24 листопада 2025 рокуСправа №160/28324/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
30.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 30.09.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.08.2025 року № 046850018861 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1995 року по 11.05.1999 року, з 01.01.2004 року по 11.05.2004 року, з 27.05.2004 року по 09.08.2006 року, з 10.08.2006 року по 15.10.2007 року, з 01.11.2010 року по 31.03.2012 року, з 01.04.2012 року по 21.05.2014 року, з 22.05.2014 року по 30.11.2017 року, з 01.12.2017 року по 31.05.2018 року, з 01.06.2018 року по 31.08.2021 року, з 01.09.2021 року по 08.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 21.08.2022 року, з 01.09.2022 року по 13.03.2024 року в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, починаючи з 05.08.2025 року.
В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач мала необхідний стаж роботи на посаді за Списком № 2 та досягла необхідного пенсійного віку, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», а отже відповідає всім вимогам законодавства щодо виходу на пенсію на пільгових умовах. Натомість відповідач, при наявності двох одночасно діючих законів, які регулюють однакові правовідносини, але містять для позивача різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії замість застосування підходу, який найбільш сприятливий для заявника (позивача), застосував менш сприятливе право та порушив легітимні очікування позивача чим також порушив принципи верховенства права та норми Конституції України. На думку позивача, вона має право на пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Крім того, ПФУ безпідставно та протиправно не зараховано до ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1995 року по 11.05.1999 року, з 01.01.2004 року по 11.05.2004 року, з 27.05.2004 року по 09.08.2006 року, з 10.08.2006 року по 15.10.2007 року, з 01.11.2010 року по 31.03.2012 року, з 01.04.2012 року по 21.05.2014 року, з 22.05.2014 року по 30.11.2017 року, з 01.12.2017 року по 31.05.2018 року, з 01.06.2018 року по 31.08.2021 року, з 01.09.2021 року по 08.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 21.08.2022 року, з 01.09.2022 року по 13.03.2024 року в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
17.10.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду країни в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив наступне. Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не є суб'єктом прийняття рішення. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем у даній справі. Пенсійний вік визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 - ІV (Список № 2) становить 55 років. Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(Список № 2) становить 25 років. Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 10 років. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 - ІV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Міністерством праці та соціальної політики України від 19.11.2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), з наступними внесеними змінами, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами умов праці за час виконання робіт до 21.08.1992 року та за результатами атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року. Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, якщо в трудовій книжці відсутні відомості , що визначають право на пенсії на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Позивач на дату звернення не досягла віку передбаченого п.2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV. Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно - правових актів може поширюватися на ці відносини, лише у випадках передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, пенсія за віком на пільгових умовах призначається відповідно до положень ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до змін внесених Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», Закон доповнено розділом XIV-1 (зміни набрали чинності 11.10.2017 року). Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі №1-5/2018(746/15) визнано неконституційними статтю 13, частину другу статті 14 Закону України »Про пенсійне забезпечення» зі змінами внесеними Законом України »Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015 року №213-VIII, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до статті 91 Закону України “Про Конституційний Суд України » від 13.07.2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Дія Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року не поширюється на ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки Конституційним Судом не розглядалось питання та не приймалося рішення щодо відповідності Конституції даної статті Закону. Спірні правовідносин між позивачем та відповідачем регулюються виключно положеннями ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно рішення № 046850018861 від 14.08.2025 страховий стаж заявниці складає 39 років 10 місяців 11 днів. Згідно рішення № 046850018861 від 14.08.2025 пільговий стаж заявниці складає 46 років 17 днів з урахуванням статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вік 50 років. Згідно рішення № 046850018861 від 14.08.2025 результати розгляду документів доданих до заяви: страховий стаж враховано за всіма наданими документами. Згідно рішення № 046850018861 від 14.08.2025 до пільгового стажу не враховано: період роботи з 01.08.1995 по 11.05.1999 згідно пільгової довідки № 1324/25 від 21.07.2025, оскільки посада «сестра медична палатна у легенево - туберкульозному відділені №7» різниться з наказом про результати атестації робочих місць, щодо відділення. Отже, рішення № 046850018861 від 14.08.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2), у зв'язку з недосягненням віку - 55 років. Відповідно абзацу другому ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому при призначенні, перерахунку та виплаті пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області керується нормами чинного пенсійного законодавства. Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Отже, органи Пенсійного фонду наділені виключними повноваженнями щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій.
20.10.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду країни в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив наступне. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046850018861 від 14.08.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Закон України від 09.07.2023 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 1058 виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком та порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням. Умови призначення пенсії та формула розрахунку пенсійних виплат наведені, зокрема, у ст.ст. 26, 27 Закону № 1058 і застосовуються до всіх, хто набув право на призначення пенсії за віком. Розмір пенсії кожного пенсіонера, обчислений відповідно до Закону № 1058, визначається індивідуально з урахуванням набутого особою страхового стажу та отриманого ним заробітку. Розмір пенсії залежить від особистих показників, а саме: коефіцієнтів заробітку, страхового стажу та року звернення за призначенням пенсії. За змістом статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списокм №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років-на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим- двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам-на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Вік заявниці 50 років. Страховий стаж заявниці складає 39 років 10 місяців 11 днів. Пільговий стаж заявниці складає 46 років 17 днів з урахуванням статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Результати розгляду документів доданих до заяви: страховий стаж враховано за всіма наданими документами. До пільгового стажу не враховано: період роботи з 01.08.1995 по 11.05.1999 згідно пільгової довідки № 1324/25 від 21.07.2025, оскільки посада «сестра медична палатна у легенево - туберкульозному відділені №7» різниться з наказом про результати атестації робочих місць, щодо відділення. На підставі викладеного було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 55 років, передбаченого статтею 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Комплексний аналіз норм Закону №1058 та Порядку застосування Списків дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону №1058 є: формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у відповідному Списку; документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці не менше 80 відсотків робочого часу, досягнення віку, визначено Законом (55 років). Питання щодо зарахування стажу роботи у подвійному розмірі врегульовано статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого - анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Період роботи позивача з 01.01.2004 по 13.03.2024 зараховано до пільгового стажу в одинарному розмірі, оскільки обчислення періодів після 1 січня 2004 в подвійному розмірі діючим законодавством не передбачено. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 не передбачено статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, який набув чинності з 01.01.2004 року, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом. За приписами частини 4 статті 24 вказаного Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Отже, пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. А це означає, що підстав здійснювати обрахунок стажу в подвійному розмірі після січня 2004 року немає, тому, що територіальними органами Пенсійного фонду обчислюється страховий стаж відповідно до вимог цього Закону № 1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених даним Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.01.2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно вищенаведеного, пільгове обчислення стажу (в подвійному розмірі) застосовується лише до 01.01.2004 року. Таким чином, враховуючи вищенаведене, на позивачку не поширюються пільги щодо обчислення стажу роботи у подвійному розмірі, передбачені ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а факт протиправних дій щодо відмови позивачу з боку Головного управління в зарахуванні до стажу роботи у подвійному розмірі періоду роботи лікарем-інфекціоністом - відсутній, у зв'язку з тим, що після 01.01.2004 проводити обчислення стажу в подвійному розмірі статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено. Положення ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, на які посилається Позивач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки з 11.10.2017 положення Закону № 1788-ХІІ в частині призначення пенсії за віком на пільгових умовах не застосовуються. Окрім того, будь-які закони та нормативно-правові акти застосовуються виключно в частині, що не суперечить Закону №1058-ІV. Відтак, спірні правовідносини регулюються саме п.2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV, відповідно до якої для призначення пенсії позивачу необхідно досягнути 55 років. Зазначеним рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України “Про внесення змін до деякий законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213, якими вносились зміни до Закону № 1788-ХІІ. Проте, станом на момент виникнення спірних правовідносин (на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії), положення Закону № 1788-ХІІ не застосовувались при призначенні пенсій на пільгових умовах. Єдиним законом, який регулював питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах був Закон №1058-ІV. Відтак, у Головного управління був відсутній вибір між положеннями ст. 13 Закону № 1788-ХІІ та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV, а отже дії Головного управління, які полягають у застосуванні до Позивача положень Закону № 1058-ІУ, є правомірними, такими що відповідають законодавству та Конституції України. Отже, посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 є безпідставними, оскільки зазначене рішення впливає виключно на Закон № 1788-ХІІ, який не застосовувався та не повинен був застосовуватися при прийнятті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення про відмову у призначенні пенсії. Верховний Суд в постанові від 29.09.2020 у справі №263/14242/17 зазначив, що аналіз ст. 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволеного лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Відсутні підстави для стягнення судових витрат, оскільки згідно з ч. 2 ст. 73 Закону №1058 забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 01.10.2025 року передана судді Пруднику С.В.
06.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.08.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, надавши при цьому всі необхідні документи.
Документи про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 були розглянуті за принципом екстериторіальністю Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Розглянувши документи ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 - від 14.08.2025 року № 046850018861.
З тексту згаданого рішення від 14.08.2025 року № 046850018861 вбачається наступне. Відмова в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 05.08.2025. Пенсійний вік визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 55 років. Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(Список № 2) становить 25 років. Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 10 років. Вік заявниці 50 років. Страховий стаж заявниці складає 39 років 10 місяців 11 днів. Пільговий стаж заявниці складає 46 років 17 днів з урахуванням статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Результати розгляду документів доданих до заяви: страховий стаж враховано за всіма наданими документами. До пільгового стажу не враховано: період роботи з 01.08.1995 по 11.05.1999 згідно пільгової довідки № 1324/25 від 21.07.2025, оскільки посада «сестра медична палатна у легенево - туберкульозному відділені №7» різниться з наказом про результати атестації робочих місць, щодо відділення. Заявниця працює. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 05.08.2030. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №046850018861 від 14.08.2025 (далі-рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2), у зв'язку з недосягненням віку - 55 років. Відповідно до статей 74, 75 Закону України «Про адміністративну процедуру» рішення (далі-адміністративний акт) набирає чинності з дня доведення його до відома ОСОБА_1 шляхом: або вручення акта або надсилання його поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення); або надсилання на адресу електронної пошти чи передачі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. Якщо час отримання адміністративного акта, надісланого поштою, або електронною поштою або переданого з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, не зафіксовано, такий адміністративний акт вважається доведеним до відома особи на п'ятий календарний день з дня його надсилання адміністративним органом, крім випадків, якщо адміністративний акт не надійшов до особи або надійшов пізніше. Відповідно до статті 105 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статей 79, 80, 82 Закону України «Про адміністративну процедуру» скарга на адміністративний акт може бути подана протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома ОСОБА_1 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (юридична адреса: 65012 (для листування 65609), м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385, е-mail: upr@od.pfu.gov.ua), а в разі відмови у задоволенні скарги - до Пенсійного фонду України (01601, місто Київ, вул. Бастіонна, 9, е-mail: info@pfu.gov.ua) та/або до адміністративного суду.
Не погоджуючись з прийняттям відповідачем-2 спірного рішення позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як встановлено судом, на час звернення до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії, позивач досягла необхідного визначеного пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віку, мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, що не заперечується ПФУ у відзиві.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу ПФУ не застосувало підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахувало висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу період роботи з 01.08.1995 по 11.05.1999, відповідно до довідки № 1324/25 від 21.07.2025.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуло заяву Позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та прийняло рішення від 14.08.2025 № 046850018861 про відмову в призначені пенсії за віком.
Відповідно до довідки № 1324/25 від 21.07.2025, до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи з 01.08.1995 по 11.05.1999.
Прошу звернути увагу суду, що даний період роботи зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , з 01.08.1995 по 11.05.1999 (записи № 1-2).
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Трудова книжка ОСОБА_1 заповнена відповідно до положень внесення записів до трудової книжки.
Листами Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України «Огляд запитань і відповідей щодо застосування пенсійного законодавства» від 03.10.2005 № 7836/0/14-05/030-6 та №12144/02-20 роз'яснено, що законом не передбачено обмежень щодо застосування статті 13 Закону № 1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.
Виходячи з пріоритетності законів України над підзаконними актами, при призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ застосуванню підлягає стаття 92 Конституції України, а не інші нормативні документи, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав громадян.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (надалі - Закон №1058-VI) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону № 1788-ХІІ, пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Статтею 100 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Проведення атестації робочих місць за Списками № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників було передбачено також положеннями Закону № 1788-ХІІ.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці було затверджено 01.08.1992 постановою Кабінету Міністрів України № 442, а тому роботи, професії та посади, передбачені зазначеними списками, за період до 22.08.1992 мають бути враховані призначенні пільгових пенсій без результатів атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що довідки мають надаватися у разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пільгову пенсію.
Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Крім того, недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди, а підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17; від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а; від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
Крім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема на отримання пенсії. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.
Таким чином трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи і лише у разі відсутності самої книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. І оскільки трудова книжка ОСОБА_1 була надана та заповнена належним чином, то і вимоги ГУ ПФУ в Одеській області є формалізованими та порушують гарантовані ст. 46 Конституцією України права Позивача на соціальний захист.
Відтак, періоди роботи з 01.08.1995 по 11.05.1999 згідно пільгової довідки № 1324/25 від 21.07.2025 має бути зарахований відповідачем до страхового стажу позивача при призначенні пенсії за віком.
Щодо не зарахування періодів роботи з 01.08.1995 по 11.05.1999, з 01.01.2004 по 11.05.2004, з 27.05.2004 по 09.08.2006, з 10.08.2006 по 15.10.2007, з 01.11.2010 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 21.05.2014, з 22.05.2014 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 31.05.2018, з 01.06.2018 по 31.08.2021, з 01.09.2021 по 08.05.2022, з 01.06.2022 по 21.08.2022, з 01.09.2022 по 13.03.2024 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII «Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до довідки від 21.07.2025 № 1323/25 вбачається, що: 01.08.1995р. - прийнята на посаду сестри медичної (палатна) у легенево-туберкульозне відділення № 7 (наказ №58-ос від 24.07.1995р.); за період з 01 серпня 1995 року (наказ № 58-ос від 24.07.1995р.) по 07 грудня 1995 року працювала на посаді сестри медичної (палатної) легенево-туберкульозного відділення № 7; 08.12.1995р. - переведена на посаду сестри медичної стаціонару загально-хірургічного відділення (наказ № 103-ос від 11.12.1995р.); за період з 08 грудня 1995 року (наказ № 103-ос від 11.12.1995р.) по 09 серпня 2006 року працювала на посаді сестри медичної (палатної) загально-хірургічного відділення; 10.08.2006р. - назву посади перейменовано на посаду сестри медичної стаціонару (палатної) загально-хірургічного відділення (наказ № 103-ос від 11.12.1995р.); за період з 10 серпня 2006 року (наказ № 98 від 10.08.2006р.) по 31 березня 2012 року працювала на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) загально-хірургічного відділення; 01.04.2012р. - загально-хірургічне відділення реорганізовано у легенево- хірургічне відділення (наказ № 23-ос від 30.03.2012р.); за період з 01 квітня 2012 року (наказ № 98 від 10.08.200бр.) по 30 листопада 2017 року працювала на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) легенево-хірургічного відділення; 01.12.2017р. - переведена на посаду сестри медичної старшої легенево- хірургічного відділення (наказ № 76-ос від 01.12.2017р.); за період з 01 грудня 2017 року (наказ № 76-ос від 01.12.2017р.) по 31 травня 2018 року працювала на посаді сестри медичної старшої легенево-хірургічного відділення; 01.06.2018р. - переведена на посаду сестри медичної приймального відділення (наказ № 72-ос від 24.05.2018р.); за період з 01 червня 2018 року (наказ № 72-ос від 24.05.2018р.) по 13 березня 2024 року працювала на посаді сестри медичної приймального відділення.
Вище вказане також підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
Крім того, вище вказаною довідкою та довідкою Форма РС - право підтверджується, що ОСОБА_1 має право на пільгове обчислення стажу її роботи на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто у подвійному розмірі.
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи позивача з 01.08.1995 по 11.05.1999, з 01.08.1995 по 11.05.1999, з 01.01.2004 по 11.05.2004, з 27.05.2004 по 09.08.2006, з 10.08.2006 по 15.10.2007, з 01.11.2010 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 21.05.2014, з 22.05.2014 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 31.05.2018, з 01.06.2018 по 31.08.2021, з 01.09.2021 по 08.05.2022, з 01.06.2022 по 21.08.2022, з 01.09.2022 по 13.03.2024 підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, а також такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 20.04.2022 у справі №214/3705/17.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.08.2025 року № 046850018861 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV є протиправним та підлягає скасуванню.
Та як наслідок слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1995 року по 11.05.1999 року, з 01.01.2004 року по 11.05.2004 року, з 27.05.2004 року по 09.08.2006 року, з 10.08.2006 року по 15.10.2007 року, з 01.11.2010 року по 31.03.2012 року, з 01.04.2012 року по 21.05.2014 року, з 22.05.2014 року по 30.11.2017 року, з 01.12.2017 року по 31.05.2018 року, з 01.06.2018 року по 31.08.2021 року, з 01.09.2021 року по 08.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 21.08.2022 року, з 01.09.2022 року по 13.03.2024 року в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, починаючи з 05.08.2025 року, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов'язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.
З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 05.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Стосовно питання належного територіального органу Пенсійного фонду, на який має бути покладено обов'язок щодо зарахування стажу та розгляду заяви щодо призначення пенсії суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - постанова № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо зарахування стажу та розгляду заяви щодо призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення грошової допомоги та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Таким чином, саме ГУ ПФУ в Одеській області має вирішити питання щодо зарахування стажу та розгляду заяви щодо призначення пенсії, а не ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, як помилково вважає позивач.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Враховуючи те, що підставою звернення до суду стало протиправне рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.08.2025 року № 046850018861 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1995 року по 11.05.1999 року, з 01.01.2004 року по 11.05.2004 року, з 27.05.2004 року по 09.08.2006 року, з 10.08.2006 року по 15.10.2007 року, з 01.11.2010 року по 31.03.2012 року, з 01.04.2012 року по 21.05.2014 року, з 22.05.2014 року по 30.11.2017 року, з 01.12.2017 року по 31.05.2018 року, з 01.06.2018 року по 31.08.2021 року, з 01.09.2021 року по 08.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 21.08.2022 року, з 01.09.2022 року по 13.03.2024 року в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.08.2025 року за Списком №2 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник