про повернення позовної заяви
26 листопада 2025 року № 320/50208/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправними дії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» щодо надання відповіді на мою скаргу (реєстраційний № П-8724/0-25 від 13.08.2025).
- Зобов'язати відповідача переглянути скаргу з урахуванням скасування наказу № 1112, нових фактів про звільнення професора Ямненко та порушення конфіденційності, та надати обґрунтовану відповідь протягом 10 днів з дня набрання чинності рішенням суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.
Позивачу було надано п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, однак у встановлений строк такі недоліки усунуто не було, у зв'язку з чим суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2025 року конверт із ухвалою про залишення позову без руху повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Це підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, надісланого на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), зазначену у позові.
Судова кореспонденція є офіційною, тому підлягає надсиланню за адресою зареєстрованого місця проживання учасника справи або, у виняткових випадках, на адресу, зазначену ним особисто.
Суд направив ухвалу про залишення позовної заяви без руху на зареєстровану адресу позивача, чим виконав обов'язок щодо належного інформування учасників справи про її розгляд.
Водночас поштове відправлення не було отримане позивачем і повернулося до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка сторін не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. У свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.
Отже для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою.
Разом з цим, суд констатує, що у встановлений ухвалою строк позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду.
Таким чином, ухвала про залишення позовної заяви без руху станом на 26.11.2025 року залишилася невиконаною, що позбавляє суд можливості відкрити провадження у справі.
Оцінюючи обставини справи та заявлені позовні вимоги з урахуванням норм законодавства та процесуальних обов'язків сторін, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) роз'яснив, що держави-учасниці Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони та обмеження, які запобігають безладному руху в судовому процесі. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка бере участь у судовому розгляді, зобов'язана добросовісно користуватися процесуальними правами, своєчасно цікавитися станом провадження та вживати заходів для прискорення розгляду (справи «Пономарьов проти України», «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене встановленням строків подання позову (справи «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»). ЄСПЛ зазначає, що строки подання скарги забезпечують належне відправлення правосуддя та юридичну визначеність, а зацікавлені особи повинні розраховувати на їх застосування («Мельник проти України»).
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє стабільності правовідносин і стимулює суд та учасників процесу добросовісно виконувати обов'язки. Згідно з ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися процесуальними правами і неухильно виконувати обов'язки.
Верховний Суд підкреслює, що формалізм у процесі є позитивним явищем для забезпечення чіткого дотримання процесу, проте надмірний формалізм перешкоджає ефективному доступу до суду і реалізації ст. 6 Конвенції (справи «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом або обмеженням доступу до правосуддя, оскільки спрямовані на балансування принципів верховенства права, рівності сторін перед судом, юридичної визначеності та диспозитивності. Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумний строк, при цьому доступ до суду може бути обмежений допустимими державними правилами.
Так, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У зв'язку з тим, що позивач не усунув вказані в ухвалі суду недоліки у встановлений строк, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтею 169, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Вісьтак М.Я.