27 листопада 2025 рокуСправа №160/21902/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
29.07.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.05.2025 №047150031941 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1- р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (764/15) з 15.05.2025 року.
В обґрунтування, позивач посилалася на те, що 15.05.2025 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, досягнувши на день звернення 53 років 10 місяців. Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 23.05.2025 у № 047150031941 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії зі віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку та відсутності пільгового стажу. За розрахунком відповідача страховий стаж роботи позивача становить - 27 років 1 місяць 24 дні, пільговий стаж за Списком № 2 - 09 років 11 місяців 20 днів. Посилаючись на протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду із позовом для захисту своїх порушених прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 19.08.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано матеріали, які були на розгляді при прийнятті спірного рішення стосовно позивача.
18.08.2025 в системі «Електронний суд» надійшов відзив ГУ ПФУ у Вінницькій області, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що на час звернення за призначенням пенсії позивач не досягла пенсійного віку 55 років та не має необхідного пільгового стажу. За розрахунком відповідача страховий стаж позивача становить 27 років 1 місяць 24 дні, а пільговий 09 років 11 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Також представник відповідача зазначив, що посилання позивача на норми рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року є безпідставними та не застосовуються щодо правовідносин, що склались між сторонами. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017, а тому досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України, особі необхідно було до 11.10.2017. Вважаючи, що пенсійний орган діяв в межах повноважень визначених чинним законодавством, відсутні правові підстави вважати, що вчинено будь-які протиправні дії відносно позивача.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.05.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону України №1058.
За принципом екстериторіальності заява була розглянута ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке рішенням від 23.05.2025 № 047150031941 відмовило у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону, у зв'язку з недосягненням віку 55 років та відсутністю на дату звернення необхідного пільгового стажу не менше 10 років.
Також в рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період ведення підприємницької діяльності згідно патентів з 30.10.1998 по 30.11.2001, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування, з застосуванням якої здійснювалась підприємницька діяльність. До пільгового стажу зараховані усі періоди.
Згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж позивача складає 27 років 1 місяць 24 дні, а пільговий стаж 9 років 11 місяців 20 днів.
Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови в призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Верховний Суд, виклав у зразковій справі № 360/3611/20 (Пз/9901/32/20) від 21.04.2021, з урахуванням зміни мотивувальної частини постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 наступний висновок.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( далі - Закон № 1788-XII) в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
09.07.2003 було ухвалено Закон № 1058-ІV, який 03.10.2017 доповнено розділом XIV-І, який у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 (Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»).
За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі N 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У рішенні від 23.01.2020 Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Конституційний Суд України та практика Європейського суду з прав людини беззастережно свідчать про те, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Позивач станом на момент звернення за призначенням пенсії досягла 53 річного віку, має пільговий стаж 09 років 11 місяців 20 днів, а тому маючи більше половини пільгового стажу на роботах за Списком № 2 набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на умовах пункту «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIIІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, а ГУ ПФУ у Вінницькій області, в свою чергу, не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в у Вінницькій області протиправно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 без урахування рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 щодо визнання неконституційними положень щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.05.2025 року № 047150031941 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1- р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (764/15) з 15.05.2025 року.
Застосовуючи такий спосіб захисту прав позивача судом враховано, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією № 1518394597 від 26.07.2025.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн з урахуванням задоволення позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21105, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.05.2025 №047150031941 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1- р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (764/15) з 15.05.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21105, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець