про залишення позовної заяви без розгляду
17 листопада 2025 року 320/38038/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Зубцова О.О., представника відповідача - Кутєпова О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №640/408/20;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора (ЄДРПОУ 00034051, вул. Різницька, б. 13/15, м. Київ, 01011) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №640/408/20 за період з 25.12.2020 по 10.05.2021 у розмірі 134864,10 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач стверджує про порушення його прав внаслідок затримки відповідачем виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №640/408/20 в частині негайного поновлення на займаній посаді.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 вказану позовну заяву залишено без руху. 21.08.2024 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з викликом учасників справи та призначено судове засідання на 09.10.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про зобов'язання вчинити певні дії в адміністративній справі №320/38038/24, - залишено без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 про залишення позовної заяви без розгляду у справі скасовано, а справу та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 прийнято адміністративну справу №320/38038/24 до провадження на призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачем до суду подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якої він зазначив, що позивачем пропущено строк на звернення до суду.
Вказана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 було поновлено на посаді прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (з місцем постійної дислокації у місті Києві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України наказом Генерального прокурора від 11.05.2021 № 515ц.
Зазначає, що з вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомився 11.05.2021, про що власноручно зробив письмову відмітку.
Вказує, що твердження позивача про те, що він дізнався про ненарахування та не виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді лише 16.07.2024, не відповідає фактичним обставинам справи.
Протокольною ухвалою суду від 16.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано час позивачу для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду.
Позивачем до суду подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Вказана заява обґрунтована тим, що розраховуючи на порядність відповідача, позивач був впевнений, що до складу виплаченої суми входить і середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Вказує, що згодом, знаючи про ухвалу і протиправну поведінку Офісу Генерального прокурора стосовно поновлених працівників, ОСОБА_1 звернувся до адвоката, з метою встановлення факту виплати всіх належних йому сум при поновленні. І лише отримавши у відповідь на адвокатський запит лист Офісу Генерального прокурора від 16.07.2024 № 21-1313ВИХ-24, яким представника позивача повідомлено про не нарахування та не виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, ОСОБА_1 дізнався про не виплату йому відповідної суми, хоча весь цей час був впевнений, що така сума була йому виплачена при поновленні на посаді.
Представник позивача у судовому засіданні просив суд поновити строк на звернення до суду.
Представник відповідача в судових засіданнях просив залишити даний позов без розгляду.
Дослідивши вказані заяви учасників справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №640/408/20 та стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання вищевказаного рішення суду у розмірі 134864,10 грн.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі №240/532/20 (постанова від 11.02.2021) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки: “Установлений у частині першій статті 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і частина п 'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.».
Строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Вищевказані висновки неодноразово були застосовані Верховним Судом у справах такої ж категорії, зокрема у постановах від 17.07.2019 у справі №821/2004/17, від 20.05.2020 у справі №826/14598/16, від 18.08.2022 у справі №240/41471/21 та від 24.09.2019 у справі №420/6389/18.
Суд звертає увагу і на практику Європейського Суду з прав людини. У справах “Стаббігс та інші проти Великобританії», “Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2020 у справі №640/408/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021:
- визнано протиправним і скасовано рішення кадрової комісії №2 Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 №2116ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (з місцем постійної дислокації у місті Києві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (з місцем постійної дислокації у місті Києві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою про виконання рішення суду в частині поновлення на посаді.
Надалі, до Офісу Генерального прокурора надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.04.2021 №65207030.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 та постанови державного виконавця від 20.04.2021 у справі №640/408/20 наказом Генерального прокурора України від 11.05.2021 №515ц наказ Генерального прокурора України від 15.12.2019 №2116ц про звільнення скасовано та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (з місцем постійної дислокації у місті Києві) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 20.12.2021, що підтверджується наявною копією наказу в матеріалах справи.
Позивач вважає, що підставою для виплати йому середнього заробітку є затримка виконання Офісом Генерального прокурора рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 про поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Отже, з моменту винесення Офісом Генерального прокурора наказу від 11.05.2021 №515ц про поновлення ОСОБА_1 до моменту подання останнім до суду адміністративного позову минуло понад 3 роки, а з моменту набрання чинності Законом України №2352-ІХ від 01.07.2022 понад два роки.
Щодо тверджень позивача, що він розраховував на порядність відповідача та був впевнений, що до складу виплаченої йому суми входить і середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, суд зазначає наступне.
Дане твердження позивача суд вважає необгрунтованим, оскільки «очікування» позивачем правомірності дій відповідача не може вважатися поважною причиною пропуску строку на звернення до суду.
Також слід зазначити, що незнання позивача про таке право, а також відсутність у нього відповідних знань у сфері права в силу позиції Верховного Суду не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частинами 3, 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний адміністративний позов слід залишити без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк на подачу даного позову, а заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Приписами пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3, 4 статті 123 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд, -
1. Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про зобов'язання вчинити певні дії в адміністративній справі №320/38038/24, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту ухвали - 25.11.2025.