27 листопада 2025 рокуСправа №160/23088/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
11.08.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, викладену у листі № 64096/6/04-36-24-16-15 від 08.07.2025 року, що полягала у не скасуванні податкового повідомлення-рішення (форма Ф) по транспортному податку з фізичних осіб;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 року форми «Ф» №338-17 про визначення податкового зобов'язання у розмірі 25 000,00 грн. за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб»;
- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 12113/10/04-8-223-43 від 09.10.2015 року та акт опису майна від 27.102015 року №27;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з державного реєстру запис щодо встановлення обтяження у вигляді податкової застави рухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що дізнався в липні 2025 року про податкове повідомлення-рішення від 2015 року за яким йому було визначено суму податкового зобов'язання за платежем Транспортного податку з фізичних осіб (18011001) в сумі 25000грн гривень. Також відповідно до Акту опису майна №27 від 27.07.2015 року на його майно транспортний засіб «TOYOTA HIGHLANDER» реєстраційний номер НОМЕР_1 рік випуску 2011 накладено арешт, а саме публічне обтяження у вигляді податкової застави. Позивач вважає необґрунтованим винесення такого рішення відносно нього, оскільки транспортний податок в м. Кривий Ріг було встановлено рішенням Криворізької міської ради від 30.12.2014 року №3158 «»Про внесення змін до рішення міської ради від 22.12.2010 року №62 «Про приведення місцевих податків і зборів у відповідність до ПКУ», яким установленні місцеві податки на бюджетній період 2015 рік, до переліку яких у тому числі належить транспортний податок; від 31.01.2015 року №3316 «Про встановлення транспортного податку в місті Кривому Розі на 2015 рік» Пунктом 2 рішення встановлено, що об'єкти, база оподаткування, ставка податку, обчислення суми податку, строк та порядок сплати податку визначаються згідно з ПКУ. Таким чином, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок у м. Кривий Ріг є - 2016 рік. За вказаних обставин, винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 підлягають скасуванню як протиправні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху, а саме: сплатити судовий збір за подання позову та надати суду оригінал квитанції у розмірі 2 664,64грн. (1211,2 + 2422,40 - 968,96), або належні документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 р. отримано представником позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить довідка наявна у матеріалах справи.
15.08.25 р. до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23088/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
28.08.2025 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов письмовий відзив проти позову, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі з огляду на наступне. Із набранням чинності положеннями ст. 267 Податкового кодексу України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб.см. є платниками транспортного податку. При цьому, обов'язок із сплати транспортного податку покладено на платників податків починаючи із 2015 року після набрання чинності Законом від 28.12.2014 року № 71-VIII, та не поширено такий обов'язок на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 року. Фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є власником легкового автомобіля марки «TOYOTA HIGHLANDER» державний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 3456 куб.см., зареєстрованого 29.12.2011 та відповідно був платником транспортного податку з фізичних осіб у 2015 році. Ставка податку, згідно з п. 267.4, ст. 267 ПКУ, встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1, п.267.2 ст. 267 ПКУ. Враховуючи вищенаведене, позивачу було сформовано податкове повідомлення - рішення про сплату транспортного податку за 2015 рік від 30.06.2015 № 338-17 у сумі 25 000,00 грн. Таким чином вказує на обґрунтованість винесених податкових повідомлень - рішень.
09.09.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано додаткові пояснення у справі, в яких відповідачем заперечуються позовні вимоги щодо скасування рішення про опис майна у податкову заставу №12113/10/04-8-223-43 від 09.10.2025 року та акту опису майна від 27.10.2015 року №27. Відповідач звертає увагу, що згідно нормам Податкового кодексу України умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платників у податкову заставу та визначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу. Відповідач звертає увагу, що на час формування та винесення спірного рішення про опис майна у податкову заставу у позивача був наявний податковий борг за податковими повідомленнями - рішеннями форми «Ф» від 30.06.2015 №338-17 транспортний податок з фізичних осіб. Відтак, оскаржуване рішення прийнято у відповідно до чинних норм Податкового кодексу України та не підлягає скасуванню.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належить транспортний засіб «TOYOTA HIGHLANDER» реєстраційний номер НОМЕР_1 рік випуску 2011, що підтверджується свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 29.12.2011 року.
Ставка податку, згідно з п. 267.4, ст. 267 ПКУ, встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1, п.267.2 ст. 267 ПКУ.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано податкове повідомлення - рішення ОСОБА_1 про сплату транспортного податку за 2015 рік від 30.06.2015 № 338-17 у сумі 25 000,00 грн.
Також відповідно до Акту опису майна №27 від 27.07.2015 року на його майно транспортний засіб «TOYOTA HIGHLANDER» реєстраційний номер НОМЕР_1 рік випуску 2011 накладено арешт та саме публічне обтяження у вигляді податкової застави.
26.06.2025 року ОСОБА_1 надіслав відповідачу заяву щодо скасування податкового повідомлення-рішення (форма Ф) по транспортному податку з фізичних осіб.
Листом вих. № 64096/6/04-36-24-16-15 від 08.07.2025 року в якому Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області повідомило, що законних підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 року форми «Ф» №338-17 про визначення податкового зобов'язання у розмірі 25 000,00 грн., немає, також відсутні законні підстави для скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 12113/10/04-8-223-43 від 09.10.2015 року та акт опису майна від 27.102015 року №27.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням і рішенням про опис майна у податкову заставу та вважаючи їх протиправними ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Так, правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України та Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) №2755-VI 02.12.2010 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 81 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 року статтю 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, він набрав чинності з 01.01.2015 року.
Відповідно до ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п. 267.4. ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Так, матеріалами справи встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано податкове повідомлення - рішення про сплату ОСОБА_1 транспортного податку за 2015 рік від 30.06.2015 № 338-17 у сумі 25 000,00 грн.
Також, відповідно до Акту опису майна №27 від 27.07.2015 року на його майно транспортний засіб «TOYOTA HIGHLANDER» реєстраційний номер НОМЕР_1 рік випуску 2011 накладено арешт та саме публічне обтяження у вигляді податкової застави.
Доказів направлення спірного податкового повідомлення - рішення та рішення про опис майна у податкову заставу матеріали справи не містять, а позивачем стверджується, що про наведені обставини йому стало відомо лише у липні 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем також зазначається, що бюджетний період, в якому починає застосовуватись транспортний податок у місті Кривий Ріг - 2016 рік, у зв'язку з прийняттям рішення Криворізькою міською радою від 30.12.2014р. №3158.
Зважаючи на викладені пояснення позивача в контексті норм чинного законодавства, суд вважає доцільним викладену аргументацію з огляду на наступне.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону рекомендовано переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відтак, органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) необхідно в місячний термін, тобто до 01 лютого 2015 року, прийняти рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Судом встановлено, що рішенням Криворізької міської ради «Про внесення змін до рішення міської ради від 22.12.2010 року №62 «Про приведення місцевих податків і зборів у відповідність до ПКУ» № 3158 від 30.12.2014 року встановлено на території міста Кривого Рогу податок на майно, який складається, зокрема, і з транспортного податку.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до частини першої статті 69 цього Закону органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
За приписами статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно положень статті 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.
Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) (пункт 10.2 статті 10 Податкового кодексу України).
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України).
Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (пункт 10.5 статті 10 Податкового кодексу України).
Статтею 12 ПК України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.
Пунктом 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Згідно п.п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Зазначена норма узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.
Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
З аналізу викладеного випливає, що для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, таке рішення мало бути прийнято до 15 липня 2014 року.
Відтак, оскільки рішення №3158 LIVсесії VI скликання Криворізької міської ради про внесення змін до рішення міської ради від 22.12.2010 №62 "Про приведення місцевих податків і зборів у відповідність до Податкового кодексу України" прийняте 30 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Застосування контролюючим органом положень вказаного рішення у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, суперечить положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.
Положеннями підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена Вищим адміністративним судом України в постановах від 30.08.2016 по справі №К/800/8077/16; від 01 березня 2017 року у справі № К/800/9850/16; від 20 квітня 2017 року у справі № К/800/16726/16; від 04 травня 2017 року у справі № К/800/29204/16.
З урахуванням вищевикладеного, податкове повідомлення-рішення винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 30.06.2015 року форми «Ф» №338-17 про визначення податкового зобов'язання у розмірі 25 000,00 грн. за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб» є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу та акту опису майна суд зазначає про наступне.
Так, згідно підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Пунктом 89.3 статті 89 ПК України передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Згідно приписів пункту 91.3 статті 91 вказаного Кодексу податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Умови припинення податкової застави визначені статтею 93 ПК України.
Так, відповідно до пункту 93.1 вказаної статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; 93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
За приписами пункту 93.2 ПК України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тобто, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Разом з тим, акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.
Таким чином, акт опису майна не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача.
Отже, такий акт як і дії по його складенню не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути визначено зобов'язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.
Вказана правова відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові 20 серпня 2020 року у справі №808/2726/16 (адміністративні провадження №К/9901/4023/17, К/9901/197/18), а також і від 13.02.2020, справа №560/495/19 адміністративне провадження №К/9901/27005/19, від 16.10.2025 року у справі №2040/6197/18 але не виключно.
Переходячи до питання наявності підстав для визнання протиправними та скасування записів про податкову заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вказувалось судом вище, відповідно до п. 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
При цьому згідно підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Отже, передумовою прийняття як податкової вимоги, так і рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.
При цьому факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі №240/18522/21 (адміністративне провадження №К/990/31554/22), але не виключно.
В ході розгляду даної адміністративної справи судом було встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у 2015 році протиправно було нараховано транспортний податок з фізичних осіб ОСОБА_1 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.06.2015 року форми «Ф» №338-17 про визначення податкового зобов'язання у розмірі 25 000,00 грн. за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб».
Таким чином, зважаючи на скасування судом податкового повідомлення-рішення, у податкового органу були відсутні підстави для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, а відтак також задоволенню підлягають ці заявлені позовні вимоги.
До того ж, як наголошено в постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 826/17624/16, відсутність узгодженого грошового зобов'язання унеможливлює надання такому зобов'язанню статусу податкового боргу, відповідно є неможливим як складання податковим органом вимоги про сплату боргу так і прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у зв'язку із наявністю непогашеного податкового боргу.
Водночас позовна вимога щодо визнання протиправними дій податкового органу щодо винесення оскаржуваних податкових рішень не підлягає задоволенню, оскільки суб'єктом владних повноважень винесено акти індивідуальної дії відносно позивача.
Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача буде саме визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 2567,68 грн. підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 року форми «Ф» №338-17 про визначення податкового зобов'язання у розмірі 25 000,00 грн. за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб».
Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 12113/10/04-8-223-43 від 09.10.2015 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з державного реєстру запис щодо встановлення обтяження у вигляді податкової застави рухомого майна.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2567,68 грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят сім гривень 68 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук