є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 26.09.2000.
04.08.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком, якій присвоєно реєстраційний номер 9268. До заяви були додані відповідні документи для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії (том 1, а.с. 4).
З урахуванням принципу екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за результатом розгляду документів, доданих до заяви, прийнято рішення від 11.08.2023 № 262340021831, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланням на те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки з 01.01.1992 по 28.12.1997, з 02.01.1998 по 01.11.1999, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. При цьому, до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи по 31.12.1991.
Як зазначив позивач в уточненій позовній заяві та не заперечується відповідачем, за повторним зверненням позивача, відповідач з 31.08.2023 призначив їй пенсію за віком, однак до стажу для обчислення пенсії не зараховано періоди роботи по трудовій книжці серії НОМЕР_1 з 01.01.1992 до 28.12.1997 та з 02.01.1998 до 01.11.1999.
Не погоджуючись із протиправним рішенням відповідача в частині незарахування до стажу для обчислення пенсії періоди роботи по трудовій книжці серії НОМЕР_1 з 01.01.1992 до 28.12.1997 та з 02.01.1998 до 01.11.1999, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статі 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові відносини сторін, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення, у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України, Закону України від 05.11.1991 № 1788-ІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ІІ), Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-VI) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 1 частини другої статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення(перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Положеннями статті 62 Закону № 1788-ІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В той же час відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як передбачено пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами другим, третім статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Також суд зазначає, що рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 № 01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
При цьому суд звертає увагу на те, що зазначена Угода діяла на момент роботи позивача у спірний період на території російської федерації.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", постановлено вихід України з цієї Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, Україна, як держава - учасниця Угоди, виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
З огляду на зазначене, суд вважає протиправними посилання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на не врахування до стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.05.1982 з 01.01.1992 по 28.12.1997 та з 02.01.1998 по 01.11.1999 в російській федерації, оскільки не зважаючи на припинення участі в Угоді держав-учасниць, вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо періоду роботи з 01.01.1992 по 28.12.1997 та з 02.01.1998 по 01.11.1999 в РФ, відповідачем суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11.08.2023 № 262340021831 в частині не врахування до загального стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.05.1982 з 01.01.1992 по 28.12.1997 та з 02.01.1998 по 01.11.1999 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 31.08.2023 перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зарахувавши до стажу для обчислення пенсії періоди роботи позивача по трудовій книжці з 01.01.1992 до 28.12.1997 та з 02.01.1998 до 01.11.1999..
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання виплачувати пенсію позивачу, суд зазначає, що вказана вимога заявлена на майбутнє, а тому в суду відсутні підстави для її задоволення.
Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині не врахування до загального стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.05.1982 з 01.01.1992 по 28.12.1997 та з 02.01.1998 по 01.11.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ) з 31.08.2023 перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до загального стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.05.1982 з 01.01.1992 по 28.12.1997 та з 02.01.1998 по 01.11.1999.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ) судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.