Копія
27 листопада 2025 рокуСправа №160/14566/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Державна судова адміністрація України про стягнення заборгованості, -
20.05.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Державна судова адміністрація України з вимогами:
- стягнути з Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49070 м. Дніпро, вул. Д. Яворницького, 57; код ЄДРПОУ 26239738) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки здійснення розрахунку при звільненні в сумі 774885 грн. (сімсот сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 96 коп., компенсації втрати частини суддівської винагороди (заробітної плати) у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 25449 (двадцять п'ять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 15 -коп., а всього 800335 (вісімсот тисяч триста тридцять п'ять) грн. 11-коп.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне. Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2024 року №1219/0/15-24 та наказом голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 відраховано зі штату Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області 15.05.2024 року відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Листом від 18.02.2025р. за №715/25 ТУ ДСА в Дніпропетровській області повідомлено позивача про нарахування суддівської винагороди за судовим рішенням у справі №160/9187/24 в розмірі 119 172,87 грн. Листом від 12.03.2025р. за №1369/25 ТУ ДСА в Дніпропетровській області повідомлено позивача, що на виконання рішення ДОАС від 02.08.2024 року у справі №160/12224/24 останній була нарахована сума неотриманої суддівської винагороди у розмірі 72302,52грн. Однак, в порушення ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» відповідачем не було сплачено суддівську винагороду у строки, передбачені законом та на час звернення з даним адміністративним позову. Таким чином позивач вважає, що у зв'язку з невиплатою їй недоотриманої суддівської винагороди на виконання рішення суду, вона набула права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суддівської винагороди.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року адміністративний позов в частині позовних вимог - залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 23.06.2025 року за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки здійснення розрахунку при звільненні в сумі 774885 грн. - повернуто позивачу.
09.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує, вказує, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. При цьому, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата з надбавками, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати, а з прийняттям судових рішень, положення статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що регулюється матеріальними нормами трудового права. Окрім наведеного зазначають, що виконання судових рішень, ухвалених на користь судів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Однак, в межах даної програми відсутнє бюджетне фінансування, що унеможливлює нарахування та виплату присуджену на користь позивача суддівську винагороду. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
27.06.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 подала додаткові пояснення у справі. У поясненнях позивачем наводиться розрахунок суми компенсації втрати частини доходів за наведеним у Порядку №159 для суддівської винагороди розмірі за період з березня 2024 року по квітень 2025 року. Позивач зазначає, що компенсація втрати частини доходів у зв'язку з затримкою розрахунку з вини роботодавця є механізмом захисту її майнових прав на належне грошове забезпечення. З огляду на викладене вважає заперечення відповідача безпідставними та просить задовольнити позовні вимоги.
01.07.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про уточнення адміністративного позову у справі №160/14566/25 повернуто позивачу.
На виконання запиту від 30 червня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом 09.07.2025 року направлено адміністративну справу №160/14566/25 до Третього апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі №160/14566/25 повернуто скаржнику.
Згідно довідки управління з організаційного забезпечення суду адміністративну справу №160/14566/25 передано для розгляду судді Рябчук О.С. 27 листопада 2025 року.
Таким чином, адміністративна справа розглядається в частині позовних вимог:
- стягнути з Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49070 м. Дніпро, вул. Д. Яворницького, 57; код ЄДРПОУ 26239738) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини суддівської винагороди (заробітної плати) у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 25449 (двадцять п'ять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 15 коп.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 Указом Президента України від 24.02.2011 №246/2011 призначено строком на п'ять років на посаду судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області та зараховано до штату суду 15 березня 2011 року відповідно до наказу №06-К від 15.03.2011.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2024року № 1219/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя Наказом голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15.05.2024 року №06-КГ суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суду 15.05.2024 року, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року по справі № 160/9187/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області, про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, та зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області:
- провести нарахування та виплату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.01.2024 року по 22.01.2024 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
- провести нарахування та виплату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за час відпустки та доплати за вислугу років за період з 23.01.2024 року по 19.03.2024 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
- провести нарахування та виплату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2024 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
Додатковим Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року по справі № 160/9187/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області, про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 (сім тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2024р. апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 р. у справі № 160/9187/24 - повернуто заявникові.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області - залишено без задоволення, а Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №160/9187/24 - залишено без змін.
Листом від 18.02.2025р. за №715/25 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області повідомило, що на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року по справі № 160/9187/24 позивачу були нараховані суми суддівської винагороди за період з 18.01.2024р. по 22.01.2024р., суддівської винагороди за час відпустки та доплати за вислугу років за період з 23.01.2024р. по 19.03.2024р., допомоги на оздоровлення за 2024р. на загальну суму 119172,87 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року по справі № 160/12224/24 за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії: зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за час відпустки за період з 20.03.2024 по 15.05.2024 у відповідності до вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн. стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 несплачену допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 90 840,00 грн.
Додатковим Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024р. по справі №160/12224/24 за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особи: Державна судова адміністрація України про визнання протиправною дії/ бездіяльності та стягнення суддівської винагороди та матеріальної допомоги:
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025р. апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 р. у справі № 160/12224/24 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Додаткове рішення сторонами не оскаржувалося.
Листом від 12.03.2025р. за №1369/25 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області повідомило, що на виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року по справі № 160/12224/24 позивачу була донарахована сума неотриманої суддівської винагороди за час відпустки за період з 20.03.2024р. по 15.05.2024р. у розмірі 72302,52 грн.
Однак, на час подання цього позову нарахована на виконання судових рішень неотримана частина суддівської винагороди не була виплачена ОСОБА_1 .
Вважаючи протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплатисуддівської винагороди, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі по тексту - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону № 2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону № 2050-III).
Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає (ст. 5 Закону № 2050-III).
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (ч.1 ст.7 Закону № 2050-III).
Зі змісту наведеної вище ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. А статті 2,3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Підстави та механізм виплати компенсацій встановлено відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі по тексту - Порядок №159).
Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 не була виплачена недоотримана суддівська винагорода на виконання судових рішень та доказів зворотнього сторонами не було надано.
Статтею 3 Закону України №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону України №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Однак, суд констатує, що виплата недоотриманої суми суддівської винагороди не відбулась, матеріали справи не містять доказів виплати зазначених сум позивачеві, а отже вирішення питання про наявність права на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення є передчасним.
Отже, нормативне урегулювання відносин щодо компенсації громадянам втрати частини доходів вказує на те, що така компенсація пов'язана, по-перше, з порушенням встановлених строків виплати таких доходів; по-друге, з виключним переліком доходів як систематичних грошових виплат громадянам; по-третє, з фактом виплати нарахованих доходів. При цьому, підставою для компенсації є затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Тому розмір компенсації невід'ємно пов'язаний з видом та розміром невчасно виплаченого доходу, а також з тривалістю часу, протягом якого була затримка його виплати.
У питанні про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ключовим питанням є дохід. Законодавець в абзаці першому частини другої статті 2 Закону № 2050-IIIакцентував увагу саме на виді доходу, а не на його окремих складових чи ознаках такого доходу, при цьому підкресливши, що такі доходи не мають разового характеру.
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.
В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Таким чином, компенсація втрати частини доходів може бути обчислена лише з суми, яка була виплачена з порушенням встановлених законодавством строків.
Відтак, зважаючи на те, що виплата суддівської винагороди на виконання рішень суду ОСОБА_1 ще не відбулась, суд не може констатувати наявність порушеного права позивача на отримання компенсації втрати частини доходу, а відтак заявлені позивачем вимоги є передчасними.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи докази, що надані сторонами на підтвердження своїх правових позицій, доводів та пояснень суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 242-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Державна судова адміністрація України про стягнення заборгованості - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.С. Рябчук
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду 27.11.25
Помічник судді
Рішення не набрало законної сили
Суддя