Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 листопада 2025 року Справа№200/6448/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.07.2025 року позивачем було подано заяву про призначення пенсії через веб-портал територіальних органів Пенсійного фонду України, в якій він просив призначити йому пенсію за віком у зв'язку з досягненням пенсійного віку - 60 років. В свою чергу, 18.07.2025 року позивачем було отримано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач) про відмову в призначенні пенсії від 18.07.2025 року, в якому в призначенні пенсії відмовлено відповідно до ст. 26 Закону України № 1058-ІV, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Позивач вважає рішення відповідача протиправним та просить його скасувати.
Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив наступне, що 11.07.2025 позивач звернувся до органів Фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви здійснюється за принципом екстериторіальності відділом пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням прийнято рішення від 18.07.2025 № 104650020157 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач зазначив, що вважає рішення було прийнято правомірно та не підлягає скасуванню, оскільки відповідно до ч.1 ст.26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Відповідач зауважив, що на час первісного заповнення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 21.03.1983 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 № 412 (далі - Інструкція №162), яка містить аналогічні положення щодо порядку внесення до трудової книжки запису про звільнення, що й Інструкція № 58. Згідно з пунктом 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Тобто, всі подані разом з відповідною заявою документи досліджуються повно, всебічно та у їх сукупності. Зміст наданих документів не повинен суперечити один одному. Прізвище, ім'я та по батькові має відповідати паспортним даним, як основного документа, що посвідчує особу, або свідоцтву про народження. За результатами розгляду наданих документів до страхового стажу Позивача не зараховано: періоди роботи відповідно до трудових книжок серії НОМЕР_1 від 21.03.1983 та НОМЕР_2 від 11.02.2002, оскільки по батькові в першій трудовій книжці на російській мові зазначено як « ОСОБА_3 » та в другій трудовій книжці на українській мові « ОСОБА_4 », не відповідає по батькові в наданій копії свідоцтва про народження « ОСОБА_5 » на російській мові та « ОСОБА_6 » на українській мові, що є порушенням вимог Інструкції № 58 та Інструкції № 162; період навчання з 01.09.1979 по 22.06.1983 згідно з дипломом серії НОМЕР_3 від 22.06.1983 через те, що по батькові « ОСОБА_4 » не відповідає копії свідоцтва про народження « ОСОБА_5 » на російській мові та « ОСОБА_6 » на українській мові. Відповідач зазначив, що у випадку відсутності трудової книжки або в разі відсутності в ній відповідних записів, страховий стаж підтверджується довідкою підприємства, установи, організації, в яких набуто стаж або довідкою правонаступника. У разі ліквідації підприємства, страховий стаж підтверджується довідками архівних установ тощо. Водночас, пунктом 26 Порядку № 637 установлено, що якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії складає 22 роки 02 місяці 21 день. З аналізу вищевикладеного вбачається, що для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 необхідно: досягнення особою віку, визначеного законом (60 років); наявність необхідного страхового стажу роботи. Відсутність однієї з вказаних умов не породжує виникнення права на призначення пенсії. З огляду на те, що у позивача відсутній встановлений законом необхідний страховий стаж, приймаючи оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії, Головне управління діяло виключно у спосіб та в межах своїх повноважень. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; копії пенсійної справи позивача; копію довідки форми ППВП ПФУ РС-право та форми ОК-5.
Про відкриття провадження у справі, представник позивача адвокат Березюк Л.В. та відповідач були повідомлені належним чином, відповідно до наявності у них реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка, де в графі «доставлено» зазначена дата 29.08.2025.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , є громадянином Федеративної Республіки Німеччина та який проживає на території України за вищенаведеною адресою, що підтверджується посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_5 , орган що видав 3201 дата видачі 01.04.2014 року.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ЄДРПОУ: 13486010, в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач звернувся через веб-портал до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення йому пенсії за віком від 11.07.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було розглянуто заяву позивача від 11.07.2025 за принципом екстериторіальності та 18.07.2025 було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №104650020157.
В вищенаведеному рішенні відповідача було зазначено наступне: - «Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_7 РНОКПП НОМЕР_4 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України через Веб портал Пенсійного фонду України 11.07.2025. Пенсійний вік відповідно до частини 1 статті 26 Закону України віл 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі -Закон №1058) становить 60 років. Вік заявника 60 років 11 місяців. Необхідний страховий стаж відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 становить з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2027 року - від 24 років. Починаючи з 1 січня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2029 року - від 15 років. Страховий стаж особи складає 22 роки 2 місяці 21 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: При обчисленні страхового стажу не враховано: періоди роботи по трудовій книжці серія НОМЕР_6 від 21.03.1983 та трудовій книжці НОМЕР_2 від 11.02.2002, оскільки по батькові в першій трудовій книжці на російській мові « ОСОБА_3 » та в другій трудовій книжці на українській мові « ОСОБА_4 », не відповідає по батькові в наданій копії свідоцтва про народження « ОСОБА_5 » на російській мові та « ОСОБА_6 » на українській мові, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення» від 29.07.1993 №58. З цієї причини не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1979 по 22.06.1983 згідно диплому серія НОМЕР_3 від 22.06.1983. Для зарахування періодів роботи згідно вищевказаних трудових книжок та періоду навчання необхідно звернутись до суду щодо встановлення належності трудових книжок та диплому заявникові. Заявник - підприємець. За таких обставин Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, у зв'язку із відсутністю необхідного страховою стажу 31 рік. За наданими документами заявник буде мати право на пенсію при досягненні 65 років з 12.08.2029. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.».
Отже, спірним питанням в даній справі є не зарахування відповідачем позивачу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_6 від 21.03.1983 та трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.02.2002, оскільки по батькові в першій трудовій книжці на російській мові « ОСОБА_3 » та в другій трудовій книжці на українській мові « ОСОБА_4 », не відповідає по батькові в наданій копії свідоцтва про народження « ОСОБА_5 » на російській мові та « ОСОБА_6 » на українській мові, а також період навчання з 01.09.1979 по 22.06.1983 згідно диплому серія НОМЕР_3 від 22.06.1983, та як наслідок відсутність необхідного страхового стажу у кількості 31 рік для призначення позивачу пенсії з дати його звернення з відповідною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Згідно із преамбулою Закону №1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зауважує, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №439/1148/17.
Відповідно до наявної копії довідки форми РС-право сформованої по позивачу під час розгляду його заяви про призначення пенсії, позивачу зараховано до його загального страхового стажу - 22 роки 02 місяці 21 день, а саме періоди роботи з 11.02.2002 по 08.01.2003 року (10 місяців 28 днів), з 09.01.2003 по 31.12.2003 року (11 місяців 23 дні), з 01.01.2004 по 28.02.2022 року (18 років 02 місяці 0 днів), з 01.08.2022 по 31.08.2022 року (0 років 01 місяць 0 днів), з 01.10.2022 по 30.11.2022 року (0 років 02 місяці 0 днів), з 01.03.2023 по 31.01.2025 року (01 рік 11 місяців 0 днів).
Отже з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не було враховано даних зазначених в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_2 відповідно до зазначеного ним у його рішенні про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2025 року, періоди трудової діяльності позивача були зараховані тільки з даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки форми ОК-5 сформованої по позивачу, з якої встановлено, що позивачу нараховувалась та сплачувалась заробітна плата та сплачувались страхові внески по ньому з лютого 2022 року.
Дані, які зазначені в трудовій книжці позивача серія НОМЕР_6 від 21.03.1983 та трудовій книжці НОМЕР_2 від 11.02.2002 та дипломі серія НОМЕР_3 від 22.06.1983, диплому серія НОМЕР_3 від 22.06.1983, були повністю проігноровані відповідачем та не взяті до уваги оскільки по батькові в першій трудовій книжці на російській мові « ОСОБА_3 » та в другій трудовій книжці на українській мові « ОСОБА_4 », не відповідає по батькові в наданій копії свідоцтва про народження « ОСОБА_5 » на російській мові та « ОСОБА_6 » на українській мові, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення» від 29.07.1993 №58.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що спірні періоди трудової діяльності позивача, які були не зараховані відповідачем, а саме з 21.03.1983 по 10.02.2002 року підлягають дослідженню судом у цій справі, оскільки інші періоди трудової діяльності позивача з 11.02.2002 року при розгляді його заяви про призначення пенсії, відповідачем були зараховані до його загального страхового стажу.
Суд зазначає, що відповідачем не були зараховані вищенаведені періоди роботи та навчання позивача, внаслідок того, що оскільки по батькові в першій трудовій книжці на російській мові « ОСОБА_3 » та в другій трудовій книжці на українській мові « ОСОБА_4 », не відповідає по батькові в наданій копії свідоцтва про народження « ОСОБА_5 » на російській мові та « ОСОБА_6 » на українській мові.
Суд зазначає, на час первинного заповнення трудової книжки та виправлення прізвища позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (надалі - Інструкція № 162).
Згідно пункту 1.2 Інструкції № 162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 162, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному листі) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище та ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані.
Відповідно до п. 1.1 ч. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з п. 2.1 ч. 2 Інструкція № 58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською та російською мовами.
Згідно з приписами ч. 2 Інструкції № 58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Враховуючи положення п. 2.13 наказу, виданого Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення №58 від 29.07.1993 Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, відповідно до якої зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд зауважує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі №654/890/17.
Позивач у своєму позові з цього приводу зазначив: - «В той же час в даній справі в трудову книжку НОМЕР_2 від 11.02.2002 р. роботодавцем були внесені зміни у порядку відповідно до п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, однак такі зміни не були враховані відповідачем. Як зазначалось вище, внесення змін до трудової книжки НОМЕР_6 від 21.03.1983 є неможливим через те, що роботодавець за останнім місцем роботи Агропромисловий кооператив «Восход» припинив діяльність, а Мелітопольська міська територіальна громада з 25.02.2022 належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376. Відповідно до п. 3 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Вказаний пункт передбачає необхідність надання довідки лише у випадку відсутності відомостей про період навчання та не регулює порядок внесення виправлень у випадку наявності інших розбіжностей. Крім того, внесення змін до диплому НОМЕР_3 від 25.06.1983 або отримання будь-яких підтверджуючих довідок є неможливим, оскільки Мелітопольський технікум гідромеліорації та механізації сільського господарства (в 1997 р. його було приєднано до Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного http://www.tsatu.edu.ua/pro-universytet/nam-85/litopys-universytetu/) також знаходиться на території м. Мелітополь, яке належить до тимчасово окупованих територій, що унеможливлює отримання таких документів позивачем.».
Суд зауважує, що інформація з приводу віднесення м. Мелітополь Запорізької області до тимчасово окупованої території є загальновідомою та не потребує доказуванню.
Стосовно припинення діяльності кооперативу «Восход» позивачем в якості доказів було додано копію запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до якого даний кооператив було припинено діяльність з 25.08.2015 року.
Судом встановлено, що також підтверджується відповідними копіями документів наявних в матеріалах справи, що підтверджують належність їх ОСОБА_7 , поданих ним також разом із відповідною заявою про призначення пенсії, а саме: свідоцтво про народження « ОСОБА_8 » дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане Виконкомом Мелітопольської міської ради депутатів від 20.08.1964 року серія НОМЕР_7 ; диплом серії НОМЕР_3 відповідно до якого ОСОБА_9 в 1979 році вступив до Мелітопольського технікуму гідромеліорації та механізації та в 1983 році закінчив повний курс дата видачі 25.06.1983 року; свідоцтво про народження видане повторно Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегоінального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.01.2022 року №474395 в якому зазначене ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 20.08.1964 року складено відповідний актовий запис №1111; посвідка на постійне проживання № НОМЕР_5 , орган що видав 3201 дата видачі 01.04.2014 року.
Судом було досліджено копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 дата заповнення 11.02.2002 року та встановлено, що на титульній сторінці працівниками відділу кадрів були виконані зміни відповідно до діючого на той час законодавства та внесені відповідні виправлення у відповідності до копії свідоцтва про народження виданого повторно № НОМЕР_8 та виправлено по батькові позивача з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_10 », в свою чергу відповідачем взагалі не було надано оцінку даним виправленням та нічого з цього приводу не було зазначено у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії.
Щодо іншої трудової книжки серії НОМЕР_6 та диплом серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З приводу зазначеного відповідачем в оскаржуваному рішенні щодо: - «При обчисленні страхового стажу не враховано: періоди роботи по трудовій книжці серія НОМЕР_6 від 21.03.1983 та трудовій книжці НОМЕР_2 від 11.02.2002, оскільки по батькові в першій трудовій книжці на російській мові « ОСОБА_3 » та в другій трудовій книжці на українській мові « ОСОБА_4 », не відповідає по батькову в наданій копії свідоцтва про народження « ОСОБА_5 » на російській мові та « ОСОБА_6 » на українській мові, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення» від 29.07.1993 №58. З цієї причини не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1979 по 22.06.1983 згідно диплому серія НОМЕР_3 від 22.06.1983.», - суд ставиться критично оскільки позивачем були надані усі документи, що належним чином відображають належність їх саме позивачу, при цьому посилання відповідача на не відповідність зазначеному у свідоцтві про народження є не сприйнятим за своїм змістом, оскільки трудова книжка серії НОМЕР_6 та диплом про освіту серії НОМЕР_3 були отримані позивачем ще у 1983 році та були заповнені відповідно до приписів законодавства чинного на час внесення відповідних записів до документів належних позивачу.
На підтвердження того, що по батькові « ОСОБА_4 », « ОСОБА_10 », є ідентичними, позивачем в якості доказів до позовної заяви був доданий експертний висновок Державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз» від 04.11.2024 №056/2209-а/2, в якому зазначено: - «З практики лінгвістичних експертиз відомі випадки орфографічного розподібнення прізвищ, у російському написанні яких використовується літера Е, що в деяких фонологічних позиціях може читатися як Е, і передається українською мовою через О, подекуди через ЬО, відображаючи характерну для російської орфоепії пом'якшену вимову попереднього щиплячого приголосного. Зміна наголосу таких прізвищ в усному мовленні та міжмовні перетворення призводять до значних труднощів при ідентифікації прізвищ (на зразок: ОСОБА_11 / ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 / Сичев і под.). Ідентифікація таких записів ґрунтується на їх співвіднесенні з типовими девіаціями, зумовленими наведеними вище причинами. З урахуванням зазначеного українські записи прізвища ОСОБА_15 / ОСОБА_15 (диплом, запис ОСОБА_9 ) та МОГОРИЧЕВ / ОСОБА_16 (посвідка на постійне проживання: картка платника податків, запис ОСОБА_2 ; трудова книжка від 11 лютого 2002 р., запис ОСОБА_2 ; свідоцтво про народження (повторно), запис ОСОБА_2 , батько ОСОБА_17 , мати ОСОБА_18 ), а також запис російською мовою ОСОБА_19 (зазначений диплом; трудова книжка від 21 березня 1983 р., запис ОСОБА_9 ) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними. Згідно з чинними правилами (див.: Український правопис,. 2019, § 144; ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . Власні імена людей. Словник-довідник. - К.: Наукова думка, 1996, с. 318-321) нормативний запис прізвища українською мовою ОСОБА_15 / МОГОРИЧОВА. У практиці лінгвістичних експертиз відомі численні випадки розбіжностей у написанні особових імен, імен по батькові, зумовлені їх нормативною поліваріантністю, а також використанням у документальних записах розмовних, говіркових, гіпокористичних та субнормативних варіантів, що призводить до виникнення варіантних форм запису особового імені. Ідентифікація таких записів ґрунтується на їх співвіднесенні з типовими девіаціями, зумовленими наведеними вище причинами. Українські записи українською мовою імені по батькові ОСОБА_22 (диплом, запис ОСОБА_9 ; трудова книжка від 11 лютого 2002 р., запис ОСОБА_2 ) та ОСОБА_23 (свідоцтво про народження (повторно), запис ОСОБА_2 ), а також запис російською мовою ОСОБА_3 (зазначений диплом; трудова книжка від 21 березня 1983 р., запис ОСОБА_9 ) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними. Розбіжності виникли внаслідок фіксації в офіційних документах імен по батькові від варіантів особового імені: офіційного САВЕЛІЙ та розмовного ЗАВЕЛЬ і зумовлені поліваріативністю українських особових імен спільного етимологічного походження (див. ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . Власні імена людей. Словник-довідник. - К.: Наукова думка, 1996, с. 96, 23 8; ОСОБА_24 . Словник українських імен. - К.: Довіра, 2005, с. 320). Для дотримання вимог закону України “Про захист персональних даних» (Відомості Верховної Ради України, 2010, № 34, с. 481) реквізити документів, наданих для експертизи, у висновку не наводяться. Автентичність документів встановлюється за місцем подання експертного висновку.».
Отже, з урахуванням вищенаведеного у суду немає жодного сумніву, стосовно належності трудової книжки серії НОМЕР_2 , трудової книжки серії НОМЕР_6 та диплому серії НОМЕР_3 саме ОСОБА_7 , оскільки по батькові позивача « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_4 » є ідентичними, доказів протилежного відповідачем до суду не надано.
З урахуванням наведеного, періоди роботи позивача зазначені у вищенаведених трудових книжках підлягають зарахуванню до його загального страхового стажу, з урахуванням вже зарахованих періодів роботи у відповідності до даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зауважує, що відповідно до п.2.28 Порядку №22-1 передбачено, що документи, передбачені розділом II цього Порядку, що підтверджують відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), дату та місце народження, походження особи, укладення шлюбу, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть особи, інші акти цивільного стану особи, наявність в особи інвалідності, право на пільги за соціальною ознакою, здобуття дітьми та учнями дошкільної та загальної середньої освіти, місце проживання (перебування) особи, подаються до органу, що призначає пенсію, у випадку, коли такі відомості відсутні або містять розбіжності в інформаційних системах, зазначених у підпункті 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» (далі - відповідні інформаційні системи).
Відповідно до Постанови КМУ «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» від 17 липня 2019 р. № 681 (чинної як на дату подання заяви позивача про призначення йому пенсії так і на дату винесення зазначеного рішення по справі), якою передбачено, що з метою зниження адміністративного навантаження на громадян, а також оптимізації та підвищення ефективності роботи органів Пенсійного фонду України шляхом впровадження електронної міжвідомчої взаємодії Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Установити, що:
1) для призначення, перерахунку, поновлення, припинення, продовження виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведення з одного виду пенсії на інший (далі - призначення пенсії) на запит органів, які призначають пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня його отримання подаються такі відомості:
- з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті). Відомості подаються Державною фіскальною службою відповідно до закону;
- з Державного реєстру актів цивільного стану громадян - дата та місце народження і походження особи, про шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, інші акти цивільного стану особи. Відомості подаються в порядку, встановленому Міністерством юстиції та Пенсійним фондом України; з централізованого банку даних з проблем інвалідності - про осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю. Відомості подаються у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики та Пенсійним фондом України;
- з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, - про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою. Відомості подаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики та Пенсійним фондом України;
- з реєстрів даних про дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, які проживають чи перебувають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, - про здобуття такими дітьми та учнями дошкільної та загальної середньої освіти. Відомості подаються структурними підрозділами, відповідальними за створення та постійне оновлення зазначених реєстрів, відповідно до Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 684 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 76, ст. 2325; 2018 р., № 80, ст. 2663). Відомості подаються в порядку, встановленому Міністерством освіти і науки та Пенсійним фондом України;
- з реєстрів територіальних громад - про місце проживання/перебування особи із зазначенням адреси житла/місця перебування. Відомості подаються органами реєстрації;
2) забороняється вимагати від особи, яка подає заяву для призначення пенсії, документи, що підтверджують відомості, зазначені у підпункті 1 цього пункту (крім випадку, коли такі відомості відсутні або містять розбіжності у відповідній інформаційній системі або особа не надала згоди на отримання та обробку її персональних даних з певної інформаційної системи), а також відомості, які містяться в інформаційних системах Пенсійного фонду України та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Положення щодо обміну відомостями, зазначеними у підпункті 1 цього пункту, діють до організації електронної інформаційної взаємодії відповідних інформаційних ресурсів згідно з Порядком організації електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 357 «Деякі питання організації електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 41, ст. 1450).
Доступ до зазначених у підпункті 1 цього пункту реєстрів здійснюється авторизовано із збереженням інформації про службову або посадову особу, яка зробила запит, з використанням засобів реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на центральному рівні за умови надання особою, яка подає заяву для призначення пенсії, а у випадках, передбачених законом, - також членами її сім'ї згоди на отримання та обробку їх персональних даних.
Відповідно до Порядку подання Пенсійному фонду України відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання Пенсійному фонду України відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян» від 11.09.2020 № 17-1 далі (Порядок №17-1) (чинного на дату звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком), якою передбачено, наступне:
1. Цей Порядок визначає процедуру подання Пенсійному фонду України відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про дату та місце народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені (далі - інформаційна взаємодія).
2. Інформаційна взаємодія здійснюється з використанням даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - Реєстр), який містить конфіденційну інформацію про фізичну особу, на центральному рівні в електронному вигляді інформаційно-комунікаційними засобами із застосуванням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».
3. Інформаційну взаємодію забезпечують державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України та визначене адміністратором Реєстру, та Пенсійний фонд України.
4. Інформаційна взаємодія здійснюється з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації, рівень захисту якої повинен відповідати ступеню обмеження доступу до неї.
5. Інформаційна взаємодія здійснюється безоплатно та передбачає передачу на запит Пенсійного фонду України відомостей про дату та місце народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів відповідно до Положення про систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 606 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 січня 2023 року № 38).
6. Перелік та обсяг відомостей, які надаються на запит, структура інформаційних повідомлень, що передаються та приймаються, строки впровадження програмного забезпечення для інформаційної взаємодії, процедура взаємодії інформаційних систем та зміни до них, визначаються в договорі про інформаційну взаємодію відповідно до Порядку електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 606.
7. Електронні дані повинні містити інформацію з Реєстру, актуальну на дату передання відповіді на запит.
8. Інформація, що передається з Реєстру у порядку інформаційної взаємодії, використовується виключно для призначення, перерахунку, поновлення, припинення, продовження виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведення з одного виду пенсії на інший і не може бути передана третій стороні, якщо інше не передбачено законом.
Отже враховуючи все вищенаведене, відповідач мав можливість отримати додаткові документи для всебічного, повного розгляду заяви позивача про призначення йому пенсії за віком, але всупереч Порядкам №22-1 та №17-1 затвердженим Постановами правління Пенсійного фонду України та постанови КМУ «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» відповідачем цього зроблено не було, доказів протилежного до суду надано не було.
Суд вже зазначав по справі, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, яка встановлює виключний пріоритет перед іншими документами для визначення страхового стажу.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 року у справі №307/541/17 (адміністративне провадження № К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд зазначає, що згідно з пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до вимог пункту "е" статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Відповідно до п. 8 Порядку № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок № 590).
Підпунктом "і" пункту 109 Порядку № 590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також "навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.
Судом встановлено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії, було додано копію диплому серії НОМЕР_3 від 25.06.1983 року, з якого вбачається, що він у 1979 році вступив до Мелітопольського технікуму гідромеліорації та механізації і в 1983 році закінчив повний курс за спеціальністю «механізація гідромеліоративних робіт».
Судом встановлено, що період навчання відповідачем не було зараховано до загального страхового стажу позивача, через різне написання по батькові позивача у дипломі та свідоцтві про народження.
Суд надавав вже оцінку зазначеному в трудових книжках та дипломі позивача щодо розбіжностей в зазначенні по батькові позивача « ОСОБА_4 », « ОСОБА_3 », « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 » з свідоцтвом про народження та судом було встановлено належність диплому саме ОСОБА_7 .
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що період навчання позивача підлягає зарахуванню відповідачем до його загального страхового стажу.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.ч. 2, 3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення відповідача від 18.07.2025 №104650020157 та як наслідок скасувати це рішення, враховуючи, що воно прийнято не на підставі Конституції та законодавства України.
З огляду на визнання протиправним та скасування спірного рішення, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за його заяви є зобов'язання відповідача повторно розглянути дану заяву та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду.
Такий висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 по справі №461/4544/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 по справі №509/1350/17.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та як наслідок скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.07.2025 №104650020157 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та як похідна вимога, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 11.07.2025 року відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до його загального страхового стажу періодів роботи зазначених у його трудовій книжці серії НОМЕР_6 від 21.08.1983 року, трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 11.02.2002 року та періоду навчання відповідно до диплому серії НОМЕР_3 від 25.06.1983 року, з урахуванням висновків суду по цій справі та з урахуванням вже зарахованих періодів роботи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 19.08.2025, позивач за подання адміністративного позову сплатив 1211,20 грн. судового збору.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та як наслідок скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) від 18.07.2025 №104650020157 щодо відмови ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) про призначення пенсії за віком від 11.07.2025 року відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до його загального страхового стажу періодів роботи зазначених у його трудовій книжці серії НОМЕР_6 від 21.08.1983 року, трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 11.02.2002 року та періоду навчання відповідно до диплому серії НОМЕР_3 від 25.06.1983 року, з урахуванням висновків суду по цій справі та з урахуванням вже зарахованих періодів роботи.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) судові витрати у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 листопада 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець