22 вересня 2025 рокуСправа №160/20343/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
14.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №046950004847 від 15.04.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 03.02.1996 по 06.09.2001 р.р. у Приватному підприємстві «Рейдом» згідно трудової книжки НОМЕР_2 дата заповнення 17.08.1980 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати настання права на отримання пенсії за віком, тобто з 03 січня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона неодноразово зверталась, до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.04.2025 року №46950004847 позивачці у призначенні пенсії за віком відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
07.08.2025р. від представника відповідача д суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що за результатом доданих до заяви позивачем документів до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 03.02.1996 по 06.09.2001 відповідно трудової книжки від 17.07.1980 НОМЕР_3 від 17.07.1980, оскільки відсутні дані про реорганізацію підприємства, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, а також в записі про звільнення посилання на статтю 38 КзоТ УССР. За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.06.2022 по 31.03.2025 відповідно трудової книжки від 17.07.1980 НОМЕР_3 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квітні 2025 року втретє звернулася до територіального пенсійного органу з заявою про призначення пенсі за віком.
За результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення №046950004847 від 15.04.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зазначено, що страховий стаж особи становить 18 років 06 місяців 26 днів. За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 03.02.1996 по 06.09.2001 відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 17.07.1980, оскільки відсутні дані про "реорганізацію підприємства та в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового Державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.06.2022 по 31.03.2025 відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 17.07.1980, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Позивач оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №046950004847 від 15.04.2025, що стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як підтверджено матеріалами справи, пенсійним органом не було враховано період роботи позивача з 03.02.1996 по 06.09.2001, оскільки відсутні дані про "реорганізацію підприємства та в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового Державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок №637).
Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі по тексту Закон №1058-ІV).
Відповідно до п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Суд зауважує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить всі необхідні записи, що підтверджують факт роботи позивача у період з 03.02.1996 по 06.09.2001р.
Верховний Суд України в Постанові у справі №341/460/17 від 09.10.2020 зробив висновок про наступне:
«Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Колегія суддів зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період з 03.02.1996 по 06.09.2001 не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.
З огляду на наведене слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 03.02.1996 року по 06.09.2001 рік у Приватному підприємстві «Рейдом» згідно трудової книжки НОМЕР_2 , відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №046950004847 від 15.04.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком слід скасувати.
При цьому, суд також зауважує, що відповідно до оскаржуваного рішення №046950004847 від 15.04.2025 року, позивачу також не було враховано до страхового стажу період роботи з 01.06.2022 по 31.03.2025 відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 17.07.1980, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Однак, позивач про зарахування такого періоду в даному позові не просить, з огляду на що, суд розглянув справу в межах заявлених позовних вимог.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з дати настання права на отримання пенсії за віком, тобто з 03 січня 2025 року, суд зазначає, що не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його призначати пенсії за віком, крім того відповідач, виконуючи дане рішення суду повинен буде здійснити розрахунок страхового стажу позивача.
У зв'язку з чим вимога про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
За правилами частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №046950004847 від 15.04.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 03.02.1996 року по 06.09.2001 рік у Приватному підприємстві «Рейдом» згідно трудової книжки НОМЕР_2 , дата заповнення 17.08.1980 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 08.04.2025 року, враховуючи висновки суду наведені в даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна