27 листопада 2025 рокуСправа №160/24623/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43; ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49033, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
27.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати рішення про відмову за номером 047250024590 від 07.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про відмову в призначенні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, - направомірним, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до заяви про призначення пенсії від 31.07.2025 року, з урахуванням правової позиції, викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач 31.07.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2. Вказана заява за принципом екстериторіальності передана та розглянута ГУ ПФУ в Сумській області, яке прийняло рішення №047250024590 від 07.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Підставою для відмови вказано недосягнення необхідного віку - 57 років та стажу роботи на пільгових умовах - 10 років. За вказаних умов, в позивача виникне право на призначення пенсії з 20.07.2030. Позивач вважає протиправним рішення №047250024590 від 07.08.2025 про відмову у призначенні пенсії позивачу. Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі - Рішення № 1-р/2020) визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Відповідно до пункту б статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 52 років, за умови зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки роботи на з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Зважаючи на те, що на час подання заяви про призначення пенсії від 31.07.2025 позивач досягла необхідного віку 52 років, позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом б статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження в адміністративній справі №160/24623/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Однак, відповідачі правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 27.11.2025.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
31.07.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
За результатом розгляду заяви позивача від 31.07.2025 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.08.2025 №047250024590 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку із недосягненням пенсійного віку та із відсутністю необхідного пільгового стажу.
В рішенні зазначено наступне.
Пенсійний вік визначений п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 55 років. Необхідний страховий стаж визначений п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить не менше 25 років.
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вік заявниці 52 роки 12 днів.
Страховий стаж особи становить 33 роки 08 місяців 13 днів.
Пільговий стаж за Списком 2 складає 06 років 08 місяців 21 день.
За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.
За доданими документами право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 матиме після досягнення 57 річного віку, а саме - з 20.07.2030 року.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені статтею 114 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, згідно пункту "б" частини першої статті 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Водночас статтю 13 Закону України Про пенсійне забезпечення визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б-«г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б-«г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б-«г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах «б-«з для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б-«з - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б-«г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами «б-«г статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б-«г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах Щокін проти України (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та Серков проти України (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу якості закону. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Таким чином, як пунктом 2 частини другої статті 114 Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, так і пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, передбачено різні вимоги щодо:
- віку жінок для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2: згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 55 років, а згідно пункту "б" частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення не менше 50 років;
- страхового стажу: згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування необхідно не менше 25 років, а згідно пункту "б" частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення не менше 20 років.
При цьому, вимоги щодо стажу роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, залишились однаковими як в Законі України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, так і в Законі України Про пенсійне забезпечення, а саме: 10 років.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі, при застосуванні вказаного вище підходу до обставин цієї справи, застосуванню підлягають саме норми Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки норми першого закону встановлюють більш сприятливі умови для позивача щодо її права на пенсію за віком на пільгових умовах за списоком № 2.
За вказаних обставин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 27.05.1996 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому на час звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 31.07.2025 позивач досягла віку 52 роки 12 днів.
Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 в частині наявності в позивача загального та спеціального страхового стажу, то судом встановлено таке.
Згідно змісту рішення ГУ ПФУ в Сумській області № 047250024590 від 07.08.2025, відмовляючи в задоволенні заяви від 31.07.2025 відповідач виходив з відсутності в позивача необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 2 - 10 років.
Водночас, як встановлено судом вище, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, згідно яких на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Сумській області № 047250024590 від 07.08.2025 та розрахунку стажу відповідач визначив страховий стаж позивача складає 33 роки 08 місяців, що є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Що стосується пільгового стажу роботи, то відповідач визначив страховий стаж позивача 06 років 08 місяців, що дає право на зниження пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Представник позивача вважає, що зниження пенсійного віку для ОСОБА_1 на 3 роки має здійснюватися від загального пенсійного віку 55 років для жінок, який визначений в статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення. З огляду на те, що позивач на дату звернення із заявою про призначення пенсії досягла 52 роки, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки в цьому випадку за пільгового стажу для жінок більше 6 років необхідний вік становить 52 роки.
Згідно з абзацом 2 пунктів а та б частини першої статті 13 Закону № 1788, в редакції до змін внесених законом від 02.03.2015 № 213-VIII, працівникам, які мають не менше половини стажу на стажу на роботах: із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (тобто Список № 1), пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам; із шкідливими і важкими умовами праці (тобто Список № 2), пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Отже, беручи до уваги вказану правову позицію Великої палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20 про необхідність застосування саме норм Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також правову позицію Великої палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, згідно якої у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, з огляду на встановлені судом обставини (на час звернення із заявою від 31.07.2025 про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла 52 річного віку, страховий стаж 33 роки 08 місяців, з них на роботах за списком № 2 - 06 років 08 місяців), відмова пенсійного органу в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею зниженого пенсійного віку, визначеного Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є протиправною.
Вказаний висновок суду зроблено з врахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах у зразковій справі № 360/3611/20, постанова від 03.11.2021.
З огляду на викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в Сумській області № 047250024590 від 07.08.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 потрібно скасувати як протиправне, оскільки прийняте без відповідної правої підстави.
Суд вважає, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою пенсійного забезпечення. На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, за встановлених судом вище обставин, буде непропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу першого Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
При цьому суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
З огляду на передбачені пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, суд дійшов висновку про наявність всіх встановлених законом умов для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Щодо дати, з якої необхідно призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, то суд вказує на таке.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах 19.07.2025 та матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії вона звернулася 31.07.2025, тобто у межах трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку, то пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 20.07.2025.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подала до пенсійного органу за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, яке й прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Із вказаного можна виснувати, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 від 31.07.2025, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність в позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в розумінні Порядку № 22-1, є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.
Отже, саме Головне управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23.
Підсумовуючи, суд вважає, що з метою ефективного захисту права позивача на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, та забезпечення реальної гарантії щодо дії верховенства права в спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову за номером 047250024590 від 07.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до заяви про призначення пенсії від 31.07.2025 року, з урахуванням правової позиції, викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 з 20.07.2025.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43; ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49033, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову за № 047250024590 від 07.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до заяви про призначення пенсії від 31.07.2025, з урахуванням правової позиції, викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, з 20.07.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43; ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 27.11.2025.
Суддя О.В. Царікова