24 листопада 2025 рокуСправа №160/28597/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-3: військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
02.10.2025 року (направлено засобами поштового зв'язку 30.09.2025 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
В мотивування позовних вимог зазначено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року. При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 01 липня 2022 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020, 2021, 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом. Листом від 12.08.2025 року відповідач повідомив, при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та просить суд зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату перерахованого за період 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025 року зазначена вище справа розподілена та 03.10.2025 року передана судді Пруднику С.В.
07.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (не виплатити) ОСОБА_1 в періоди з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 07.11.2025 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
10.10.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. Станом на сьогоднішній день постанова КМУ № 704 чинна в редакції постанови КМУ № 481 від 12.05.2023, якою в свою чергу було внесено зміни в пункт 4 постанови КМУ № 704 (зміни, внесені постановою від 27 лютого 2024 року № 210, не торкнулися пункту 4 постанови КМУ №704), відповідно до якого розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, у зв'язку з чим нарахування позивачу грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», буде суперечити Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та Постанові Кабінету Міністрів України №704 від 30.07.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Позивачем за змістом позовної заяви вказано, що він проходив дійсну військову службу у період з 01.07.2022 по 11.11.2022 у військовій частині НОМЕР_2 , при цьому, за змістом позовних вимог Позивач просить Суд визнати протиправним та зобов'язати вчинити певні дії саме військову частину НОМЕР_1 . Тобто, охоплений позовними вимогами період з 01.07.2022 по 11.11.2022 впливає на права і обов'язки військової частини НОМЕР_1 , яка в свою чергу не є належним відповідачем у вказаний період. Військова частина НОМЕР_2 перебуває на повному забезпеченні, в тому числі і на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 на підставі рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 року №12653/з про включення Командування Сил територіальної оборони до мережі розпорядників коштів другого рівня та окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 року №248/1200 щодо надання права начальнику фінансового органу розпорядника коштів другого ступеня зараховувати військові частини на фінансове забезпечення до інших військових частин та з метою оптимізації фінансового забезпечення військових частин Сил територіальної оборони Збройних сил України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.09.2022 №183 “Про створення об'єднаного фінансового господарства військової частини НОМЕР_1 та військових частин (установ) зарахованих на фінансове забезпечення» введено в дію Положення про об'єднане фінансове господарство військової частини НОМЕР_1 та військових частин (установ) зарахованих на фінансове забезпечення з 01.08.2022 року (далі - Положення). З огляду на норми Положення, військова частина НОМЕР_1 здійснює виплату грошового забезпечення виключно у разі отримання необхідних для розрахунків грошового забезпечення військовослужбовцям даних, зокрема, але не виключно витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 про виплату грошового забезпечення (накази про преміювання особового складу частини). З урахуванням того, що військовою частиною НОМЕР_1 не отримано відповідних даних, зокрема витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 про виплату: за період з 01.07.2022 по 11.11.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, така виплата позивачу як при проходженні служби так і при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 командиром військової частини НОМЕР_1 здійснена не була. Отже, на командира військової частини НОМЕР_2 покладено обов'язок забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни шляхом своєчасної передачі начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 необхідних для розрахунків грошового забезпечення і заробітної плати даних. Отже, саме військовою частиною НОМЕР_2 де проходив службу позивач, має бути здійснено перерахунок та виплата грошового забезпечення позивача шляхом передачі начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 необхідних для розрахунків грошового забезпечення та окремих виплат даних. Окремо представник відповідача звертає увагу суду, що саме наказами командира військової частини НОМЕР_2 встановлений розмір грошового забезпечення, який підлягає виплаті. На переконання представника відповідача, оскільки нарахування та виплата позивачу спірних сум грошового забезпечення відповідачем ще не проведена, тому відсутні підстави вважати, що під час проведення такого нарахування ним будуть порушені вищенаведені приписи чинного законодавства, у зв'язку з чим передчасним є покладення обов'язку на відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення із одночасною компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.
15.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю. У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про заміну неналежного відповідача відмовлено повністю. Залучено до участі у справі №160/28597/25 у якості співвідповідача як військову частину НОМЕР_2 . Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/28597/25 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами
16.10.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов уточнений відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. Командуванням військової частини НОМЕР_1 помилково, за текстом первісно поданого 10.10.2025 року відзиву зазначено військову частину НОМЕР_2 , замість військової частини НОМЕР_3 . Отже, суду надається уточнений відзив на позовну заяву, який за своїм змістом аналогічний первісно поданому, лише змінено посилання з військової частини НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_3 . Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року, на підставі первісно поданого відзиву на позовну заяву, у прохальній частині якого командування військової частини НОМЕР_1 просило суд перевірити позовну заяву на дотримання позивачем процесуальних строків звернення до суду та за результатами перевірки, винести окрему ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем процесуальних строків звернення до суду, судом надано оцінку зазначеному клопотанню. Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.07.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. В свою чергу, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.07.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакціях до 20.05.2023 року встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, чим і керувалося командування військової частини під час встановлення окладу за військове звання та посадового окладу позивачу. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови КМУ № 704 (в редакції постанови КМУ № 751 від 21.07.2021 та постанови КМУ №159 від 25.02.2023) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.", тоді як згідно приміток до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Отже, спірним у справі є правомірність застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такого показника, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.». Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - наказ МОУ № 260), разом з тим відповідно до пункту 1 розділу II якого, посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.07.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Однак, в пункт 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704 відповідні зміни внесені не були до 20-го травня 2023 року. Станом на сьогоднішній день постанова КМУ № 704 чинна в редакції постанови КМУ № 481 від 12.05.2023, якою в свою чергу було внесено зміни в пункт 4 постанови КМУ № 704 (зміни, внесені постановою від 27 лютого 2024 року № 210, не торкнулися пункту 4 постанови КМУ №704), відповідно до якого розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, у зв'язку з чим нарахування позивачу грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», буде суперечити Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та Постанові Кабінету Міністрів України №704 від 30.07.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб позивачем за змістом позовної заяви вказано, що він проходив дійсну військову службу у період з 01.07.2022 по 11.11.2022 у військовій частині НОМЕР_3 , при цьому, за змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправним та зобов'язати вчинити певні дії саме військову частину НОМЕР_1 . Тобто, охоплений позовними вимогами період з 01.07.2022 по 11.11.2022 впливає на права і обов'язки військової частини НОМЕР_1 , яка в свою чергу не є належним відповідачем у вказаний період. Військова частина НОМЕР_3 перебуває на повному забезпеченні, в тому числі і на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 на підставі рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 року №12653/з про включення Командування Сил територіальної оборони до мережі розпорядників коштів другого рівня та окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 року №248/1200 щодо надання права начальнику фінансового органу розпорядника коштів другого ступеня зараховувати військові частини на фінансове забезпечення до інших військових частин та з метою оптимізації фінансового забезпечення військових частин Сил територіальної оборони Збройних сил України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.09.2022 №183 “Про створення об'єднаного фінансового господарства військової частини НОМЕР_1 та військових частин (установ) зарахованих на фінансове забезпечення» введено в дію Положення про об'єднане фінансове господарство військової частини НОМЕР_1 та військових частин (установ) зарахованих на фінансове забезпечення з 01.08.2022 року (далі - Положення). Відповідно до п. 2.1. Положення Командирам військових частин НОМЕР_3 …, що зараховані на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 керує фінансово-господарською діяльністю своєї частини, забезпечує законне, цільове та ефективне використання коштів та матеріальних засобів в суворій відповідності з чинним законодавством, несе відповідальність за організацію обліку військового майна в місцях зберігання. Командири військових частин НОМЕР_3 …, що зараховані на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 зобов'язані: особисто підписувати фінансові документи, заявки на кошти, трудові угоди та службове листування з питань фінансового забезпечення, в частині що стосується - розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати; забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу в установлені законодавством терміни шляхом своєчасної передачі начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 необхідних розрахунків для грошового забезпечення і заробітної плати даних про чисельність особового складу і проходження ним служби, завірених витягів наказів про прибуття і вибуття, переміщення, прийом та звільнення особового складу (у день видання наказу), а також перевірки особистим підписом відповідності розрахунково-платіжних відомостей на видачу грошового забезпечення та заробітної плати обліковим даним і штату військової частини. Відповідно до п. 5.2 Положення Командири частин та відповідальні виконавці військової частини НОМЕР_1 та військових частин… НОМЕР_3 , що зараховані на фінансове забезпечення, несуть персональну відповідальність за правильне та своєчасне складання детальних розрахунків і розрахунків, які обґрунтовують показники видатків. Пунктом 6.1. Положення передбачено, що командирам військових частин НОМЕР_3 , що зараховані на фінансове забезпечення, відповідно до вимог Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженого наказу Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280 (зі змінами в наказі Міністерства оборони України №104 від 22.04.2021 призначити відповідальних за своєчасну передачу начальнику фінансово-економічної служби необхідних для розрахунків грошового забезпечення військовослужбовцям і заробітної плати працівникам даних про чисельність особового складу, витяги з наказів, табелі обліку робочого часу, довідки та інші документи, які підтверджують зміни в проходженні ними служби (зарахування та виключення зі списків особового складу військової частини, переміщення на посадах, прийом на роботу та звільнення), право військовослужбовців, працівників на одержання додаткових видів та одноразових додаткових видів грошового забезпечення і заробітної плати, на отримання грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, підписані посадовою особою, яка відповідає за облік особового складу частини, та скріплених відтиском гербової печатки військової частини. В термін до 5 числа поточного місяця надавати начальнику фінансово-економічної служби витяги з наказів про виплату премії, додаткової грошової винагороди за минулий місяць. Командирам військових частин … НОМЕР_3 що зараховані на фінансове забезпечення, подавати табель обліку робочого часу за першу половину місяця до 12 числа та повний табель за місяць до 25 числа поточного місяця. Забезпечити перевірку відповідності роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям і заробітної плати працівникам обліку особового складу, штату військової частини та завіряти підписами посадових осіб відповідальних за облік особового складу, в терміни: до 10 числа кожного місяця відомість на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям; до 13 та 28 числа відомість на виплату заробітної плати. Отже, військова частина НОМЕР_1 здійснює виплату грошового забезпечення виключно у разі отримання необхідних для розрахунків грошового забезпечення військовослужбовцям даних, зокрема, але не виключно витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_3 про виплату грошового забезпечення (накази про преміювання особового складу частини). З урахуванням того, що військовою частиною НОМЕР_1 не отримано відповідних даних, зокрема витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_3 про виплату: за період з 01.07.2022 по 11.11.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, така виплата позивачу як при проходженні служби так і при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 командиром військової частини НОМЕР_1 здійснена не була. Отже, на командира військової частини НОМЕР_3 покладено обов'язок забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни шляхом своєчасної передачі начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 необхідних для розрахунків грошового забезпечення і заробітної плати даних. Отже, саме військовою частиною НОМЕР_3 де проходив службу позивач, має бути здійснено перерахунок та виплата грошового забезпечення позивача шляхом передачі начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 необхідних для розрахунків грошового забезпечення та окремих виплат даних. До того ж, саме наказами командира військової частини НОМЕР_3 встановлений розмір грошового забезпечення, який підлягає виплаті. До того ж, на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією відповідної суми позивачу. У цьому контексті, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання. Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту. Тобто, у суду наразі відсутні підстави зобов'язувати відповідача здійснити на користь позивача компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки відповідний обов'язок у відповідача виникає одночасно з виплатою спірного грошового забезпечення, тобто у майбутньому. Крім того, позивачу наразі не нараховано та не виплачено спірне грошове забезпечення, розраховане шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Відтак, відповідні вимоги є передчасними, звернуті на майбутнє, а тому задоволенню не підлягають.
17.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю. У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю. Залучено до участі у справі №160/28597/25 у якості співвідповідача як військову частину НОМЕР_3 . Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/28597/25 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
03.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов сформований 01.11.2025 року через систему “Електронний суд» відзив на позовну заяву представника військової частини НОМЕР_3 , в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік», станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатної особи складав - “ 1762,00 грн.». Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103. Проте, скасування пункту 6 Постанови № 103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не створює підстав для здійснення відповідного перерахунку. Так, відповідно до пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06.09.2005, визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування. Отже, визнання нормативно-правового акту таким, що втратив чинність, не поновлює дію попереднього акту (аналогічного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 07.11.2022 у справі № 560/3080/22). Тож, у Постанову № 704 відповідні зміни період з 29.01.2020 по 19.05.2023, внесені не були. Отже, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних спірних правовідносин. При цьому, згідно з частиною першою статті 117 Конституції України та частиною першою статті 49 Закону України “Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, враховуючи те, що до пункту 4 Постанови № 704 не були внесені відповідні змін у спірний період, то у відповідачів не було підстав для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704. У якості окремої самостійної та беззаперечної підстави необґрунтованості заявлених позивачем вимог, слід сприймати зміст пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 (далі - постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023, яким установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Відтак, пункт 4 постанови № 704 у редакції постанови № 481 підтверджує факт незмінності правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму у розмірі - “ 1762,00 грн.». Наведена обставина неспростовно засвідчує, що у спірних правовідносинах відсутня подія прийняття Урядом України, як єдиним компетентним суб'єктом з даного питання, у період часу з 29.01.2020 по 19.05.2023, постанови Кабінету Міністрів України з приводу збільшення розмірів посадових окладів та окладів за званнями у порядку пункту 4 Закону. Тому, у силу дії відповідного рішення Уряду України нормативного характеру усі суб'єкти владних повноважень були зобов'язані призначати, обчислювати, нараховувати та виплачувати реальне (фактичне) грошове забезпечення діючих публічних службовців за постановою № 704 із використанням показника прожиткового мінімуму працездатної особи у “ 1762,00 грн.». Відтак, позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 в період з 01.07.2022 року по 11.11.2022 року, є необґрунтованими. Отже, оскільки позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 в період з 01.07.2022 по 11.11.2022 є безпідставними, то є очевидним, що позовні вимоги щодо перерахунку позивачу зазначених одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є такими, що не підлягають задоволенню, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги. Крім того, позивач не наводить жодного доказу та не наводить жодного доводу про виплату цієї спірної допомоги відповідачами, як і не вказує про звернення з рапортом, зокрема, щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік. Відповідно до довідки про нарахування грошового забезпечення № 8-43 від 12.08.2025 року військовослужбовця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) за 2022 рік виданої військовою частиною НОМЕР_1 за період з 01.07.2022 по 11.11.2022 позивач не отримував матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а отже в цій частині позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (наявна в матеріалах справи). Відповідно до приписів пунктів 1, 6 розділу XXIII Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Оскільки в цій справі є спірним питання щодо перерахунок грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року, яке відповідно до пункту 2 Постанови № 704 складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то позовні вимоги щодо нарахування і виплати грошової допомоги для оздоровлення у вказаний період, які є похідними, є передчасними і не підлягають задоволенню. Окрім того, на переконання представника відповідача, суду наразі відсутні підстави зобов'язувати відповідача здійснити на користь позивача компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки відповідний обов'язок у відповідача виникає одночасно з виплатою спірного грошового забезпечення, тобто у майбутньому. Отже, відповідні вимоги є передчасними, звернуті на майбутнє, а тому задоволенню не підлягають. В свою чергу, в діях командування військової частини НОМЕР_3 відсутня будь-яка протиправна поведінка, стосовно позивача, під час проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_3 .
07.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_4 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року.
Представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2020, 2021, 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом.
Листом від 12.08.2025 року військова частина НОМЕР_1 повідомила, при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та Інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 4 статті 9 Затону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби^ стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі по тексту - постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13,14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
На момент набрання чинності Постанови № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 даного нормативно-правового акту було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 (надалі - Постанова № 103), а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14».
При цьому, зміни до додатків 1,12,13 і 14 не вносилися.
За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в цьому випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень.
Включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити, короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.
Таким чином, Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 не може мати нормативного характеру, відтак, станом на дату первинної видачі довідки застосуванню у спірних правовідносинах підлягали саме положення основної норми Постанови № 704 (пункт 4), яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
За таких обставин, згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, ж складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суд від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3 775/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі №240/11952/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3774/20-га та від 31 березня 2021 року у справі №520/2781/2020.
Отже, станом на 01 січня 2018 року та 01 січня 2019 року пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 -визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та {начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України. Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України. Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено.
Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.
Таким чином, починаючи з 29 січня 2020 року (з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18), пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
При цьому, навіть з урахуванням викладених вище обставин, згідно з пунктом 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Під час розв'язання правової колізії між нормами пунктом 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII та пунктом 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1,12, 13,14 Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Оскільки, норма пункту 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням не проводить із використанням величини мінімальної заробітної плати.
Таким чином, починаючи з 29 січня 2020 року (з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/6453/18), була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), а не на 01 січня 2018 року.
Водночас, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту Постанови №103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та Інших виплат з огляду на таке.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб: станом на 01 січня 2018 року встановлений в розміри 762,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»), станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»), станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»), станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481 гривня (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»), станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684 гривні гривня (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Таким чином, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року є меншим ніж прожиткові мінімуми для працездатних осіб, встановлені законом на 01 січня 2022 року, а тому, з 01 липня 2022 року у відповідача виникли підстави для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Отже, враховуючи вищевикладене, починаючи з 01 липня 2022 року грошове забезпечення позивача мало бути розраховано відповідачем з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до Постанови №704, а тому наявні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні позивачу грошового забезпечення з 01 липня 2022 рову в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18.
Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 грудні 2019 року у справі № 240/4946/18.
Пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення..
Відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі по тексту - Порядок №260) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із абзацом першим пункту 6 Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких Інших осіб» військовослужбовцям, які звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 5 розділу XXXII Порядку №260 передбачено, зокрема, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Враховуючи, що розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення за останньою займаною посадою позивача мають бути розраховані з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 Постанови №704, наявні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, при нарахуванні позивачу допомоги на оздоровлення, щомісячної премії, одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов'язання відповідача нарахувати та. виплатити позивачу допомогу на оздоровлення та одноразову грошову допомогу при звільненні із розрахунком місячного грошового забезпечення, відповідно до пункту 4 Постанови №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та14 з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату перерахованого за період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на відповідний рік із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро ^ розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. '
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи вважаємо, що нарахування та виплата позивачу перерахованого за період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
При цьому, належним відповідачем у даній справі буде саме військова частина НОМЕР_3 , оскільки позивач у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . Військова частина НОМЕР_3 перебувала на повному забезпеченні, в тому числі і на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 на підставі рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 року № 12653/з про включення Командування Сил територіальної оборони до мережі розпорядників коштів другого рівня та окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 року №248/1200 щодо надання права начальнику фінансового органу розпорядника коштів другого ступеня зараховувати військові частини на фінансове забезпечення до інших військових частин та з метою оптимізації фінансового забезпечення військових частин Сил територіальної оборони Збройних сил України зараховано на фінансове забезпечення з 1 серпня 2022 року. Пунктом 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» визначено військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Таким чином, суд може дійти до висновку, що саме на командування військової частини НОМЕР_3 покладений обов'язок організувати своєчасну та повну виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 , який реалізується шляхом своєчасної передачі відповідних документів необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення начальнику фінансово-економічного органу військової частини НОМЕР_1 . Фактично, військова частина НОМЕР_1 здійснює виплату грошового забезпечення всіх видів включно на підставі відповідних документів необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення командира військової частини НОМЕР_3 .
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-3: військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 11 листопада 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник