27 листопада 2025 р.Справа №160/33766/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/33766/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування наказу, -
26 листопада 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність наказу відповідача, який є предметом оскарження.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/33766/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову. Позивач просить суд забезпечити позов та:
- заборонити Військовій частині НОМЕР_2 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення Позивача коштів, пов?язаних із нібито надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди за вересень 2025 року, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи;
- зупинити проведення Відповідачем службової перевірки для встановлення можливих порушень під час видання наказів про виплату додаткової винагороди із розрахунку 50 тис. грн. на місяць за період з червня 2023 року по серпень 2025 року, в частині виплат Позивачу, - до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові.
- зупинити проведення перевірки, призначеної розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) від 13 листопада 2025 року №613/20/23468, у частині, що стосується виплати Позивачу додаткової грошової винагороди з розрахунку 50000 грн. за період з червня 2023 по серпень 2025 роки, до ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи та вирішення питання законності нарахування додаткової грошової винагороди з тих самих підстав, що були зазначені у позові;
- заборонити Військовій частині НОМЕР_2 вчиняти будь-які дії щодо утримання з грошового забезпечення Позивача коштів, пов?язаних з надмірно виплаченими сумами додаткової винагороди із розрахунку 50 тис. грн. за період червня 2023 по серпень 2025 року включно, а також видавати накази, розпорядження чи інші документи, що можуть призвести до фактичного обмеження чи погіршення майнового стану Позивача, - ухвалення судом рішення по суті адміністративної справи.
Заява про забезпечення позову обґрунтована посиланнями на те, що військовою частиною НОМЕР_2 проведено службову перевірку, за результатами якої встановлено, що Позивачу здійснено переплату додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. За результатами службової перевірки видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2025 № 4761 другим пунктом якого внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року» та визначено нарахувати та виплатити Позивачу додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань (взамін належних 50 000 грн) та третім пунктом даного наказу визначено утримати з грошового забезпечення Позивача надмірно нараховані та виплачені (на думку Відповідача) кошти додаткової грошової винагороди за вересень 2025 року. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його майнові права, у зв'язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу.
Також Позивачу стало відомо від Відповідача, що розпорядженням начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_4 від 13 листопада 2025 року №613/20/23468, яка є вищим органом військового управління військової частини НОМЕР_2 , призначено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_2 щодо виплати додаткової винагороди з розрахунку 50 000 грн. за період з червня 2023 по серпень 2025 року.
Обґрунтування:
1. Наявність ризику завдання невідворотної шкоди правам Позивача. Зазначена вище службова перевірка за період з червня 2023 по серпень 2025 років створює реальну загрозу масового та безпідставного утримання коштів, які були правомірно виплачені Позивачу відповідно до Постанови КМУ №168 та Наказу МОУ №260. У разі виконання таких дій командуванням, відновлення майнових прав Позивача навіть у разі позитивного рішення суду буде істотно ускладнене, оскільки повернення коштів залежатиме від фінансових процедур, перерозподілу бюджетних асигнувань та внутрішніх обмежень військово-фінансової системи. Судова практика адміністративних судів та Верховного Суду визнає ризик необоротності наслідків - ключовою підставою для застосування забезпечення позову у формі зупинення дії актів та заборони вчинення дій щодо стягнення коштів.
2. Очевидні ознаки протиправності дій відповідача. Службові перевірки, які будуть проведені визначеними посадовими особами, та підготовлені на її основі документи спираються на листи-роз'яснення Департаменту соціального забезпечення МОУ, які не є нормативно-правовими актами та не можуть встановлювати чи змінювати правові норми, визначені Постановою №168 та Порядком №260. Це суперечить усталеній позиції Верховного Суду щодо недопустимості заміни нормативних актів відомчими листами, які не мають регуляторного характеру. Командування військової частини НОМЕР_2 і командування військової частини НОМЕР_4 , яка є вищим органом військового управління по відношенню до військової частини НОМЕР_2 , керуються та застосовують листи-роз'яснення ДСЗ МОУ, навіть якщо останні не відповідають вимогам чинного законодавства.
3. Співмірність обраного заходу забезпечення позову. Призупинення службових перевірок лише в частині, що стосується Позивача, та лише на час розгляду справи, не перешкоджає діяльності військової частини в цілому, не втручається у повноваження командування, а захищає від надмірного та необґрунтованого втручання в майнове становище Позивача. Таким чином дотримується баланс між інтересами держави та правами військовослужбовця.
4. Наявність прямого причинного зв?язку між службовою перевіркою та можливими негативними наслідками. Оскільки саме результати службових перевірок є підставою для підготовки наказів про утримання або коригування виплат за червень 2023 - серпень 2025 років, продовження таких перевірок створює безпосередню небезпеку заподіяння майнової шкоди. Це відповідає критерію реальної та безпосередньої загрози правам Позивача, який є обов?язковим для застосування заходів забезпечення згідно зі ст. 150- 151 КАС України.
5. Зупинення службової перевірки в межах червня 2023 - серпня 2025 років в частині, що стосується позивача, є необхідним також тому, що предмет перевірок виходить далеко за межі одного місяця (вересня 2025 року), який є предметом спору в основній справі. Це створює ризик повторного перегляду виплат за попередні періоди, де Позивач також отримував додаткову винагороду на підставі бойових розпоряджень та рапортів за аналогічними підставами. Таким чином, без втручання суду військовим командуванням може бути прийняте сукупне рішення щодо всього періоду 2023- 2025 років, що призведе до значного та протиправного погіршення майнового стану Позивача, які будуть надто складні та тривалі для усунення, що в свою чергу як наслідок призведе до повторного звернення до суду для захисту інтересів Позивача.
За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із наведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23.
Підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 року у справі №160/8773/23.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 року у справі №640/32519/21.
Наказом відповідача від 28.05.2025 року №213 позивача призначено на посаду начальника відділення безпілотних систем.
Суд зауважує, що будь-яких інших документів щодо спірних правовідносин позивачем не надано.
Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2024 у справі №440/3038/24.
Наразі позивачем не доведено існування та вплив на нього обставин, виходячи з яких позивач просив вжити заходів забезпечення позову. Недоведеність цих обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов'язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Щодо іншої підстави для забезпечення позову у вигляді очевидних ознак протиправності дій відповідачів суд зазначає наступне.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.
В цій справі наявні обставини не вказують на очевидну протиправність поведінки відповідачів, а перевірка відповідних доводів потребує встановлення фактичних обставин справи та доведення на підставі відповідних доказів, що не може характеризувати оскаржуване рішення, як очевидно протиправне.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023 року у справі №640/6523/21.
Суд підкреслює, що такі обставини підлягають доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов'язків усіх його учасників й не свідчать про очевидність ознак протиправності дій суб'єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення такими діями прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 10.10.2023 року у справі №120/2284/23.
Наявність очевидної протиправності спірного правового акту в даному випадку може бути виявлена судом при розгляді справи по суті, на підставі з'ясування фактичних її обставин, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності.
Аналогічні правові висновки міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22, від 24.05.2023 року у справі №640/10883/22.
Наявні обставини справи не дають підстав вважати існуючими підстави для забезпечення позову згідно п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наразі доводи позивача про дійсне настання подій, якими обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не підтверджені жодним чином.
Отже, судом констатується відсутність підстав для забезпечення позову як за п. 1, так і за п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що задоволення заяви в спосіб, який пропонує позивач, фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.
Відтак, правомірність та оцінка дій відповідачів підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, суд дійшов висновку, що у даному випадку станом на момент розгляду даної заяви підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко