27 листопада 2025 рокуСправа №160/23208/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
12.08.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з вимогами:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області: № 0515181-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2020 року на суму 2 156,05 грн; № 0515206-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2021 року на суму 2 988,00 грн; № 0515256-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2022 року на суму 3 237,00 грн; № 0515280-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2023 року на суму 2 502,45 грн, № 0515316-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2024 року на суму 2 651,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані ППР стосуються об'єкта нерухомості - нежитлове приміщення ХІІІ поз. 1-3 площею 49,8 кв.м, яке розташоване у підвалі житлового будинку по АДРЕСА_1 . Проте, станом на 2020-2024 роки позивач не був власником цього майна, що підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили. За вказаних обставин, винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 підлягають скасуванню як протиправні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23208/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
25.08.2025 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов письмовий відзив проти позову, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі з огляду на наступне. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у приватній власності позивача перебуває: - нежилого приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв.м, дата державної реєстрації права власності з 05.12.2003, форма власності приватна. Контролюючим органом відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Підставою виникнення права власності є: договір купівлі - продажу, ВАР №724979 реєстр 3937, 06.11.2003, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Столяровою В.М. Про що свідчить надана інформація ДРРП ОСОБА_1 від 31.07.2025 до скарги від 01.08.2025. Зміни інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в платником не проводились. Згідно вищевикладеного, ППР № 0515181-2411-0462-UA12020010000033698 від 25.04.2025 на суму 2156,05 грн, № 0515181-2411-0462-UA12020010000033698 від 25.04.2025 на суму 2988,00 грн, № 0515256-2411-0462-UA12020010000033698 від 25.04.2025 на суму 3237,00 грн, № 0515280-2411-0462-UA12020010000033698 від 25.04.2025 на суму 2502,45 грн, № 0515316-2411-0462-UA12020010000033698 від 25.04.2025 на суму 2681,85 гривень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки залишаються незмінними. Таким чином вказує на обґрунтованість винесених податкових повідомлень - рішень.
25.08.2025 року ОСОБА_1 подано відповідь на відзив проти позову, в якому позивач вказує на безпідставність заперечень відповідача та зазначає, що рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння саме по собі є підставою для внесення запису до Державного реєстру речових прав про припинення права власності у попереднього власника. Отже, з моменту набрання законної сили рішення про витребування майно право власності позивача за цим об'єктом нерухомості припинилось, відтак у відповідача відсутні підстави для нарахування вказаного податку. З огляду на вищевикладене позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у приватній власності ОСОБА_1 перебуває об'єкт нежилого приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,8 кв.м, дата державної реєстрації права власності з 05.12.2003, форма власності приватна.
Підставою виникнення права власності є: договір купівлі - продажу, ВАР №724979 реєстр 3937, 06.11.2003, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Столяровою В.М.
ОСОБА_1 21.05.2025 року було отримано рекомендованим листом від АТ «Укрпошта» пакет податкових повідомлень-рішень (ППР), винесених ГУ ДПС у Дніпропетровській області 25.04.2025 року щодо об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпро, проспект Кірова, буд. 13, ХІІІ поз. 1-3:
· № 0515181-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2020 року на суму 2 156,05 грн;
· № 0515206-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2021 року на суму 2 988,00 грн;
· № 0515256-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2022 року на суму 3 237,00 грн;
· № 0515280-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2023 року на суму 2 502,45 грн;
· № 0515316-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2024 року на суму 2 651,85 грн.
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями та вважаючи їх протиправними ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Так, правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України та Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) №2755-VI 02.12.2010 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст.10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком.
Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень (п.12.3 ст.12 ПК України).
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Сільські, селищні, міські ради надсилають у десятиденний строк з дня прийняття рішень, але не пізніше 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та/або зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та/або зборів, в електронному вигляді інформацію щодо ставок та податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, та копії прийнятих рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів та про внесення змін до таких рішень (пп.12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 п.12.2 ст.12 ПК України).
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст.266 ПК України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
За положеннями пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Нормами підпункту 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Порядок обчислення суми податку встановлений п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України.
Так, згідно п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до п.п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПК України, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення відповідачем спірного повідомлення-рішення стали відомості з інформаційних баз даних ГУ ДПС відносно належності позивачу на праві власності об'єкту нерухомого майна розташованого за адресою: м. Дніпро, проспект Кірова, буд. 13, ХІІІ поз. 1-3.
Однак, позивач заперечується факт наявного права власності зазначеного об'єкта, оскільки У 2004 році ОСББ «Кіровець-13», яке було створене у 2002 році, звернулося до суду з позовом про визнання договорів купівлі-продажу вищезазначенного нежитлового приміщення недійсними та витребування вищезазначенного майна із чужого незаконного володіння.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2011, частково зміненим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.05.2012 (справа №?22ц-12574/11, провадження №?22-ц/490/1259/12), встановлено, що зазначене підвальне приміщення є неподільним майном багатоквартирного будинку, яке взагалі не підлягало приватизації. Вказаними судовими рішеннями: визнано незаконним відчуження майна органами місцевого самоврядування; скасовано право власності на вищезазначене майно територіальної громади.
Згодом, у справі № 0418/5499/2012 (провадження № 2/0203/619/2013), рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2013 року було задоволено віндикаційний позов ОСББ «Кіровець-13» ОСОБА_1 і витребувано з його володіння нежитлове приміщення площею 49,8 кв.м на користь ОСББ «Кіровець-13». Це заочне рішення набрало законної сили з моменту складення повного тексту - 30.04.2013 року.
У відзиві проти позову Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесено у зв'язку з наявними записами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про право власності на нежитлове приміщення у ОСОБА_1 .
Проте суд відхиляє дані доводи відповідача з наступних підстав.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 317 цього кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами першою та другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється, зокрема, у разі знищення майна.
Згідно зі статтею 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.
Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.
Для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з його знищенням подаються: 1) заява власника закінченого будівництвом об'єкта чи об'єкта незавершеного будівництва, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат»; 2) документ, що посвідчує право власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такий документ відсутній у зв'язку із втратою, пошкодженням чи псуванням).
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт чи об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з його знищенням проводиться за наявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (пункт 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто, державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.
Наведену правову позицію також підтримано Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 чернвя 2022 року по справі № 759/18854/20.
З урахуванням вищевикладеного, податкові повідомлення-рішення винесені Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області: № 0515181-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2020 року на суму 2 156,05 грн; № 0515206-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2021 року на суму 2 988,00 грн; № 0515256-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2022 року на суму 3 237,00 грн; № 0515280-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2023 року на суму 2 502,45 грн , № 0515316-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2024 року на суму 2 651,85 грн є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області: № 0515181-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2020 року на суму 2 156,05 грн; № 0515206-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2021 року на суму 2 988,00 грн; № 0515256-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2022 року на суму 3 237,00 грн; № 0515280-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2023 року на суму 2 502,45 грн, № 0515316-2411-0462-UA12020010000033698 - за податковий період 2024 року на суму 2 651,85 грн.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук