27 листопада 2025 року м. Київ справа №640/5411/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві викладені у листах-рішеннях № 35455- 36097/Л-02/8-2600/21 від 29.12.2021 року та № 2724-345/Л-02/8-2600/22 від 31.01.2022 року про відмову ОСОБА_1 у врахуванні як стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного утримання періоду роботи на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду Луганської області та половини з строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні як стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного утримання, періоду роботи ОСОБА_1 на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду Луганської області 1 (один) рік 8 (вісім) місяців 10 днів з 10.07.1991 р. по 19.03.1993 р.) та періоду 1 рік 11 місяців як половину з терміну навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е Дзержинського (20.03.1991 року перетворений в Українську юридичну академію ім. Ф.Е Дзержинського) як половину з строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (що він проходив з 01.09.1987 року по 30.06.1991 року);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві враховувати при перерахунку та виплаті щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 як стаж роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного утримання, періоди роботи ОСОБА_1 на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду Луганської області 1 (один) рік 8 (вісім) місяців 10 днів ( з 10.07.1991 року по 19.03.1993 року) та період 1 рік 11 місяців як половину з терміну навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е Дзержинського (20.03.1991 року перетворений в Українську юридичну академію ім. Ф.Е Дзержинського) як половину з строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (що він проходив з 01.09.1987 року по 30.06.1991 року);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві починаючи з 19 лютого 2020 року враховувати при перерахунку та виплаті щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 дані про його стаж роботи на посаді судді 29 років 27 днів, що при виплаті та перерахунку йому щомісячного довічного грошового утримання відповідає 68 відсоткам від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок, донарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою № 729 від 21.08.2020 року виданою ТУ ДСА України в м. Києві та Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року у справі за № 640/28605/20, починаючи з 19 лютого 2020 року, виходячи з показника 68 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2011 у справі №640/28605/20 відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача на посаді судді половини строку його навчання у вищому навчальному закладі та період роботи на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду Луганської області, що вплинуло на визначення відсоткового розміру його довічного грошового утримання судді у відставці.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2022 (суддя Амельохін В.В.) відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
На адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу адміністративна справа була передана для розгляду судді Василенко Г.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2021 та ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 по справі №640/28605/20 Головним управлінням з 19.02.2020 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою №729 від 21.08.2020, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві. Крім того, відповідач вказує, що законодавство, яке діяло на момент набрання чинності Закону України "Про судоустрій та статус суддів" не передбачало право на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, роботи на посаді стажера народного судді.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.09.2018 №2627/0/15-18 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до розрахунку Голосіївського районного суду міста Києва від 04.09.2018, загальний стаж судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 29 років 8 днів, до якого включено:
- половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1987 по 30.06.1991 - 1 рік 11 місяців ;
- період роботи на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду з 10.07.1991 - 1 рік 8 місяців 10 днів;
- період роботи на посаді народного судді Антрацитівського міського народного суду з 19.03.1993 - 9 років 4 місяці 5 дні;
- період роботи на посаді судді Ровеньківського міського суду Луганської області з 22.07.2002 по 29.11.2011 - 9 років 4 місяці 8 днів;
- період роботи на посаді Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області з 30.11.2011 по 10.04.2015 - 3 роки 4 місяці 12 днів;
- на посаді судді Голосіївського районного суду міста Києва з 10.04.2015 по 16.08.2018 - 3 роки 4 місяці 7 днів.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що з 05.09.2018 позивач перебуває на обліку в Головного управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Загальний процент розрахунку пенсії від заробітку визначено на рівні 90%.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2021 №640/28605/20 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладене у листі №2600-0303-8/134145 від 23 вересня 2020 року, про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з його заявою від 14 вересня 2020 року №12269 на підставі довідки №729 від 21 серпня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 як судді Голосіївського районного суду міста Києва у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою №729 від 21 серпня 2020 року, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі №640/28605/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернуто апелянту.
На виконання даного рішення відповідач при здійсненні перерахунку грошового утримання ОСОБА_1 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві від 21.08.2020 №729, починаючи з 19.02.2020 року, визначив щомісячне грошове утримання на рівні 60%.
08.12.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №640/28605/20.
Листом від 29.12.2021 №35455-36097/Л-02/8-2600/21 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що з 19.02.2020 проведено перерахунок в межах зоов'язальної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №640/28605/20. Крім того, відповідач зазначив, що зарахування до стажу роботи судді період роботи на посаді стажера судді народного судді Антрацитівського міського народного суду з 10.07.1991 по 18.03.1993 є безпідставним.
Також, у даному листі відповідача вказує, що стаж судді складає 25 років 5 місяців 17 днів. До розрахунку стажу судді включено періоди роботи:
- з 19.03.1993 по 21.07.2002 на посаді судді Антрацитівського міського народного суду;
- з 22.07.2002 по 29.11.2011 на посаді судді Ровеньківського міського суду;
- з 30.11.2011 по 10.04.2015 на посаді судді Антрацитівського міськрайонного суду;
- з 10.04.2015 по 04.09.2018 на посаді судді Голосіївського районного суду міста Києва.
Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 склав 75672,00 грн. (126120,00 грн. х 60%).
31.12.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок, донарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 68% винагороди судді, працюючого на відповідній посаді та зарахувати половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, період роботи стажером народного судді.
Листом від 31.01.2022 №2724-345/Л-02/8-2600/22 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що з 19.02.2020 проведено перерахунок в межах зоов'язальної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №640/28605/20. Крім того, відповідач зазначив, що зарахування до стажу роботи судді період роботи на посаді стажера судді народного судді Антрацитівського міського народного суду з 10.07.1991 по 18.03.1993 та половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі є безпідставним, оскільки Законом України " Про судоустрій та статус суддів" не передбачено перерахунок суддівського стажу суддів у відставці.
Також, у даному листі відповідача вказує, що стаж судді складає 25 років 5 місяців 17 днів. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 75672,00 грн.
Вважаючи, що пенсійним органом протиправно не зараховано до стажу його роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та періоду роботи на посаді стажера судді, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положеннями статті 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.
Судом встановлено, що на час виходу у відставку та призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі по тексту - Закон України № 1402).
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону № 1402 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Згідно з ч.3 ст.142 Закону № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до ч.ч. 4-5 ст.142 Закону № 1402 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом із цим, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №1402 було передбачено певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Згідно пункту 22 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402 визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402 до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402.
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402 встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402 зі змінами.
За статтею 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону України № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
- судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
- члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Разом з тим, частиною 2 цієї статті прямо передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 140 (у редакції, яка діє з 05.08.2018) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Необхідність зарахування до суддівського стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, підтверджується також постановами Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 9901/537/19, від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19 та постановою Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 560/499/19.
Станом на дату призначення позивача на посаду судді чинним був Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону №2862 на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Тобто, до стажу роботи на посаді судді зараховується також стаж роботи в галузі права не менш як два роки з моменту набуття вищої юридичної освіти.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 28.06.1991 позивач закінчив у 1991 році Українську юридичну академію ім. Ф.Е. Дзержинського і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію юриста.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 04.09.2018 виданим Голосіївським районним судом міста Києва, вбачається, що ОСОБА_1 має загальний стаж роботи судді, який дає йому право на відставку, становить 29 років 8 днів, до якого включено:
- половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (20.03.1991 перетворений в Українську державну юридичну академію України) з 01.09.1987 по 30.06.1991 - 1 рік 11 місяців;
- період роботи на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду з 10.07.1991 - 1 рік 8 місяців 10 днів;
- період роботи на посаді народного судді Антрацитівського міського народного суду з 19.03.1993 - 9 років 4 місяці 5 дні;
- період роботи на посаді судді Ровеньківського міського суду Луганської області з 22.07.2002 по 29.11.2011 - 9 років 4 місяці 8 днів;
- період роботи на посаді Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області з 30.11.2011 по 10.04.2015 - 3 роки 4 місяці 12 днів;
- на посаді судді Голосіївського районного суду міста Києва з 10.04.2015 по 16.08.2018 - 3 роки 4 місяці 7 днів.
Згідно ст.1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" - до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року №1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України Указу №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995, тому даний Указ Президента був обов'язковим для виконання в Україні на рівні з законами.
Відповідно до пункту 1 Розділу XV Перехідні положення Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Верховний Суд у постанові від 09.11.2018 у справі №607/8146/17 (у подібних правовідносинах) зробив висновок, що, задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили з того, що відповідачем при призначенні та нарахуванні довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не враховано половину строку навчання у вищому учбовому закладі. У постанові Верховний Суд зазначив, що з огляду на положення зазначених актів та наявний у позивача стаж роботи на посаді судді понад 10 років, до стажу роботи, що дає позивачеві право на відставку і довічне утримання, підлягає зарахуванню половина строку навчання в юридичній академії.
У постанові від 20.04.2021 у справі № 344/5707/19 та у постанові від 14.05.2021 у справі №592/3354/17 Верховний Суд зробив висновок про необхідність зарахування половини строку навчання у вищому юридичному учбовому закладі на денній формі навчання до стажу, який враховується для набуття права на відставку і при обчисленні розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці.
Суд звертає увагу, що вказане право позивача на зарахування половини строку навчання на юридичному факультеті для обчислення вислуги, набуття права на відставку і відповідно для отримання довічного утримання судді у відставці, вже було визнане, зокрема у Розрахунку стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання працюючому судді ОСОБА_1 .
Враховуючи вище викладене, не включення до відповідного стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді половини строку його навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 11 місяців) є неправомірним.
Щодо зарахування до стажу судді стажу роботи на посаді стажера народного судді, суд зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 137 закону №1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Виходячи з того, що позивача на посаду судді обрано 19.03.1993, то для визначення такого обов'язкового стажу застосовується Закон СРСР №328-1 від 04.08.1989 “Про статус суддів в СРСР».
Частиною першою статті 8 даного Закону, чинного станом на час обрання позивача на посаду судді, були встановлені такі вимоги до кандидатів у судді: Народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
Згідно ч.2 ст.9 Закону №328-1 особи, яких вперше рекомендують кандидатами в судді, проходять професійну підготовку у випадках і порядку, що визначаються Міністерством юстиції СРСР».
За порядком, встановленим на той час Міністерством юстиції СРСР, Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 липня 1972 року № 535 Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні, Положенням про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженим Держкомітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці 18 червня 1973 року № 104-АВ, ВЦСПС 21 червня 1973 року та Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР 25 червня 1973 року № 555, - обранню на посаду народного судді молодого спеціаліста (направленого в розпоряження обласного управління юстиції після закінчення вищого учбового закладу за спеціальністю юрист саме з такою метою) передувала обов'язкова підготовка і напрацювання необхідного юридичного стажу (досвіду), для чого була введена спеціальна посада стажиста народного судді, і перед обранням на посаду судді молодий спеціаліст повинен був відпрацювати стажистом судді не менше двох років.
Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України “Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Згідно п.2 Порядку обчислення стажу державної служби №283 до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах. Пунктом 3 Порядку №283 передбачалось, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до запису №15 трудової книжки серії НОМЕР_3 позивача з 10.07.1991 прийнято на посаду стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду. Наступний запис №16 від 19.03.1993 про призначення народним судею Антрацитівського міського народного суду.
Крім цього, відповідно до Розрахунку стажу судді від 04.09.2018 виданим Голосіївським районним судом міста Києва, позивач перебуваючи на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду з 10.07.1991 має стаж 1 рік 8 місяців 10 днів, тобто до 19.03.1993.
Вказаний період роботи був обов'язковим етапом у здобутті посади судді молодим спеціалістом після закінчення вищого юридичного навчального закладу.
За чинним (на той час) законодавством і нормативними актами, що регулювали питання і порядок обрання на посаду судді молодого спеціаліста-випускника вищого юридичного закладу, перед обранням його на посаду судді для нього було обов'язковим набуття необхідного юридичного стажу (досвіду) не менше двох років саме на посаді стажиста суду, тобто дана посада для позивача у здобутті посади судді була обов'язковою.
Робота стажиста судді за всіма критеріями, характером і сферою діяльності відповідає роботі (досвіду) за юридичною спеціальністю. Даний стаж відповідає критеріям стажу, зазначеного у частині 2 статті 137 Закону №1402.
Листом Головного управління Державної служби України від 28 жовтня 2005 № 12/10188 роз'яснено, що період роботи на посаді стажиста народного судді може бути зарахованим до стажу державної служби, що дає право на вислугу, за умови, якщо ця посада відносилась до посад спеціалістів і була передбачена штатним розписом.
З урахуванням дати обрання позивача на посаду судді (19.03.1993) та приписів Закону СРСР №328-1 від 04.08.1989 “Про статус суддів в СРСР» (ст.8) позивач для обрання на посаду судді повинен був мати обов'язковий стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Таким чином, до стажу роботи судді, який дає право на відставку і який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зараховується обов'язковий для обрання на посаду судді стаж роботи за юридичною спеціальністю, який був передбачений законом станом на час обрання на посаду судді, два роки.
Таким стажем (досвідом) за юридичною спеціальністю, який був обов'язковим для обрання позивача суддею, була робота на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду.
Після доповнення статті 137 Закону №1402 частиною другою (в редакції Закону № 2509-VIII від 12.07.2018) Вища рада правосуддя, Верховний Суд, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України, Державна судова адміністрація України, Національна школа суддів України видали спільного листа від 05.11.2018р. (№41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878) “Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» з метою роз'яснення нових положень ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII. У даному листі зазначено: “…при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання). Зокрема, вимоги, визначені Законом СРСР від 04.08.1989 №328-I "Про статус суддів в СРСР", діяли з 01.12.1989 до 10.02.1993 при обранні суддів на посаду вперше. Статтею 8 Закону № 328-I встановлювалось, що народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років. Отже, право на зарахування стажу роботи за юридичною спеціальністю два роки мають судді, яких було обрано на посаду суддів вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 328-I на день їх обрання. Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом № 1402-VIII не встановлено. Передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді здійснюються з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05.08.2018.»
Таким чином, позивач має право на зарахування йому до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку і який враховується при обчисленні довічного утримання судді у відставці, роботу на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду, що мало місце після закінчення академії і передувало обранню на посаду судді, у якості обов'язкового юридичного стажу не менше двох років, у відповідності до приписів ч. 2 ст.137 Закону №1402.
Отже, не врахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві як стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного утримання, періоду роботи ОСОБА_1 на посаді судді на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду є неправомірним.
Таким чином, ефективним захистом прав позивача є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні як стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного утримання, періоду роботи ОСОБА_1 на посаді судді на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду Луганської області (1 рік 8 місяців 10 днів) з 10.07.1991 по 19.03.1993 та половину строку його навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського ( 20.03.1991 - Українська юридична академія ім. Ф.Е. Дзержинського) з 01.09.1987 по 30.06.1991 (1 рік 11 місяців) та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати при перерахунку та виплаті щомісячного довічного утримання судді у відставці як стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного утримання, періоду роботи ОСОБА_1 на посаді судді на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду Луганської області (1 рік 8 місяців 10 днів) з 10.07.1991 по 19.03.1993 та половину строку його навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського ( 20.03.1991 - Українська юридична академія ім. Ф.Е. Дзержинського) з 01.09.1987 по 30.06.1991 (1 рік 11 місяців).
Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві викладені у листах-рішеннях № 35455- 36097/Л-02/8-2600/21 від 29.12.2021 та № 2724-345/Л-02/8-2600/22 від 31.01.2022, оскільки дані листи не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а містять інформаційно-роз'яснювальний характер.
Щодо позовних вимог в частині відсоткового відношення належної до виплати позивачу суми щомісячного довічного грошового утримання, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 133 Закону № 2453-VІ та ст.135 Закону № 1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 встановлено, що після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Враховуючи вимоги Закону №1402, судді у відставці виплачується за його вибором щомісячне довічне грошове утримання, у максимальному розмірі 90% заробітної плати (суддівської винагороди) судді, яка обчислюється з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Тобто, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.
Згідно з ч.3 ст.142 Закону №1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, законодавством України, як чинним станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, так і чинним на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, було передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді.
На користь викладеного свідчить також і Закон України №1798-VIII від 21 грудня 2016 року «Про Вищу раду правосуддя», яким були внесені зміни в Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17 адміністративне провадження № К/9901/3222/17, від 19.06.2018 у справі 243/4448/17, від 11.09.2018 у справі № 428/4671/17, від 01.10.2018 у справі № 541/503/17, від 17.10.2018 у справі № 140/263/17, від 23.10.2018 у справі № 686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17 адміністративне провадження № К/9901/17399/18.
Відповідно до Розрахунку стажу судді від 04.09.2019 виданим Голосіївським районним судом міста Києва загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 складає 29 років 8 днів.
При цьому, суд зазначає що відповідно до Закону №1402 до розрахунку приймаються лише повні календарні роки.
Отже, стаж судді який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача складає 29 років, що дає йому право на нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відсотковому відношенні 68% = (50% + ( 9 х 2%)) (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді).
При цьому, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №640/28605/20 підтверджено право позивача на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України вмісті Києві від 21.08.2020 №729, в силу ч. 4 ст. 78 КАС України, довічне грошове утримання позивача, як судді у відставці, має бути визначене у розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 21.08.2020 №729, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві.
Враховуючи викладене, для належного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 21.08.2020 №729, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві, з урахуванням виплачених сум.
Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні як стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного утримання, періоду роботи ОСОБА_1 на посаді судді на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду Луганської області (1 рік 8 місяців 10 днів) з 10.07.1991 по 19.03.1993 та половину строку його навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського ( 20.03.1991 - Українська юридична академія ім. Ф.Е. Дзержинського) з 01.09.1987 по 30.06.1991 (1 рік 11 місяців).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати при перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання судді у відставці як стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного утримання, періоду роботи ОСОБА_1 на посаді судді на посаді стажера народного судді Антрацитівського міського народного суду Луганської області (1 рік 8 місяців 10 днів) з 10.07.1991 по 19.03.1993 та половину строку його навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського ( 20.03.1991 - Українська юридична академія ім. Ф.Е. Дзержинського) з 01.09.1987 по 30.06.1991 (1 рік 11 місяців).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відповідно до довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 21.08.2020 №729, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.