Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
27 листопада 2025 року Справа №200/9312/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Молочна І. С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову по адміністративній справі за позовною заявою адвоката Книш Тетяни Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
26 листопада 2025 року адвокат Книш Тетяна Юріївна в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №1846-М від 28 жовтня 2025 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та про призначення солдата ОСОБА_1 на посаду у Військовій частині НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини.
26 листопада 2025 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, якою просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових осіб після проходження базової військової підготовки вчиняти дії щодо ОСОБА_1 , переміщувати, переводити, відряджати за межі пункту постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі в зону бойових дій, чи до будь-якої іншої військової частини/навчального центру, та/або до іншого місця служби до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що після здобуття базової військової підготовки ОСОБА_1 буде спрямований до будь-якої іншої військової частини для подальшого проходження військової служби, в тому числі для виконання бойових розпоряджень на лінію бойового зіткнення, що, в свою чергу, може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Подальші переміщення ОСОБА_1 до інших військових частин можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення прав позивача в разі задоволення позову. Натомість, заборона Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії з переміщення позивача за межі пункту постійної дислокації військової частини для проходження військової служби, в тому числі, в зоні бойових дій до набрання законної сили рішенням за заявленим позовом не завдасть шкоди чиїм-небудь інтересам.
Вирішуючи по суті заяву про забезпечення позову, суддя виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам статті 152 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Частиною дугою статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з приписами частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 13 березня 2020 року у справі №1740/2484/18, від 30 вересня 2020 року у справі №640/1305/20, від 22 жовтня 2020 року у справі №640/1304/20, від 24 листопада 2020 року у справі №640/9636/20, від 11 березня 2021 року у справі №260/1168/19, від 20 березня 2024 року у справі 160/13963/23.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. (частина шоста статті 154 КАС).
Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Як зазначає представник позивача, ОСОБА_1 спочатку був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого доставлений до Військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.
Водночас, суд зазначає, що представник позивача фактично оскаржує незаконність призову позивача на військову службу, а в заяві про забезпечення позову, просить заборонити Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо ОСОБА_1 , переміщувати, переводити, відряджати за межі пункту постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі в зону бойових дій, чи до будь-якої іншої військової частини/навчального центру, та/або до іншого місця служби до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Суд не може погодитись з доводами заявника, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може призвести до неможливості відновлення порушеного права.
Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
Так, предметом спору у цій справі є скасування індивідуальних актів, зокрема, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №1846-М від 28 жовтня 2025 року про призов ОСОБА_1 на військову службу.
Суд зазначає, що припинення юридичної сили індивідуального акта, у тому числі і наказів, відбувається автоматично у разі задоволення позову після набрання законної сили рішенням суду.
Тобто, вчинення дій щодо можливого переміщення не вплине на можливість захисту прав позивача шляхом скасування зазначеного оскаржуваного наказу. Таким чином, заборона направлення/переведення позивача ніяким чином не може додатково гарантувати, що рішення про скасування наказу про призов на військову службу, у разі задоволення позову, буде виконано, оскільки, як зазначалось, припинення юридичної сили наказів відбувається автоматично та не потребує додаткових дій.
Спосіб забезпечення позову, про який просить позивач, не є нерозривно пов'язаним з підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяк не вилине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
Суд також зауважує, що представник позивача, подаючи заяву про забезпечення позову та, перераховуючи можливі негативні наслідки у випадку незадоволення поданої заяви, жодних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених статтею 150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, не надав, а подана заява ґрунтується лише на припущеннях.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, вимоги представника позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обґрунтовано посиланням на очевидну протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідачів щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Представник позивача наголошує, що, на даний час, ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та проходить базову військової підготовку, та просить визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та про призначення солдата ОСОБА_1 на посаду у Військовій частині НОМЕР_1 .
Разом з тим, суд зазначає, що протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідачів може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
При цьому, суд відзначає, що заява представника позивача про забезпечення позову не містить посилань на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд наголошує, що із матеріалів справи судом не встановлено обставин того, що Військова частина НОМЕР_1 має намір вчинити або вчиняє певні дії щодо переміщення, переводу, відрядження ОСОБА_1 за межі пункту постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі в зону бойових дій, чи до будь-якої іншої військової частини/навчального центру, та/або до іншого місця служби, жодних доказів на підтвердження вказаного представником позивача до заяви про забезпечення позовну не долучено.
Разом з цим, суд наголошує, що відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у тому числі, на момент розгляду даної заяви.
При цьому, як вже зазначено, представник позивача просить забезпечити позов шляхом зобов'язання заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти певні дії щодо переміщення, переводу, відрядження ОСОБА_1 за межі пункту постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі в зону бойових дій, чи до будь-якої іншої військової частини/навчального центру, та/або до іншого місця служби.
Водночас, суд зауважує, що таке направлення/перевід буде можливе тільки на підставі наказу або розпорядження командира (начальника), зупинення дії якого забороняється, відповідно до положень пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України.
З огляду на викладене, надавши оцінку доводам заявника, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Відповідно до частин п'ятої, восьмої статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-154, 156, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
1. У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, - відмовити повністю.
2. Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку визначеному статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
Суддя І.С. Молочна