27 листопада 2025 рокуСправа №160/7643/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.03.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, щодо ОСОБА_2 з 10.02.2025 року що виразилися у відмові в:
- зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.12, п."а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, періоди з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року включно, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року включно;
- належному забезпеченні соціального захисту(соціального забезпечення).
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , що виразилися у відмові в:
- призначенні, нарахуванні та негайній повній виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.12, п."а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та щомісячно проводити відповідні виплати, починаючи з 10.02.2025 року, з врахуванням фактично виплачених сум, до змін у законодавстві, передбачаючих збільшення виплат.
- скасувати Рішення №047150030605 від 28.02.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні пенсії щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, ідентифікаційний зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.12, п."а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , періоди:
- з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року включно;
- з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року включно.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код юридичної особи - 21910427, належним чином здійснити призначення, нарахування та негайну повну виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.12, п."а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та щомісячно проводити відповідні виплати, починаючи з 10.02.2025 року, з врахуванням фактично виплачених сум, до змін у законодавстві, передбачаючих збільшення виплат.
- рішення звернути до негайного виконання.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області;
- подати до суду звіт про повне виконання судового рішення протягом місячного строку з моменту набрання законної сили рішення суду.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що дії пенсійного органу стосовно відмови у зарахуванні спірних періодів до пільгового стажу позивача та призначенні пенсії позивачу не відповідають вимогам чинного законодавства, а також порушують право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 17.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Ухвалою від 24.03.2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином посвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 .
Правом на подання відзивів відповідачі не скористались, витребувані судом матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 не надали.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області №047150030605 від 28.02.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058.
Дата звернення - 20.02.2025 року.
Вік заявника - 60 років 00 місяців 11 днів.
Страховий стаж - 40 років 01 місяць 06 днів, з них на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №1 та за результатами атестації робочих місць - 09 років 06 місяців 10 днів.
До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано відповідно до довідки №55-1631 від 08.10.2024 року період роботи з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року та з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року, оскільки за вказані періоди роботи наявні перерви в атестації робочих місць, що затверджується висновком Державної експертизи умов праці №003/07-1-229 від 11.06.2009 року та відсутній наказ по підприємству про продовження атестації робочих місць за вказаний період.
Означене слугувало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 62 Закону №1058-IV визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).
Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58 (далі Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі Порядок №383).
Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом просить зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи за списком №1 з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року та з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року.
Відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача вказані періоди роботи, оскільки наявні перерви в атестаціях робочих місць та відсутній наказ по підприємству про продовження атестації робочих місць.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ від 01.08.1992 №442 (далі Порядок №442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі Методичні рекомендації №41).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій №41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій №41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до п.8-9 Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Системний аналіз норм Закону №1788-ХІІ та Порядку №442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року по справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону №1788-XII.
Суд вважає, що позивач має конституційне право на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії, та не може бути позбавлений такого права з підстави перерви атестації робочих місць.
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Водночас, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто, необхідними умовами для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення саме факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2.
Так, як встановлено судом відповідно до довідки №55-1631 від 08.10.2024 року, виданої ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Рудоуправління, виробництво: гірничі роботи:
- з 07.07.1997 року по 24.03.2002 року - електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування, зайнятим повний робочий день у кар'єрі завглибшки 150 метрів і більше, що передбачено: Список №1, розділ 1, підрозділ 3, позиція 10104000-17541 (постанова КМУ №162 від 11.03.1994 року);
- з 25.03.2002 року по 15.01.2003 року - енергетиком зміни в кар'єрі, зайнятим повний робочий день у кар'єрі завглибшки 150 метрів і глибше, що передбачено: Список №1, розділ 1, підрозділ 3, позиція 10104000-17541 (постанова КМУ №162 від 11.03.1994 року);
- з 16.01.2003 року по 19.11.2007 року - енергетиком зміни в кар'єрі, зайнятим повний робочий день у кар'єрі завглибшки 150 метрів і глибше, що передбачено: Список 1, розділ 1, підрозділ 3, позиція 1.3-1.
У довідці також зазначено: підтверджено атестацією робочих місць: наказ №249 від 14.06.1994 року, наказ №417 від 20.03.2000 року, №300 від 18.04.2005 року. Лист про поширення дії раніше проведеної атестації робочих місць за умовами праці №003/01-1-229 від 11.06.2009 року.
Також, позивачем долучено до матеріалів справи витяги з наказів, якими передбачено віднесення наступних посад до Списку №1:
- наказ №249 від 14.06.1994 року - електрослюсарі (слюсарі) чергові та з ремонту устаткування, зайняті повний робочий день у кар'єрі завглибшки 150 метрів і глибше. Підтверджено право на пенсію за Списком №1, розділ 1, підрозділ 3, позиція 1010400-17541;
- наказ №417 від 20.03.2000 року - електрослюсарі (слюсарі) чергові та з ремонту устаткування, зайняті повний робочий день у кар'єрі завглибшки 150 метрів і глибше; енергетики зміни, зайняті повний робочий день у кар'єрі завглибшки 150 метрів і глибше. Підтверджено право на пенсію за Списком №1, розділ 1, підрозділ 3, позиція 1010400-17541;
- наказ №300 від 18.04.2005 року - енергетики зміни, зайняті повний робочий день у кар'єрі завглибшки 150 метрів і глибше. Підтверджено право на пенсію за Списком №1, розділ 1, підрозділ 3, позиція 1.3-1.
Водночас, відповідно до листа ГУ праці та соціального захисту населення №003/07-1-229 від 11.06.2009 року «Про поширення дії раніше проведеної атестації робочих місць за умовами праці», який адресований директору з праці і кадрах ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з метою соціального захисту працівників, які зайняті в шкідливих і важких умовах праці та на підставі наказу Міністерства праці та соціальної політики України №205 від 21.08.2000 року Головний державний експерт з умов праці дає згоду поширити проведену атестацію робочих місць за умовами праці в Криворізькому коксохімічному заводі до 20.03.2000 року (наказ від 29.03.1994 року №189), по Новокриворізькому гірничо-збагачувальному комбінату - до 20.03.2000 року (наказ від 14.06.1994 року №249), і по металургійному комбінату «Криворіжсталь» до 20.03.2000 року (наказ від 09.12.1994 року №525). Крім того, атестація робочих місць за умовами праці, по ВАТ «Криворіжсталь» була проведена у березні 2000 року. Чергова атестація проведена у квітні 2005 року. Період, що минув між атестаціями, не зміним умови і характер праці, технологію виробництва та дислокацію робочих місць. Тому з метою соціального захисту працівників комбінату, які зайняті в шкідливих і важких умовах праці, атестація проведена 20.03.200 року поширюється по 18.04.2005 року.
У межах спірних трудових періодів ОСОБА_1 діяли затверджені Постановами КМУ від 11.03.1994 року №162 та від 16.01.2003 №36 Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах №1 та №2.
Даними списками передбачено посади, які займав позивач у спірні періоди.
З огляду на вказане, суд вважає безпідставними доводи пенсійного органу про наявність перерв між атестаціями та відсутність наказів, так як позивачем подано до пенсійного органу заяву, якою підтверджено пільговий період роботи позивача, зокрема і у спірний період.
Суд вказує, що уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв'язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року (справа №362/7962/15).
Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.
Вирішуючи спір по суті, суд також зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2020 року у справі №677/831/17, де Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.
Відтак, враховуючи наведене вище, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Пенсійні органи, маючи низку повноважень, визначених ч.1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права на пенсію не вчинили, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.
З огляду на вищезазначені норми права, слід дійти висновку, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз'яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.
Варто зауважити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивачка у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивачки, що дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 року у справі №159/4315/16-а .
Суд вказує, що позивачем належними документами підтверджено пільговий характер його роботи у період з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року та з 20.03.2005 року по 11.06.2009 року, а тому наявні підстави для зарахування вказаних періодів до пільгового стажу позивача за Списком №1.
Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 28.02.2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а періоди з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року та з 20.03.2005 року по 11.06.2009 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1.
Водночас, суд вказує, що з метою повного захисту позивача, зокрема достатньо визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання зарахувати спірні періоди до пільгового стажу.
Тож, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій пенсійних органів щодо незарахування періодів до пільгового стажу позивача, у належному забезпеченні соціального захисту та щодо відмови у призначенні пенсії були реалізовані пенсійним органом саме прийняттям рішення, яке визнано судом протиправним та скасовано.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання пенсійного органу призначити пенсію за віком на пільгових умовах суд вказує наступне.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи, що на момент прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії пільговий стаж позивача було обраховано без врахування періодів роботи, які були досліджені судом у даній справі, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо обрахунку пільгового стажу позивача.
Тому суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача саме від 20.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Згідно висновків Верховного Суду у постанові Верховного Суду у справі №500/1216/23 від 08.02.2024 року дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Тож, суд вказує про передчасність вимог позивача щодо призначення, нарахування та негайну повну виплату пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.12, п."а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та щомісячно проводити відповідні виплати, починаючи з 10.02.2025 року, з врахуванням фактично виплачених сум, до змін у законодавстві, передбачаючих збільшення виплат.
Також позивач просить звернути до негайного виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Водночас негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєвоважливих прав та інтересів позивача.
Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, до негайного виконання допускається рішення суду про "стягнення" відповідних виплат, а не про зобов'язання відповідача до їх нарахування та виплати позивачеві. Тобто, саме у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь позивача недоплачених сум, суд повинен також визначити суму стягнення за один місяць та в цій частині допустити рішення до негайного виконання, а не виплати всієї заборгованості.
У цій справі рішення має зобов'язальний характер і не відноситься до рішень, які підлягають негайному виконанню, а тому підстави для задоволення клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання відсутні.
Щодо клопотання про встановлення судового контролю, суд зазначає про таке.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено уст. 382 КАС України.
Відповідно до ч. 1ст. 382 КАС Українисуд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Правові норми, закріплені у ч. 1ст.382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, п. 1 ч. 6ст. 246 КАС України, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
З аналізу наведених норм вбачається, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом з тим, позивачем не доведено необхідності встановлення судового контролю під час ухвалення даного рішення, відповідних доказів до матеріалів справи не надано.
Оскільки, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду, та позивачем не доведено, що відповідачем рішення суду не буде виконано, суд вважає, що таке клопотання задоволенню не підлягає.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Берестовська, б. 1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №047150030605 від 28.02.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 14.06.1999 року по 19.03.2000 року включно та з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко