27 листопада 2025 рокуСправа № 160/8046/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Козаченко Дарією Ігорівною, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії від 11.11.2024 № 047150028167 на заміну рішення № 047150028167 від 12.09.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та у зарахуванні:
до страхового стажу періодів роботи з 02.12.1991 до 31.12.1991, з 01.01.1992 до 04.12.1992, з 06.11.2002 до 30.04.2004;
до пільгового стажу за Списком № 2 періодів з 28.11.2005 до 26.12.2005, з 27.12.2010 до 27.12.2011, з 01.12.2008 до 31.12.2008, з 04.10.2020 до 05.10.2020, з 08.10.2020 до 09.10.2020, 24.06.2022, з 01.04.2023 до 30.04.2023;
до страхового та пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 01.12.2008 до 31.12.2008;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати:
до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.12.1991 до 31.12.1991, з 01.01.1992 до 04.12.1992, з 06.11.2002 до 30.04.2004;
до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди з 28.11.2005 до 26.12.2005, з 27.12.2010 до 27.12.2011, з 01.12.2008 до 31.12.2008, з 04.10.2020 до 05.10.2020, з 08.10.2020 до 09.10.2020, 24.06.2022, з 01.04.2023 до 30.04.2023;
до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 період роботи з 01.12.2008 до 31.12.2008;
призначити та нарахувати ОСОБА_1 з дати звернення, а саме з 05.09.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням змін, визначених Рішенням Конституційного суду України у справі № 1-5/2018 (746/15) від 23.01.2020.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.09.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення № 047150028167 від 12.09.2024 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. У подальшому відмовну пенсійну справу було переглянуто та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 11.11.2024 № 047150028167 на заміну рішення № 047150028167 від 12.09.2024 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно з наданою на запити представника позивача інформацією до страхового стажу позивача не було зараховано періоди роботи: з 02.12.1991 до 31.12.1991, оскільки запис про звільнення відсутній; з 01.01.1992 до 04.12.1992, оскільки 19.06.2023 Україна вийшла з Угоди про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992; з 06.11.2002 до 30.04.2004, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків. До пільгового стажу позивача за Списком № 2 не зараховано періоди: з 28.11.2005 до 26.12.2005, з 27.12.2010 до 27.12.2011, оскільки відсутня інформація про проведення атестацій робочих місць; з 01.12.2008 до 31.12.2008, з 04.10.2020 до 05.10.2020, з 08.10.2020 до 09.10.2020, 24.06.2022, оскільки позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати; з 01.03.2023 до 25.03.2023, з 01.04.2023 до 24.05.2023 - час простою. До страхового та пільгового стажу позивача за Списком № 2 не було зараховано період роботи з 01.12.2008 до 31.12.2008, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Позивач не погоджується з вказаним рішенням та незарахуванням періодів його роботи до страхового та пільгового стажу. Зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування періодів роботи до стажу при визначенні права на пенсію. Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення була чинною на час роботи позивача з 01.01.1992 до 04.12.1992. Обов'язок щодо сплати єдиного внеску та проведення атестації робочих місць покладено на підприємство, на якому працював позивач. Позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працював. Він подав до органу Пенсійного фонду трудову книжку з належно оформленими записами про періоди роботи та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Обставин, які би свідчили про те, що відповідачами вчинялися дії щодо витребування в уповноважених осіб документів на підтвердження спірних періодів роботи позивача, не встановлено. Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році. Позивач вважає, що до спірних відносин підлягають застосуванню положення п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як найбільш сприятливого для позивача, а не п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
03.04.2025 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, зазначив, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою № 4599 від 05.09.2024 про призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяву позивача з доданими до неї документами було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 047150028167 від 11.11.2024 на заміну рішення № 047150028167 від 12.09.2024. З 01.01.2024 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 30 років, пільговий стаж - 12 років 6 місяців. Вік позивача на день звернення становив 55 років, страховий стаж - 29 років 01 місяць 19 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 15 років 05 місяців 03 дні. За результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу позивача не зараховано період роботи на території російської федерації згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 11.08.1987 з 01.01.1992 до 04.12.1992, оскільки 19.06.2023 Україна вийшла з Угоди про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992. До пільгового стажу не зараховано період роботи за пільговою довідкою № 06/275 від 03.08.2024 з 12.11.2004 до 04.07.2007 через неправильне посилання на постанову Кабінету Міністрів України, у довідці не зазначено дільниці (у списку про атестацію дільниці зазначено). Позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
Копія ухвали від 24.03.2025 вважається врученою Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 25.03.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Станом на час розгляду справи від відповідача-2 до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що відповідача-2 було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач-2 не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідь на відзив та заперечення не надійшли. Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.09.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 047150028167 від 12.09.2024 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що вік заявника становить 55 років, страховий стаж - 29 років 02 місяці 18 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 14 років 11 місяців 08 днів.
11.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення № 047150028167 про відмову у призначенні пенсії на заміну рішення № 047150028167 від 12.09.2024. Оскаржуваним рішенням відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що вік заявника становить 55 років, страховий стаж - 29 років 01 місяць 19 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 15 років 05 місяців 03 дні. За результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу не зараховано період роботи на території російської федерації згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 11.08.1987 з 01.01.1992 до 04.12.1992, оскільки 19.06.2023 Україна вийшла з Угоди про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992. До пільгового стажу не зараховано період роботи за пільговою довідкою № 06/275 від 03.08.2024 з 12.11.2004 до 04.07.2007 через неправильне посилання на постанову Кабінету Міністрів України, у довідці не зазначено дільниці (у списку про атестацію дільниці зазначено).
Відповідно до розрахунку стажу позивача (форма РС-право), обчисленого до 30.06.2024, до його пільгового стажу за Списком № 2 зараховано такі періоди: 14.09.2007-30.11.2008, 01.01.2009-26.12.2010, 28.12.2011-30.06.2017, 01.07.2017-05.12.2017, 11.12.2017-03.10.2020, 06.10.2020-07.10.2020, 10.10.2020-23.06.2022, 25.06.2022-30.08.2022, 06.09.2022-28.02.2023, 26.03.2023-31.03.2023, 25.05.2023-21.06.2024.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться, зокрема, такі записи про його роботу, які стосуються спірних періодів:
05.03.1990-02.12.1991 - електрозварник четвертого розряду на дільниці механізації та автоматизації Курган-Тюбинського Трансформаторного заводу імені 60-річчя СРСР Таджицької РСР;
02.12.1991 - прийнятий електрозварником четвертого розряду у цех дослідного виробництва на Трансформаторний завод м. Курган-Тюбе Малого підприємства НПЦ «ЭЛЕКТРО» у порядку переведення з трансформаторного заводу (запис про звільнення відсутній);
18.11.1992-04.12.1992 - електрозварник 4 розряду у радгоспі «Александровский»;
06.11.2002-30.07.2004 - вантажник-стропальник третього розряду у ФОП ОСОБА_2 ;
12.11.2004-04.07.2007 - електрозварник ручного зварювання 4 розряду на дільниці № 3 Спеціалізованого будівельно-монтажного поїзду № 397 Придніпровської залізниці;
30.07.2007-31.08.2007 - електрозварник 4 розряду мостозагону № 78 м. Черкаси ВАТ «Мостобуд»;
14.09.2007-30.06.2017 - електрогазозварник 5 розряду у Спеціалізованому будівельно-монтажному поїзді № 397 Придніпровської залізниці, після реорганізацій - Структурний підрозділ «Нижньодніпровське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»;
01.07.2017-05.12.2017 - електрогазозварник 5 розряду у Виробничому підрозділі «Криворізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»;
11.12.2017 - прийнятий електрогазозварником 5 розряду в цех з ремонту електрообладнання до структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця»; згідно з проведеною атестацією робочих місць за наказом № 478 від 31.08.2017 має право на пенсію за Списком № 2;
Регіональну філію «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 27.12.2018 реорганізовано у філію «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно з довідкою № 06/275 від 03.08.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою Виробничим структурним підрозділом «Дніпровська дирекція» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця», ОСОБА_1 працював повний робочий день у спеціалізованому будівельно-монтажному поїзді № 397 Дорбудтреста Придніпровської залізниці:
з 12.11.2004 до 04.07.2007 - за професією електрозварник ручного зварювання 4 розряду дільниці № 3, що передбачена Списком № 2 розділ ХХХІІІ підрозділ «Загальні професії» позиція 33 постанова Кабінету Міністрів України № 162 від 16.01.2003;
з 14.09.2007 до 02.08.2016 - за професією електрогазозварник 5 розряду дільниці № 3, зайнятий різанням та ручним зварюванням, що передбачена Списком № 2 розділ ХХХІІІ підрозділ «Загальні професії» позиція 33 постанова Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003;
з 03.08.2016 до 30.06.2017 - за професією електрогазозварник 5 розряду дільниці № 3, зайнятий різанням та ручним зварюванням, що передбачена Списком № 2 розділ ХХХІІІ підрозділ «Загальні професії» позиція 33 постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016.
За періоди з 12.11.2004 до 04.07.2007, з 14.09.2007 до 30.06.2017 пільговий стаж становить 12 років 03 місяці 28 днів. Атестації робочих місць проведені: у 2000 році (наказ № 155 від 28.11.2000), у 2005 році (наказ №438 від 27.12.2005, лист-згода про продовження терміну дії атестації робочих місць за умовами праці № 003/07-1-1383 від 28.10.2010, лист-згода № 1228 від 21.06.2021 про продовження терміну дії атестації робочих місць за умовами праці), у 2011 році (наказ № 374 від 28.12.2011), у 2016 році (наказ № 601 від 20.10.2016). Надавалася відпустка без збереження заробітної плати на 10 календарних днів у листопаді 2008 року, 31 календарний день у грудні 2008 року.
Згідно з актом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-011003-1/25844 від 10.12.2024 за результатами перевірки довідки від 03.08.2024 № 06/275 розбіжностей з даними первинних документів не встановлено.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010307-8/45744 від 05.03.2025 на запит представника позивача повідомлено, що до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 не зараховано періоди роботи з 28.11.2005 до 26.12.2005 та з 27.12.2010 до 27.12.2011 у зв'язку з перервою в атестації робочих місць. Згідно з довідкою від 20.08.2024 № 06/271 ОСОБА_1 у грудні 2008 року надавалася відпустка без збереження заробітної плати. В індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 відсутня інформація про період з 01.12.2008 до 31.12.2008.
У листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010307-8/31961 від 14.02.2025 зазначено, що за результатами перевірки довідки № 38 від 26.06.2024 за період роботи у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» з 11.12.2017 до 26.06.2024 розбіжностей між первинними документами та даними довідки не встановлено, про що складено акт № 20400-011004-1/951 від 14.01.2005, зазначені періоди зараховано заявнику до пільгового стажу за Списком № 2.
У довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 38 від 26.06.2024 зазначено про надання відпусток без збереження заробітної плати з 04.10.2020 до 05.10.2020, з 08.10.2020 до 09.10.2020, 24.06.2022, та оголошення простою у зв'язку з введенням воєнного стану на 25 календарних днів у березні 2023 року, 31 календарний день у квітні 2023 року, на 24 календарних дні у травні 2023 року. Пільговий стаж за Списком № 2 за період з 11.12.2017 до 30.08.2022 - 04 роки 08 місяців 15 днів, з 06.09.2022 до 21.06.2024 - 01 рік 06 місяців 27 днів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010307-8/209613 на запит представника позивача повідомлено, що підстави для зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 02.12.1991 до 31.12.1991 відсутні, оскільки у трудовій книжці є запис про прийом на роботу 02.12.1991, та запис про звільнення відсутній. Дані про сплату страхових внесків за період з 06.11.2002 до 30.04.2004 відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно з пунктом «б статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту «б статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
09.07.2003 ухвалено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004.
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII. 3. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У даній справі оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах прийнято відповідачем-1 з підстави відсутності необхідного страхового стажу. Станом на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг віку 55 років як передбачено п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отже питання досягнення позивачем пенсійного віку не є спірним. При вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії застосуванню підлягають положення п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є чинними з 01.01.2004.
Статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом для призначення пенсії на пільгових умовах є трудова книжка.
Відповідно до розрахунку стажу позивача до його страхового стажу зараховано період роботи з 05.03.1990 до 02.12.1991 згідно із записами №№ 5, 6 у трудовій книжці.
Період роботи з 03.12.1991 до 31.12.1991, який позивач просить зобов'язати зарахувати до його загального страхового стажу, не підтверджено належними та допустимими доказами. Після запису № 7 у трудовій книжці позивача про його прийняття 02.12.1991 на роботу електрозварником четвертого розряду у цех дослідного виробництва на Трансформаторний завод м. Курган-Тюбе Малого підприємства НПЦ «ЭЛЕКТРО» у порядку переведення з трансформаторного заводу (наказ № 1 від 02.12.1991) наступним є запис № 8 про прийняття на роботу 18.11.1992 тимчасово електрозварником 4 розряду у радгосп «Александровский». Запис про звільнення ОСОБА_1 з Трансформаторного заводу м. Курган-Тюбе Малого підприємства НПЦ «ЭЛЕКТРО» у трудовій книжці відсутній. Інших доказів на підтвердження періоду роботи позивача з 02.12.1991 до 31.12.1991 матеріали справи не містять. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до загального страхового стажу позивача періоду з 03.12.1991 до 31.12.1991.
Підставою незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 до 04.12.1992 в оскаржуваному рішенні зазначено вихід України з Угоди про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», що набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Період роботи з 01.01.1992 до 17.11.1992 записами у трудовій книжці не підтверджується. Інших документів на підтвердження вказаного періоду не надано.
У період роботи позивача з 18.11.1992 до 04.12.1992 вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з урахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
За наявності положень Угоди, що були чинними у спірні періоди роботи позивача, та гарантували право на пенсійне забезпечення, позивач не може нести тягар негативних наслідків у виді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу для призначення пенсії.
Статтею 13 Угоди встановлено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Угода Про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі Пенсійного забезпечення, підписана 13.03.1992, припинила дію для України 19.06.2023.
З урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Такий висновок відповідає викладеному Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 протиправно не були застосовані відповідачем-1 та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 18.11.1992 до 04.12.1992. Суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання органу призначення пенсії зарахувати вказаний період до страхового стажу ОСОБА_1 .
Підставою незарахування до страхового стажу періоду роботи з 06.11.2002 до 30.07.2004, записи про який містяться у трудовій книжці позивача, стала відсутність відомостей про сплату страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.
У постанові від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 Верховний Суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Оскільки період роботи позивача з 06.11.2002 до 30.07.2004, підтверджений записами у трудовій книжці, протиправно не зараховано до його страхового стажу, наявні підстави для зобов'язання органу призначення пенсії зарахувати вказаний період до страхового стажу позивача.
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періодів його роботи з 28.11.2005 до 26.12.2005, з 27.12.2010 до 27.12.2011, з 01.12.2008 до 31.12.2008, з 04.10.2020 до 05.10.2020, з 08.10.2020 до 09.10.2020, 24.06.2022, з 01.04.2023 до 30.04.2023 суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
За змістом пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження періодів роботи за Списком № 2 крім трудової книжки позивач надав довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 11-ВЧЛ від 06.02.2024, № 38 від 26.06.2024 та № 06/275 від 03.08.2024, за результатами перевірки яких Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розбіжностей з даними первинних документів не встановлено. Періоди роботи позивача за професіями, передбаченими Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, з 12.11.2004 до 04.07.2007, з 14.09.2007 до 30.06.2017, з 01.07.2017 до 05.12.2017, з 11.12.2017 до 30.08.2022, з 06.09.2022 до 21.06.2024 відповідачі не заперечують.
До пільгового стажу позивача за Списком № 2 не зараховано періоди його роботи з 28.11.2005 до 26.12.2005 та з 27.12.2010 до 27.12.2011 у зв'язку з перервами в атестації робочих місць (накази про результати атестації робочих місць за умовами праці № 155 від 28.11.2000, № 438 від 27.12.2005 та № 374 від 28.12.2011).
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок проведення атестації, постанова № 442 відповідно) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктами 4.2, 4.3, 4.4 зазначеного Порядку результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками ( 36-2003-п ), тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестація робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.
У постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
За таких обставин, як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Отже, періоди роботи позивача з 28.11.2005 до 26.12.2005 та з 27.12.2010 до 27.12.2011 підлягають зарахуванню до його пільгового стажу за Списком № 2.
Підставою незарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 04.10.2020 до 05.10.2020, 08.10.2020-09.10.2020, 24.06.2022 визначено перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Вказані періоди було зараховано до страхового стажу позивача.
Ні до пільгового, ні до страхового стажу не зараховано період з 01.12.2008 до 31.12.2008 - відпустку без збереження заробітної плати, за період якої відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Також не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 2 час простою з 01.03.2023 до 25.03.2023, з 01.04.2023 до 30.04.2023, з 01.05.2023 до 24.05.2023.
Відповідно до ст. 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 у справі № 423/2860/16-а зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
У матеріалах справи відсутні відомості з доказами на їх підтвердження про те, що позивачу надавалася відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 31 календарний день у грудні 2008 року у зв'язку з виробничою необхідністю, тому підстави для зарахування періоду з 01.12.2008 до 31.12.2008 до пільгового стажу позивача відсутні. Судом не встановлено передбачених законодавством підстав для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періодів простою з 01.03.2023 до 25.03.2023, з 01.04.2023 до 30.04.2023, з 01.05.2023 до 24.05.2023, які зараховано до його страхового стажу.
Протиправно не зарахувавши періоди роботи позивача з 18.11.1992 до 04.12.1992 та з 06.11.2002 до 30.07.2004 до його страхового стажу, відповідач-1 передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення.
З урахуванням періодів роботи з 18.11.1992 до 04.12.1992 та з 06.11.2002 до 30.07.2004 та визнаних органом призначення пенсії страхового стажу 29 років 01 місяць 19 днів, пільгового стажу 15 років 05 місяців 03 дні, позивач має достатній страховий та пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. У разі, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.11.2024 № 047150028167 на заміну рішення № 047150028167 від 12.09.2024, зобов'язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 18.11.1992 до 04.12.1992 та з 06.11.2002 до 30.07.2004, до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоди роботи з 28.11.2005 до 26.12.2005 та з 27.12.2010 до 27.12.2011, та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.09.2024 - з дня звернення за пенсією.
Відповідача-2 не було визначено органом призначення пенсії позивачу, отже підстави для задоволення позовних вимог, пред'явлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відсутні.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з виходом за межі позовних вимог.
Позивачем за подання до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією № 5515-3519-0337-9073 від 17.03.2025.
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.11.2024 № 047150028167 на заміну рішення № 047150028167 від 12.09.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області:
- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.11.1992 до 04.12.1992 та з 06.11.2002 до 30.07.2004;
- зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоди роботи з 28.11.2005 до 26.12.2005 та з 27.12.2010 до 27.12.2011;
- призначити ОСОБА_1 з 05.09.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548.
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Повне рішення складено 27.11.2025.
Суддя В.В. Рянська