27 листопада 2025 рокуСправа №160/21632/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.07.2025 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - третя особа), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 046050024834 від 23.05.2025, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 739 від 16.05.2025 та у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи у ТОВ «Промисловий ремонт» з 03.04.2012 по 16.02.2017 пропорційно сплачених страхових внесків та в ТОВ «Промислові ремонти» з 20.02.2017 по 29.06.2017;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області: зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 03.04.2012 по 16.02.2017 в ТОВ «Промисловий ремонт» пропорційно сплачених страхових внесків та період роботи з 20.02.2017 по 29.06.2017 в ТОВ «Промислові ремонти»; з 18 квітня 2025 року призначити ОСОБА_3 , пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 739 від 16.05.2025.
В обґрунтування представник позивача посилалася на те, що ОСОБА_1 16.05.2025 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком No1 відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Рішенням ГУ ПФУ у Київській області №046050024834 від 23.05.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №1, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку - 50 років. Окрім того, рішенням до пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано періоди роботи за довідкою № 3/55/07 від 28.04.2023 з 20.02.2017 по 29.06.2017, оскільки відсутня інформація, що атестація робочих місць згідно наказу від 30.06.2017 №3/59о була проведена вперше та з 01.04.2022 по 28.02.2023, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків. Посилаючись на протиправність рішення про відмову в призначенні пенсії, представник позивача звернулась до суду із позовом для захисту порушених прав позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 14.08.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано у ГУ ПФУ у Київській області матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення.
22.08.2025 в системі «Електронний суд» надійшов відзив ГУ ПФУ у Київській області, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. Оскаржуване рішення вважав обґрунтованим, оскільки позивач не досягла пенсійного віку, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Щодо не зарахування періоду роботи 03.04.2012 по 16.02.2017 та з 20.02.2017 по 29.06.2017 представник відповідача зазначив, що за цей період не підтверджена атестація робочого місця за умовами праці, тому він не підлягає зарахуванню. Страховий стаж позивача становить 30 років 7 місяців 10 днів, в тому числі за списком № 1 - 11 років 4 місяці 15 днів. Наданими документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 10 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано: періоди роботи за довідкою № 3/55/07 від 28.04.2023 з 20.02.2017 по 29.06.2017, оскільки відсутня інформація, що атестація робочих місць згідно наказу від 30.06.2017 № 3/59о була проведена вперше, та з 01.04.2022 по 28.02.2023, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків. Право на пенсію позивач набуде 18.04.2030. Вважаючи, що рішення про відмову у призначенні пенсії є законним та обґрунтованим, представник відповідача просив відмовити в позові.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 16.05.2025 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Цього ж дня, позивач через портал електронних послуг Пенсійного фонду України направила заяву № ВЕБ-04001-Ф-С-25-090768 щодо призначення пенсії за віком за Списком № 1 відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Також, позивач просила зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 16.07.2007 по 02.04.2012, з 05.04.2023 по 31.03.2025, згідно довідки №200/2 від 30.04.2025, виданої ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»; період роботи з 03.04.2012 по 16.02.2017 в ТОВ «Промисловий ремонт»; період роботи з 20.02.2017 по 04.04.2023 згідно довідки No 3/55/07 від 28.04.2023, виданої ТОВ «Промислові ремонти».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №046050024834 від 23.05.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком № 1 з тих підстав, що вона не досягла 50 років.
Також в рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 30 років 7 місяців 10 днів, в тому числі за списком № 1 - 11 років 4 місяці 15 днів.
Наданими документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 10 років.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди.
До пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано періоди роботи за довідкою №3/55/07 від 28.04.2023 з 20.02.2017 по 29.06.2017, оскільки відсутня інформація, що атестація робочих місць згідно наказу від 30.06.2017 № 3/59о була проведена вперше та з 01.04.2022 по 28.02.2023, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Рішенням встановлено, що позивач право на пенсійну виплату матиме 18.04.2030.
Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності рішення щодо відмови в призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та щодо протиправності дій по незарахуванню до пільгового стажу певних періодів роботи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Верховний Суд у зразкової справі № 360/3611/20 (Пз/9901/32/20) від 21.04.2021, з урахуванням зміни мотивувальної частини рішення постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021.
Згідно ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частин 2 цього Закону передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі N 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У рішенні від 23.01.2020 Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Також у пункті 4.4. мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Конституційний Суд України та практика Європейського суду з прав людини беззастережно свідчать про те, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Київський області від 23.05.2025 № 046050024834 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах прийнято відповідачем без урахування рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 щодо визнання неконституційними положень щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб.
Позивач станом на 16.05.2025 досягла 45 річного віку, має загальний стаж 30 років 07 місяців 10 день, стаж за Списком № 1 - 11 років 04 місяців 15 днів, як зазначило у своєму рішенні ГУ ПФУ у Київській області, і відповідно до п. а ст. 13 Закону України від 05.1991 № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення» позивач має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, а відповідач, в свою чергу, не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права.
З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги в частині оскарження рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 046050024834 від 23.05.2025 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Щодо позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу роботи позивача періодів роботи у ТОВ «Промисловий ремонт» з 03.04.2012 по 16.02.2017 пропорційно сплачених страхових внесків та в ТОВ «Промислові ремонти» з 20.02.2017 по 29.06.2017, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3, 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005 року (далі - Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
За змістом приписів п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Відповідно до п. 2 Порядку № 442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до п. 4, 8-10 Порядку № 442 строки проведення атестації робочих місць визначаються безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться атестація робочих місць не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 року у справі №21-307а14, а також Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 року у справі № 732/2003/14 зробили висновки, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку № 442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку № 442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №520/15025/16-а зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
З копії трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 вбачається наступний запис за спірний період з 20.02.2017 по 29.06.2017:
- прийнята машиністом крана 4 розряду виробничої дільниці з ремонту устаткування № 2 ТОВ «Промислові ремонти» (запис №13).
З наявного в трудовій книжці позивача запису № 14 вбачається, що 30.06.2017 була проведена атестація робочого місця позивача за Списком № 1 на підставі наказу № 3/59о.
Приймаючи до уваги, що несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також враховуючи, що відповідач під час вирішення питання про призначення пенсії не скористався наданим йому правом згідно ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і не витребував у ТОВ «Промислові ремонти» інформацію про попередню атестацію робочого місця позивача, яка мала бути проведена з 30.06.2012, суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував позивачу період роботи з 20.02.2017 по 29.06.2017, і вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
Щодо періоду з 03.04.2012 по 16.02.2017, в задоволенні цих вимог слід відмовити, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Київській області від 23.05.2025 не вбачається, що в зарахуванні цього періоду до пільгового стажу відмовлено.
Зі змісту рішення вбачається, що відповідачем не було зараховано до пільгового стажу періоди з 20.02.2017 по 29.06.2017 та з 01.04.2022 по 28.02.2023, а отже вимоги в частині зарахування до пільгового стажу періоду з 03.04.2012 по 16.02.2017 є передчасно заявленими.
При цьому, враховано, що позивачкою не надано доказів, що після отримання форми РС-право ( стаж для розрахунку права) , вона або її представник зверталися до відповідача щодо незарахування до пільгового стажу періоду з 03.04.2012 по 16.02.2017.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 046050024834 від 23.05.2025, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 739 від 16.05.2025 та у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи у ТОВ «Промисловий ремонт» з 20.02.2017 по 29.06.2017 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 20.02.2017 по 29.06.2017 в ТОВ «Промислові ремонти» і з 18 квітня 2025 року призначити ОСОБА_3 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 739 від 16.05.2025.
У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується квитанцією про сплату № 0094-7607-3547-9228 від 24.07.2025.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, ЄДРПОУ 22933548), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 046050024834 від 23.05.2025, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 739 від 16.05.2025 та у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи у ТОВ «Промисловий ремонт» з 20.02.2017 по 29.06.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 20.02.2017 по 29.06.2017 в ТОВ «Промислові ремонти», та з 18 квітня 2025 року призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії № 739 від 16.05.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець