27 листопада 2025 року м. Київ справа №320/6426/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" з позовом до Київської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000105 від 04.02.2023;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВМО №1 митного поста "Чайки" Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000016/2 від 04.02.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000130 від 09.02.2023;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВМО №1 митного поста "Чайки" Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000030/1 від 09.02.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100440/2023/000057 від 17.02.2023;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВМО №5 митного поста "Вишневе" Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100440/2023/000001/2 від 17.02.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100440/2023/000076 від 28.02.2023;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВМО №5 митного поста "Вишневе" Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100440/2023/000002/1 від 28.02.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України).
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів.
Відповідачем, на переконання позивача, неправомірно були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів в митних деклараціях, а також складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товарів за ціною, заявленою декларантом.
Позивач не погодився із рішеннями митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товарів з урахуванням рішень митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма Ерідон» (місцезнаходження: 08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Чопилки, вул. Богдана Хмельницького, буд. 35, ідентифікаційний код 43106699) зареєстроване в якості юридичної особи 10.07.2019, номер запису 1 358 102 0000 002051 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 13.12.2022 між TOROS AGROPORT ROMANIA S.A., Bucuresti Bid Aviatorilor, nr. 27, et 3, Apt. 4, sector 1, J40/6033/2015, R08987277, (далі - продавець) та ТОВ “Фірма Ерідон» був укладений договір купівлі-продажу № S/NP14/2022/9143 (далі - договір), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 якого позивач зобов'язувався купити та прийняти добриво мінеральне NPK 14.23.14+S (комерційна назва NPK 14.23.14) в кількості 900 метричних тон, упаковка: Біг Беги 600 кг (надалі - товар).
В пункті 1.4 -1.5. договору передбачено, що TOROS AGROPORT ROMANIA S.A продає, а ТОВ «ФІРМА ЕРІДОН» купує товар за ціною 710 доларів США/метричну тонну, загальна сума Контракту - 639000,00 USD, 100% передплата до 19.12.22, перехід права власності відбувається в момент передачі продукції першому перевізнику вказаному покупцем, що підтверджується CMR.
Відповідно до п. 1.6. - 1.7 договору умови поставки (місце поставки): FCA CONSTANTA (згідно з INCOTERMS 2010) (завантажені в транспортні засоби, надані Покупцем), а період поставки: 25.11.2022 -30.01.2023.
В додатку № 1 до договору сторонами змінено пункт 1.7. та викладено його в такій редакції: період поставки 25.11.2022 - 16.02.2023.
В п. 2.3. договору встановлений обов'язок Продавця передавати права власності на продукт Покупцеві в момент передачі продукту першому перевізнику вказаному покупцем, що підтверджується CMR.
ТОВ «ФІРМА ЕРІДОН» сплачено 100% вартості товару в сумі 639 000,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 217 від 19.12.2022, в якому допущена описка в призначенні в першій літері договору - замість англійської літери S вказано число 5, проте кошти були зараховані саме на договір купівлі - продажу S/NP14/2022/9143 від 13.12.2022, що підтверджується листом AT «Укрсиббанк» від 27.02.2023 № 54-2-01/4250.
В подальшому, за цінами договору продавцем здійснено відвантаження товару в місці відправки на автотранспортні засоби перевізника вказаному покупцем, що підтверджується CMR.
Для здійснення митного оформлення на території України ввезеного товару, ТОВ «Фірма Ерідон» подано до митних постів Київської митниці документи, де ціну товару визначено за основним методом згідно з Митним кодексом України: зовнішньоекономічний договір; рахунки-фактури (інвойси); експортні декларації; пакувальні листи; прайс - лист; документи, що підтверджують вартість перевезення; ціновий висновок ДП «Держзовнішінформ»; переклад декларації №23R0CT1970E0009278; договори з організації перевезень; заявки до договорів; транспортно-експедиційні договори; інші документи, які зазначені в оскаржуваному рішенні та картці відмови в прийняті митної декларації.
Київською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України в особі її структурних підрозділів осіб ВМО №1 митного поста "Чайки" UA1003 80 та ВМО №5 митного поста "Вишневе" UA100440 були прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів до 0, 9500 дол.США/кг: № UA100380/2023/000016/2 від 04.02.2023, яким здійснено коригування вартості добрив мінеральних NPK 14.23.14 + S (NPK 14.23.14) в кількості 21923 кг; 2) № UA100380/2023/000030/1 від 09.02.2023, яким здійснено коригування вартості товару в кількості 109 295 кг (п'ять партій: 21 923 кг., 21 863 кг., 21 843 кг., 21 823 кг., 21 843 кг); 3) UA100440/2023/000001/2 від 17.02.2023, яким здійснено коригування вартості товару в кількості 385967 кг; 4) UA100440/2023/000002/1 від 28.02.2023, яким здійснено коригування вартості добрив товару в кількості 350208 кг.
Відповідно до графи 33 вказаних рішень відповідач визначив митну вартість із застосуванням резервного методу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (за результатом аналізу зазначених критеріїв відповідачем обрано МД від 18.01.2023 №UA205050/2023/006542).
На підставі прийнятих рішень про коригування митної вартості товару Київською митницею були видані позивачу картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2023/000105 від 04.02.2023, № UA100380/2023/000130 від 09.02.023, №UA 100440/2023/000057 від 17.02.2023, № UA100440/2023/000076 від 28.02.2023.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нові митні декларації № 23UA100380601649U7 від 07.02.2023, № 23UA100380601843U7 від 10.02.2023, № 23UA100440490809U0 від 17.02.2023, № 23UA100440491248U9 від 28.02.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (частина перша статті 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини першої-другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.
Щодо зазначених у спірних рішеннях підстав для коригування митної вартості товару: транспорті послуги та видані довідки про транспортні витрати не враховують всі послуги, що надані під час перевезення, а числове значення складової митної вартості на перевезення не підтверджено відповідними документами, суд зазначає таке.
В наказі Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» вказано, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
В свою чергу, положення Митного кодексу України не визначають вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому, з урахуванням наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, суд погоджується з доводами позивача, що довідка про транспортні витрати та рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг є допустимим і належним доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо включення транспортних послуг до митної вартості товарів положення МК України передбачають таке.
Частина 4 ст. 58: митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Пункт 5 ч. 10 ст. 58: при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Частина 11 ст. 58: при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.
Отже, позивач повністю дотримався вказаних вимог, зокрема і включив до митної вартості товару витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, і всі відповідні відомості були надані відповідачу для прийняття рішення, а у митниці не було законних підстав для коригування митної вартості, оскільки подані документи, в тому числі додаткові, були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості, та у своїй сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару.
Також стосовно наявних, на переконання Київської митниці, розбіжностей у CMR (автотранспортна накладна), слід зазначити, що CMR може бути джерелом відомостей про країну походження товару, щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номерів, зовнішнього стану товарів та їх пакування, про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари.
Проте МК України не передбачено, що CMR не відносяться до переліку документів, які підтверджують митну вартість товару, й може бути джерелом відомостей про митну вартість товарів.
Суд зазначає, що CMR с лише документом, який стосується договору перевезення і відносин між відправником та перевізником з приводу транспортування товару.
Крім того, кожна автотранспортна накладна поряд з інформацією щодо перевізника містила також інформацію щодо номерних знаків автотранспортного засобу, яким здійснювалася доставка товару від постачальника позивачем, найменування товару, його асортимент, кількість, які співпадали із зазначеними в інших документах (договір, експортна декларація на товар, рахунок на оплату послуг щодо перевезення вантажу, пакувальний лист тощо), що надавалися митниці декларантом під час митного оформлення товару.
Також, контролюючим органом не доведено того, що відомості CMR про вантажовідправника Decirom S.A. (Румунія), про особу перевізника або здійснення частини перевезення афілейованою особою безпосередньо вплинули на вартість імпортованого товару.
При цьому, митний орган ні під час митного оформлення, ні під час проведення консультацій з декларантом не зазначав (з посиланням на інші тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару) про невідповідність довідок про транспорті витрати іншим наданим документам та не просив надати інші конкретно визначені додаткові документи на підтвердження вартості транспортування товарів.
Натомість позивачем підтверджено належними доказами наданими відповідачу та суду (договори на перевезення, довідки про транспорті витрати, рахунки перевізників, рахунки експедиторів), вартість послуг з перевезення товару, які позивач включив до вартості імпортованого товару під час його митного оформлення.
Зокрема, такі документи свідчать, що транспортно-експедиційні послуги, обумовлені договором на транспортно-експедиційне обслуговування та договором на перевезення складають: транспортно-експедиційні послуги вантажним автомобілем до кордону України та ця сум входить до ціни товару з яких мали бути сплачені відповіді платежі при розмитненні товару; транспортно-експедиційні послуги від кордону України до с. Софійська Борщагівка, Київської області; та послуги по організації перевезення вантажу вантажним автомобілем, які є платою експедитору за пошук, замовлення транспортного засобу (перевізника резидента України) на території України для здійснення перевезення за заявкою Замовника.
Отже, вартість послуг з перевезення за межами території України, тобто до перетину митного кордону, підтверджено належними первинними документами (довідка про транспортні витрати, рахунки - фактури, договори на транспортно - експедиторські послуги), а підстав для прийняття оскаржуваних рішень у відповідача не було.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 про те що, оскільки МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо зазначених у спірних рішеннях підстав для коригування митної вартості товару: копії митних декларацій країни відправлення надано без забезпечення її перекладу згідно зі ст. 254 МКУ, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Отже, відповідно до вказаної статті Кодексу, митні органи вимагають переклад документів українською мовою лише у випадку необхідності перевірки або підтвердження відомостей, що зазначені у митній декларації.
Вказана норма права визначає, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Таким чином, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Аналогічне правозастосування викладене в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19.
Окрім того, всі відомості необхідні для обрахунку митної вартості товару в експортних деклараціях країни постачальника товару заповнені англійською мовою, що є іноземною мовою міжнародного спілкування і офіційною мовою Європейського союзу, а тому згідно зі статтею 254 МК України перекладу на українську мову не потребує.
Щодо зазначених у спірних рішеннях підстав для коригування митної вартості товару: наданий прайс- лист містить недоліки та неповну інформацію, суд зазначає таке.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив про те, що декларантом не виконано умови надання прайс-листа саме від виробника товару, а наданий прайс - лист від 20.01.2023 № б/н виданий більше ніж через місяць після укладення контракту та не містить відомостей шодо посадових особи, яка його видала.
Суд вважає безпідставними такі твердження митного органу, адже позивач отримав від постачальника,як сторони договору, прайс - лист від 20.01.2023 № б/н, лист від 03.02.2023 щодо цін на товар, лист від 03.02.2023 про те, шо починаючи з листопада вартість сировини для виробництва добрив на світовому ринку почала знижуватися.
До переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України. входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листів, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для його ідентифікації.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.
При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Згідно з загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не с технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.
Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено.
Тому твердження митного органу про те, що наданий декларантом прайс-лист не містить відомостей для визначення митної вартості - не є вірним.
Ураховуючи те, що інформація, що міститься в прайс-листах відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, не викликає сумнівів той факт, що цінова пропозиція поширюється на країну, в якій здійснює свою господарську діяльність позивач, а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії оцінюваного товару.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №820/859/17.
Окрім того, відповідачем в рішеннях не вказано яким чином факт надання або не надання прайс - листа від виробника товару вплинув на визначення митної вартості товару і які розбіжності існують в наданих позивачем документах.
Щодо зазначених у спірних рішеннях підстав для коригування митної вартості товару: номер зовнішньоекономічного контракту в платіжному документі відрізняється від номеру контракту, заявленого в митній декларації, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ТОВ «ФІРМА ЕРІДОН» сплачено 100% вартості товару в сумі 639000,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 217 від 19.12.2022, в якому допущена описка в першій літері договору - замість англійської літери S вказано число 5, проте кошти були зараховані саме на договір купівлі - продажу S/NP14/2022/9143 від 13.12.2022, що підтверджується листом АТ «Укрсиббанк» від 27.02.2023 № 54-2-01/4250.
При цьому, навіть відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару.
Тобто строк оплати за товар не впливає па визначення митної вартості товару.
Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 20.02.2018 у справі №803/49/16.
Отже, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають поданим ТОВ «Фірма Ерідон» документам для митного оформлення товарів.
Щодо зазначених у спірних рішеннях підстав для коригування митної вартості товару: покупець зобов'язаний забрати всю кількість замовленої продукції в місці поставки протягом терміну, зазначеного як термін поставки, а якшо покупець не вимагає поставку продукції протягом терміну поставки, він сплачує витрати за зберігання в розмірі 0.20 євро/тонна/день. які мають бути відображені як додаткові витрати у МД, суд зазначає таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що в додатку № 1 до договору сторони домовились змінити пункт 1.7. та викласти його в такій редакції: період поставки 25.11.2022 - 16.02.2023, таким чином поставка товару відбулась в строки погоджені сторонами.
В будь - якому разі, нарахування постачальником плати за зберігання це право, яке використовується на власний розсуд, а не обов'язок.
Отже, обставина щодо строку поставки товару сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару.
Обов'язком митного органу є здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, а не здійснення контролю за дотриманням строків виконання господарської операції та вчасного виконання постачальником умов договору, адже ці обставини знаходяться поза волею ТОВ «Фірма Ерідон», і залежать від дій постачальника або транспортної компанії.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на зберігання товару, а, отже, вони не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на зберігання товару, та як наслідок включення цих витрат до митної вартості.
Тобто, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як зберігання є безпідставною.
Таким чином в даному випадку вартість зберігання не є витратами, які понесені позивачем, та взагалі не могли бути нараховані через укладення сторонами додатку № 1 до договору, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції"), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 57 МК України).
В силу положень ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. З ст. 58 МК України).
Із системного аналізу вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Надані позивачем відповідачу документи за своїм змістом не суперечать один одному, оскільки свідчать про незмінність кількості та ціни товару протягом усього шляху слідування. В той же час, відповідач вдався виключно до оцінки додатково наданих документів, а не їх аналізу в сукупності з товаросупровідними документами, представленими до митного оформлення за митними деклараціями.
Отже, розбіжності, на які вказав відповідач, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Як слідує зі змісту оскаржуваних рішень, відповідачем метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю, метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість.
Митна вартість визначена відповідачем із застосуванням резервного методу грунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (на підставі опису товару, його характеристик щодо складу, обсягу партії та пакуванню) (за результатом аналізу зазначених критеріїв обрано МД від 18.01.2023 №UА205050/2023/006542).
Хоча норма частини другої статті 68 МК України, згідно з якою митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях, прямо не вказує на будь-які інші обставини, які при цьому повинні враховуватися, логіка законодавчого регулювання полягає в тому, що раніше визнана (визначена) митна вартість обирається не довільно. Вона повинна обиратися з врахуванням, зокрема ідентичності (аналогічності) товару, умов поставки, інших факторів, які можуть вплинути на митну вартість.
В ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 Митного кодексу України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Крім цього, слід зазначити, що відповідно до частин дев'ятої та двадцять першої статті 58 МК України декларант свої розрахунки на підставі основного методу повинен робити, лише використовуючи об'єктивні дані; використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, підтверджуватися документально. З огляду на принцип рівності перед законом орган доходів і зборів своє рішення про коригування митної вартості також повинен ґрунтувати на основі об'єктивних даних.
Таким чином, отримана інформація про МД від 18.01.2023 №UА205050/2023/006542, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), відповідач має довести те, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Окрім цього відповідачем в рішеннях не викладено докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом при визначенні митної вартості товару, а саме не була зазначена митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Отже, відповідач не правомірно визначив митну вартість імпортованого позивачем товару на підставі митної вартості задекларованої в митній декларації від 18.01.2023 №UА205050/2023/006542.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття53), заборонено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020.
Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з МД необхідних та додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Отже, зазначені відповідачем у спірних рішеннях обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
У зв'язку з цим, суд вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.
Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За таких обставин, вимога про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягає задоволенню у зв'язку із задоволенням основної вимоги позивача про визнання протиправними та скасування спірних рішень про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 21472,00 грн.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000105 від 04.02.2023.
Визнати протиправним та скасувати рішення ВМО №1 митного поста "Чайки" Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000016/2 від 04.02.2023.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000130 від 09.02.2023.
Визнати протиправним та скасувати рішення ВМО №1 митного поста "Чайки" Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000030/1 від 09.02.2023.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100440/2023/000057 від 17.02.2023.
Визнати протиправним та скасувати рішення ВМО №5 митного поста "Вишневе" Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100440/2023/000001/2 від 17.02.2023.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100440/2023/000076 від 28.02.2023.
Визнати протиправним та скасувати рішення ВМО №5 митного поста "Вишневе" Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100440/2023/000002/1 від 28.02.2023.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Ерідон» ( ідентифікаційний код 43106699) судовий збір у розмірі 21472,00 грн (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дві грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.