27 листопада 2025 року Справа №160/12446/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо залишення позовної заяви у справі №160/12446/25 без руху (після відкриття провадження),-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Департаменту патрульної поліції (далі - позивач, Департамент) до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), третя особа: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (далі - третя особа), в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) завдану матеріальну шкоду у розмірі 458 550 (чотириста п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 50 коп.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про розгляд справи №160/12446/25 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено.
Постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з признанням підготовчого засідання.
Так, у позовній заяві щодо строку звернення до суду позивачем було зазначено, що 24.02.2025 за № 7975-2025 з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до територіального (відокремленого) підрозділу Департаменту патрульної поліції - управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (надалі - Управління), надійшов лист, відповідно до якого майор поліції ОСОБА_2 , який проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області (надалі - ГУНП в Дніпропетровській області), до керівництва ГУНП в Дніпропетровській області з ініціативою про добровільне відшкодування шкоди, що була встановлена за результатами інвентаризації, не звертався та до матеріальної відповідальності на підставі матеріалів службового розслідування не притягувався. Таким чином, зважаючи, що Департамент патрульної поліції (зі служби в якому ОСОБА_1 був звільнений до притягнення до матеріальної відповідальності) отримав інформацію від ГУНП в Дніпропетровській області (до якого ОСОБА_3 був прийнятий на службу) про відмову ОСОБА_1 від добровільного відшкодування завданої ним шкоди лише 24.02.2025, саме з цього моменту у позивача виникло право на відшкодування цієї шкоди в судовому порядку. Таким чином, даний адміністративний позов подається в межах тримісячного строку, встановленого абзацом 2 частиною 2 ст. 122 КАС України.
У підготовчому засіданні судом поставлено питання про залишення позовної заяви без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та долучені докази, судом встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частинами другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суддя зазначає, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб'єкт владних повноважень.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.01.2021 у справі №140/6315/20, від 24.06.2021 у справі №420/4099/20, від 06.04.2023 у справі №320/7204/21 від 08.11.2024 у справі №420/13987/23.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначалося вище, ч. 2ст. 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведеної норми КАС свідчить, що у разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач формував цю позовну заяву в системі «Електронний Суд» 30.04.2025 року, яка відповідно 30.04.2025 року була зареєстрована Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Департамент патрульної поліції заявив позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 , на користь Департаменту патрульної поліції завдану матеріальну шкоду у розмірі 458 550 (чотириста п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 50 коп.
З наданих до суду документів вбачається, що наказом Департаменту патрульної поліції від 11.10.2024 року №2312 (відповідно до частин першої - четвертої статті 14, частин першої, другої статті 15, частини першої, другої статті 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», частини другої статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», пункту 1, пункту 4 розділу II Порядку проведення службових розслідувань Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, пунктів 2 та 3 розділу 1, пункту 1 розділу II Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, з метою встановлення причин та обставин завдання шкоди Департаменту патрульної поліції, винних осіб та виду матеріальної відповідальності у зв'язку з виявленням відсутності матеріальних цінностей за результатами проведеної відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 29.08.2024 №1862 «Про проведення інвентаризації матеріальних цінностей» інвентаризації матеріальних цінностей, які знаходяться у відділі озброєння управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Дніпропетровській області ДПП) призначено службове розслідування у формі письмового провадження.
У затвердженому письмовому висновку від 09 листопада 2024 року за результатом проведення службове розслідування щодо встановлення причин та обставин завдання шкоди Департаменту патрульної поліції, винних осіб та виду матеріальної відповідальності у зв'язку з виявленням відсутності майна за результатами інвентаризації матеріальних цінностей, які знаходяться у відділі озброєння управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (далі - Управління), проведеної відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 29.08.2024 № 1862 «Про проведення інвентаризації матеріальних цінностей» зокрема зазначено:
- про завдання шкоди Департаменту патрульної поліції у зв'язку з утворенням нестачі матеріальних цінностей, а саме: бронежилетів п'ятого класу захисту «Корсар МЗмк-5» - 9 шт.; бронежилетів шостого класу захисту «Корсар МЗмк-6»- 6 шт.; бронежилетів шостого класу захисту «Агшу-6» - 5 шт.; бронежилетів п'ятого класу захисту (турецький) - 10 шт.; кулезахисних шоломів («КАСКА-їм») - 5 шт., на загальну суму 458550 грн. 50 коп., сталося з вини майора поліції ОСОБА_1 , начальника відділу озброєння Управління, внаслідок невиконання обов'язків визначених посадовою інструкцією останнього.
- за учинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 10, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, підпунктів 2.1.7 та 2.1.8 посадової інструкції начальника відділу озброєння, затвердженої наказом ДПП від 13.12.2017 № 6086, начальник відділу озброєння Управління майор поліції ОСОБА_1 заслуговує на застосування дисциплінарного стягнення, але ураховуючи, що наказом Департаменту патрульної поліції від 28 жовтня 2024 року № 2437 о/с останнього відповідно до частини вісім та дев'ять статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведено до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, обмежитись цим.
- копії висновку службового розслідування направити до управління чергової служби ДПП, управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ДПП та відділу правового забезпечення Управління до відома та врахування в подальшій діяльності.
- копію висновку службового розслідування для розгляду питання щодо надання правової оцінки та кваліфікації дій ОСОБА_1 в контексті статті 367 КК України надіслати до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава.
- копію матеріалів службового розслідування направити до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для вжиття відповідних заходів реагування, згідно з вимогами чинного законодавства.
- проінформувати ОСОБА_1 про висновки за результатом проведення службового розслідування з метою надання можливості останньому добровільно відшкодувати розмір (вартість) втраченого майна, або повністю чи частково, передати до ДПП в розрахунок відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно.
14.11.2024 року матеріали службового розслідування були направлені до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області.
Відтак про завдання шкоди Департаменту патрульної поліції було відомо щонайменше з 09 листопада 2024 року.
Варто також врахувати правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 08.11.2024 року у справі №420/13987/23, де суд касаційної інстанції зокрема зазначив, що саме дата прийняття наказу «Про результати службового розслідування» є датою початку обчислення процесуального строку для звернення до суду у вказаних правовідносинах, який в цьому випадку має становити три місяці.
Слід вказати про те, що позивачем наказ «Про результати службового розслідування» до матеріалів справи взагалі долучено не було.
В підготовчому засіданні 27.11.2025 року представник позивача та представник відповідача підтвердили, що наказ про притягнення ОСОБА_1 не видавався.
Отже враховуючи наведене вище, позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду оскільки останній звернувся до суду лише 30.04.2025 року.
Щодо листування позивача з Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області, то суд зазначає, що листування та отримання відповіді не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення прав.
Крім того, з наданих до суду документів судом з'ясовано, що з дати направлення матеріалів службового розслідування до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області 14.11.2024 року і до надання позивачу відповіді - 12.02.2025 року пройшов тривалий час.
Позивачем не обґрунтовано та не зазначено причин, що заважали йому вчиняти активні дії для вжиття відповідних заходів щодо відшкодування відповідачем збитків.
Суд наголошує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому суд враховує, що позиція ЄСПЛ свідчить, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, ч. 14, 15 ст. 171, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву у справі №160/12446/25 (після відкриття провадження), - залишити без руху.
Встановити Департаменту патрульної поліції строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Неклеса