27 листопада 2025 року Справа № 160/25333/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В.
за участі секретаря судового засіданняПархоменко К.В.
за участі:
Представник позивача: Представник відповідача: Штанько А.Б. Крикун П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
04.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:
- стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/ рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) заборгованість за не виконання договору № 71/07-23 від 02.10.2023 р. про розстрочення платежу витрат на утримання у сумі 185 532,57 грн (сто вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять дві грн. 57 коп.), та судові витрати в сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) за сплату судового збору.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що між Донецьким державним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням Національної поліції України та Відповідачем - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено Контракт про здобуття освіти у Донецькому державному університеті внутрішніх справ № 25-ПКР (далі - Контракт). Наказом від 19 вересня 2024 року № 560 о/с рядового поліції ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 20.08.2024 року. Донецьким державним університетом внутрішніх справ було вручено особисто повідомлення № 12/08-2024 від 20.08.2024 року про зобов'язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов'язані з її утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ у повному розмірі за весь період фактичного навчання. Загальна вартість відшкодування фактичних витрат на грошове, продовольче, речове, медичне забезпечення та витрат на оплату комунальних послуг ОСОБА_1 в Донецькому державному університеті внутрішніх справ складає: 185 532,57 грн. 21.08.2024р. між Донецьким державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 було укладено Договір № 12/08-24 про розстрочення платежу витрат на утримання на суму 185 532,57 грн (сто вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять дві грн. 57 коп.) строком на 12 (дванадцять) календарних місяців, а саме з 22 серпня 2024 року 21 липня 2025 року. За цей час Відповідачем не сплачено жодної частки від загальної суми договору, а тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 09.09.2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
06.10.2025 року представником відповідача подано заяву про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
07.10.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 відносить до осіб із числа, позбавлених батьківського піклування, а тому, наділена правом на повне державне забезпечення в державних і комунальних навчальних закладах усіх рівнів, а також звільнена від плати за навчання та утримання в них.
13.10.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив представника відповідача, в якій зазначено, що ОСОБА_1 самостійно проявила бажання звільнитися зі служби в Національній поліції України та не продовжувати навчання в ДонДУВС. На виконання п. 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року № 261 між Донецьким державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 було укладено Договір № 12/08-24 про розстрочення платежу витрат на утримання на суму 185 532,57 грн. строком на 12 календарних місяців. ОСОБА_1 визнала заборгованість в повному обсязі шляхом підписання повідомлення про відшкодування особам витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання та Договору № 21/08-24 від 21.08.2024 року, що підтверджується власним підписом ОСОБА_1 . Також представником позивача зазначено, що Законом України «Про національну поліцію» не передбачено, що діти, позбавлені батьківського піклування звільняються від відшкодування витрат пов'язаних з утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
17.10.2025 року представником відповідача надійшла заява щодо застосування строку позовної давності. В обґрунтування означеної заяви представником відповідача зазначено, що з 31.07.2025 року позивач був обізнаний про прострочення оплати за всі місяці, вказані у договорі від 21.08.2024 року № 12/08-24 про розстрочення платежу. Останнім днем строку на звернення позивача з позовом до суду було 31.08.2025 року (неділя), першим робочим після нього днем є понеділок 01.09.2025 року. При цьому, в самому п. 1.1 Договору від 21.08.2024 року № 12/08-24 вказано, що розстрочка надається з 22.08.2024 року по 21.07.2025 року. Відтак, якщо брати до уваги чітко визначений в п. 1.1 Договору період розстрочки, місячний строк з 21.07.2025 року (останнього дня розстрочки) на звернення позивача до суду, сплинув ще 22.08.2025 року. Позивач звернувся до суду з позовом 03.09.2025 року, тобто з пропуском строку визначеного частиною 5 статті 122 КАС України.
17.10.2025 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив представника позивача, в яких викладено позицію аналогічну позовній заяві.
22.10.2025 року представником позивача подано заяву, в якій зазначено про відсутність порушення Університетом строку на звернення до суду, оскільки Університет реалізує своє право на звернення до адміністративного суду до відповідача - фізичної особи відповідно до положень ч. 3 та п. 5 ч. 5 ст. 46 КАС України, як суб'єкт владних повноважень. Отже, зважаючи на те, що відлік звернення до адміністративного суду для позивача почався з 31.07.2025 року, то його гранична кінцева дата припадає на 31 січня 2026 року, тобто строк позовної давності для Університету в цій справі ще не сплив, а тому підстави для залишення позову без розгляду - відсутні.
07.11.2025 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів.
17.11.2025 року представником позивача подано клопотання про долучення доказів.
У судових засіданнях позивач, представник позивача та представник відповідача підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.08.2022 року між Донецьким державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 було укладено Контракт № 25-ПКР про здобуття освіти у Донецькому державному університеті внутрішніх справ (далі - Контракт).
Відповідно до п. 2.3.4 Контракту особа зобов'язується після закінчення навчання в строк прибути до місця призначення, визначеного у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою та відпрацювати не менше 3-х років.
Згідно з п. 2.3.5 Контракту особа зобов'язана у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільненні зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року № 264 у розмірі визначеному довідці-розрахунку.
Наказом Донецького державного університету внутрішніх справ від 19.08.2024 року № 560 о/с рядового поліції ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 20.08.2024 року.
20.08.2024 року ОСОБА_1 Донецьким державним університетом внутрішніх справ було вручено особисто повідомлення № 12/08-2024 від 20.08.2024 року про зобов'язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов'язані з її утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського та договір про розстрочення платежу витрат на утримання, який запропоновано укласти у разі неможливості відшкодування витрат у 30-ти денний термін, що підтверджується особистим підписом відповідача на даному повідомленні.
21.08.2024 року між Донецьким державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 було укладено Договір № 12/08-24 про розстрочення платежу витрат на утримання (далі - Договір).
Загальна сума витрат на утримання відповідача підтверджена матеріалами справи та складає 185 532,57 грн,
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно із ч. 2 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 5 цієї статті визначено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 (надалі Порядок №261).
Відповідно до пункту 2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.
Згідно з пунктом 3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Пунктом 4 Порядку №261 встановлено, що витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Відповідно до пункту 5 Порядку №261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
Пунктами 6, 8 Порядку №261 встановлено, що особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що позивачем складено Довідку пов'язаною з утриманням відповідача за період з 01.09.2022 року по 20.08.2024 року.
Донецьким державним університетом внутрішніх справ складено повідомлення про зобов'язання відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення у зв'язку з порушенням умов Контракту про здобуття освіти та відповідно ч. 4 ст. 74 ЗУ «Про національну поліцію».
21.08.20.2024 року між Донецьким державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 було укладено Договір № 12/08-24 про розстрочення платежу витрат на утримання (далі - Договір).
Станом на момент прийняття судом рішення у даній справі витрати в сумі 185 532,57 грн. відповідачем не відшкодовані.
Щодо доводів представника відповідача про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб із числа, позбавлених батьківського піклування, а тому, наділена правом на повне державне забезпечення в державних і комунальних навчальних закладах усіх рівнів, а також звільнена від плати за навчання та утримання в них, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу відповідача, що нею добровільно укладено контракт від 22.08.2022 року про здобуття освіти у Донецькому державному університеті внутрішніх справ.
Згідно з п. 2.3.5 Контракту особа зобов'язана у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільненні зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до пункту 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року № 264 у розмірі визначеному довідці-розрахунку.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про вищу освіту» не вважається дискримінацією права на здобуття вищої освіти встановлення обмежень і привілеїв, що визначаються специфічними умовами здобуття вищої освіти, зумовленими особливостями отримання кваліфікації.
Професійне навчання поліцейських складається з підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання (ч. 1 ст. 72 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідачем реалізовано право вільного вибору форми здобуття вищої освіти, виду вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.
Щодо витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у закладах вищої освіти, то вони мають правовий статус витрат, пов'язаних із виконанням державного замовлення на підготовку кадрів для правоохоронних органів.
Покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов'язку щодо оплатного відпрацювання за направленням держави протягом визначеного періоду часу (в спірних правовідносинах - 3 роки) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту.
Відповідач добровільно взяв на себе зобов'язання після завершення навчання нести службу протягом 3-х років, а за невиконання зазначених вимог - відшкодувати витрати на навчання.
Підписуючи контракт, відповідач мав розуміти обсяг зобов'язань, які він взяв на себе.
Суд вказує, що зобов'язання відповідача, який залишив службу до закінчення трирічного строку на відпрацювання, відшкодувати державі витрати, понесені на його навчання, є виправданим з огляду на привілеї, якими відповідач користувався під час навчання порівняно із цивільними студентами.
Відтак, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що стягнення витрат, пов'язаних з його утриманням в навчальному закладі, суперечить конституційним принципам доступності та безоплатності здобуття вищої освіти.
Спеціальним законом для врегулювання правовідносин між позивачем та відповідачем виступає Закон України «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в ній. Так як ОСОБА_1 вступила до лав Національної поліції України, прийняла присягу працівника поліції, то відповідно звільнення відповідачки регулюється останнім Законом. Крім того, Законом України «Про Національну поліцію», не передбачено, що діти, позбавлені батьківського піклування звільняються від відшкодування витрат пов'язаних з утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Чинним законодавством України передбачено що, лише у разі звільнення зі служби в Національній поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, особи звільняються від відшкодуванням ними витрат, пов'язаних з утриманням в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання
Відтак, суд не приймає до уваги вищезазначені доводи представника відповідача.
Отже, будучи обізнаною під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, та в подальшому підписуючи Договір про розстрочення платежу витрат на утримання, відповідач зазначену вище суму коштів станом на час звернення позивача із позовом та на час розгляду справи не відшкодувала.
А тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо дотримання позивачем строків звернення до суду.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Верховний Суд наголошував на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 804/285/16 від 12 грудня 2018 року).
Отже, до спорів про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 160/11957/19).
Як встановлено судом, платіж за останній місяць періоду розстрочення - липень 2025 року, мав бути внесений до 30 липня 2025 року.
Відтак, останнім днем строку на звернення позивача з цим позовом до суду було 31.08.2025 року (неділя), першим робочим після нього днем є понеділок 01.09.2025 року.
Позивач звернувся до суду з позовом 03.09.2025 року, тобто, з пропуском строку визначеного частиною 5 статті 122 КАС України на 2 дні.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 колегія суддів зазначила, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд також зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.
Отже, на думку суду застосування до позивача наслідків пропуску строку звернення до суду на 2 дні є надмірним формалізмом.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивачем не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у справі не розподіляються, тому судові витрати позивача йому не відшкодовуються.
Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Донецького державного університету внутрішніх справ (25015, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 1, код ЄДРПОУ: 08571423) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/ рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) заборгованість за не виконання договору № 12/08-24 від 21.08.2024 року про розстрочення платежу витрат на утримання у сумі 185 532,57 грн. (сто вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять дві грн. 57 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 27 листопада 2025 року.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко