27 листопада 2025 рокуСправа №160/30342/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/30342/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
21 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії без урахування довідок про заробітну плату в зоні відчуження чим самим зменшивши розмір пенсії ОСОБА_1 до 19476,94 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 липня 2025 року на підставі довідки про заробітну плату в зоні відчуження виходячи із середньомісячного заробітку у розмірі 100846,48 грн.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивача без урахування довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження. Позивач стверджує, що відповідач безпідставно провів такий перерахунок, а його зауваження до відповідної довідки є необґрунтованими.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/30342/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/30342/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
12 листопада 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що правомірно перерахував пенсію позивача без урахування відповідної довідки, оскільки її зміст не можливо підтвердити.
У відповідності до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Позивачу призначено пенсію по інвалідності 11.03.1991 року.
Згідно посвідчення від 26.11.2020 року серії НОМЕР_2 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорія 1).
Відповідно до довідки від 26.02.2009 року №662843 позивачу безстроково встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язана з ліквідацією аварії на ЧАЕС.
З листа відповідача від 10.07.2025 року №30818-23057/В-01/8-0400/25 судом встановлено, що позивач отримує пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 160/19660/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 20.03.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
При перегляді пенсійної справи позивача встановлено, що довідка про заробітну плату від 17.05.1991 року, видана Дніпропетровським ВО «Дніпрошина», не відповідає вимогам чинного законодавства.
Для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 160/19660/24 листом від 11.04.2025 за №0400-010308-8/72070 направлено запит до Управління архівної справи Дніпровської міської ради з мстою витребування довідки про заробітну плату ОСОБА_1 за період його роботи в зоні відчуження.
Управлінням архівної справи Дніпровської міської ради надано інформацію про періоди роботи ОСОБА_1 разом з даними про нарахування заробітної плати з серпня по жовтень 1986 року та копіями відомостей за серпень, вересень, жовтень 1986 року (без розшифрування кодів виплат).
Оскільки по кодам неможливо з'ясувати, які саме виплати відповідають виплатам в зоні відчуження, визначити заробітну плату для виконання рішення суду немає можливості.
Для уточнення періоду та місця перебування ОСОБА_1 в зоні відчуження листом від 02.07.2025 за № 0400-010308-8/126027 направлено запит до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Після надходження відповіді рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №160/19660/24 буде виконане в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
Копія архівної довідки від 30.04.2025 року №4/6-504, складеної Управлінням архівної справи Дніпровської міської ради, долучена до вищевказаної відповіді та міститься в матеріалах справи. Довідка містить відомості про період роботи позивача на підприємстві та його заробітну плату за серпень-жовтень 1986 року.
Також в наявності довідка від 17.05.1991 року, складена виробничим об'єднанням «Дніпрошина», яка містить відомості про заробіток позивача для обчислення пенсії за серпень 1986 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Частиною 4 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) встановлено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Згідно ч. 1, 5 ст. 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Частиною першою ст. 57 Закону №796-XII встановлено, що визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 (далі - Порядок №1210).
Згідно п. 1 Порядку №1210 він визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до пп. 4 п. 3 Порядку №1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження: менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
За п. 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Форму Довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 року №644.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що спір в даній справі зводиться до того, що позивач отримував пенсію, яка обчислена на виходячи з довідки про заробітну плату від 17.05.1991 року, яку відповідач, під час перегляду пенсійної справи позивача, визнав такою, що не відповідає вимогам законодавства.
Передусім суд зазначає, що відповідач в цілому не конкретизує в чому він вбачав суперечність вимогам законодавства, а також навіть не називає конкретні нормативні положення.
В листі від 10.07.2025 року відповідач згадує Типове положення про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року №886 (далі - Положення).
Водночас, сам відповідач цитує правило поведінки, яке визначає «умови для перерахунку пенсії». Між сторонами не існувало відносин щодо перерахунку пенсії в розумінні згаданих нормативних положень, оскільки позивач вже отримував пенсію відповідного виду і відповідач змінив порядок її обчислення. В свою чергу відповідні норми права не стосуються вже перерахованих пенсій виходячи з раніше визнаної заробітної плати, одержаної в зоні відчуження, при їх «зворотному» перерахунку в разі наявності зауважень пенсійного органу.
Більш того, в Положенні в цілому відсутні правила поведінки, які наводить відповідач в своєму листі.
Пункт 8 Положення містить перелік документів, які додаються до заяви про видачу довідки.
В свою чергу згідно п. 1 Положення воно стосується розгляду заяв «про видачу довідки про заробітну плату». В юридичній ситуації позивача відповідні норми права в цілому не застосовуються, оскільки така ситуація не стосувалася видачі йому довідки, в т.ч. за процедурою Положення, яке набрало чинності через більш ніж 20 років з дати видачі такої довідки. Натомість йдеться про отримання пенсії на підставі довідки, до якої відповідач висунув зауваження, не пославшись при цьому на нормативне обґрунтування для таких зауважень.
Частково відповідач цитував Типове положення про комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, яке не стосується позивача, а в іншій частині - невідомий нормативно-правовий акт.
Також відповідач в цілому не обґрунтував в зв'язку з чим він застосовує відповідні приписи саме до довідки, складеної до набрання ними чинності.
Більш того, вже в межах відповідних дій щодо здійснення перегляду пенсійної справи позивача відповідач розсилав запити: до Управління архівної справи Дніпровської міської ради та до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Перша архівна установа надала відповідь та відповідні документи, однак відповідач вказав, що не може з'ясувати які саме виплати відповідають виплатам в зоні відчуження.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); добросовісно (п. 5); розсудливо (п. 6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21
Суд констатує, що невстановлення обставини, якій відповідач сам надає визначальної ваги, вказує на неможливість прийняття будь-якого рішення, а не на прийняття негативного для особи рішення по суті питання. Тобто, якщо відповідач не міг з'ясувати певну обставину, однак вважав її значущою (намагався її з'ясувати), така його нездатність свідчить лише про протиправність будь-якого рішення, прийнятого відповідачем за результатом відповідної процедури.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В даній справі відповідач сам визнав, що не може з'ясувати певну обставину, однак таку неможливість фактично застосував як підставу для зміни правового становища особи, чим грубо порушив не лише стабільність відповідних правовідносин, а й принцип правової визначеності, оскільки в підсумку підставою прийняття його рішення є обставини, які не лише не залежали від позивача, а й в цілому не встановлені.
Додатково суд зауважує, що пославшись на неможливість з'ясувати певні відомості, відповідач не врахував, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 04.07.2023 року у справі №580/4012/19.
Окрім цього, сам відповідач у відзиві визнав: «Станом на день поданя відзиву відповідь на запит Головного управління з Галузевого державного архіву Міністерства оборони України не надходила». Тобто, джерело відомостей, яке сам відповідач мав намір та вважав за необхідне використати, відомостей не надало, що стало підставою для прийняття рішення виходячи з того, що такі відомості відсутні. Як вже вказував суд, такий підхід до правозастосування грубо порушує вимоги ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Спірні правовідносини перебувають в площині дії вищевказаних нормативних положень.
Вирішуючи питання, пов'язане з правом особи на мирне володіння майном, відповідач зобов'язаний діяти у відповідності до вимог законодавства. Однак в даній справі відповідач порушив загальні вимоги до його діяльності (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України), а також принцип законності, оскільки без належної правової підстави, а також за відсутності підтвердженої належним чином фактичної підстави позбавив позивача права на мирне володіння відповідним майном.
Суд зауважує, що до відзиву долучені матеріали пенсійної справи позивача, в т.ч. його довідки про заробітну плату: окремо на підприємстві (довідка від квітня 1991 року, число не видно через відкрив), а також окремо за серпень 1986 року (довідка від 17.05.1991 року). Остання складена щодо «преміальної» оплати, на звороті вказано «оплата тільки за роботу в Чорнобилі». Обидві довідки видані на підставі «розрахункових відомостей», скріплені печаткою підприємства та підписами бухгалтера та керівника підприємства. Жодні розумні сумніви до змісту цих довідок, їх достовірності відсутні.
Таким чином, відповідач допустив низку порушень законодавства, вчинивши дії, які є предметом оскарження, а також в цілому не обґрунтував правомірність своїх дій та наявність фактичних підстав для їх вчинення.
Суд зауважує, що в даному спорі не вирішувалося питання про розмір середньомісячного заробітку позивача для обчислення пенсії, в зв'язку з чим його зазначення при формулюванні способу захисту є безпідставним. Натомість спір стосувався неврахування відповідачем довідки від 17.05.1991 року, що визнано судом необґрунтованим. Як наслідок, саме щодо цієї довідки і належить застосувати спосіб захисту в даній справі.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 без урахування довідки про заробітну плату від 17.05.1991 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату від 17.05.1991 року з дати, з якої проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 без урахування довідки про заробітну плату від 17.05.1991 року.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко