м. Вінниця
27 листопада 2025 р. Справа № 120/9711/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово - лікарської комісії Військово - медичного клінічного центру Центрального регіону, 11 Регіональної військово - лікарської комісії, Центральної військово - лікарської комісії Збройних Сил України про про визнання дій протиправними, скасування постанов
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військово - лікарської комісії Військово - медичного клінічного центру Центрального регіону (далі - відповідач 1, ВЛК ВМКЦ ЦР), 11 Регіональної військово - лікарської комісії (далі - відповідач 2, 11 РВЛК), Центральної військово - лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач 3, ЦВЛК) про визнання дій протиправними, скасування постанов.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України від 07.04.2025 року йому відмовлено у скасуванні постанов про ступінь придатності до військової служби згідно військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 07.11.2024 року № 2292, та рішенням 11 Регіональної ВЛК від 21.02.2025 року за № 237 та направлення позивача на контрольний медичний огляд військово-лікарської комісії. У свою чергу, позивач зазначає, що ним було надано велику кількість медичних документів, які не взяті відповідачами до уваги та не враховано при прийнятті рішення про придатність до військової служби та під час перегляду відповідного рішення вищестоящими військово - лікарськими комісіями, не проведено повторний медичний огляд та детальні медичні дослідження. Відтак, не погоджується з прийнятими рішеннями та за захистом порушених прав звернувся з даною позовною заявою.
Ухвалою від 18.07.2025 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 2, 11 Регіональної військово - лікарської комісії, надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник заперечує проти задоволення позову та зазначає, що 7 листопада 2024 року ВЛК ВМКЦ ЦР провела медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби штаб-сержанта ОСОБА_1 . За результатом медичного огляду військово-лікарською комісією була винесена Постанова, яка оформлена Довідкою військово-лікарської комісії № 2292 від 07.11.2023 року (далі - Довідка ВЛК). Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) : На підставі статей 64в, 61в, 23в, 53в графи ІІ Розкладу хвороб придатний до військової служби.
На зазначене рішення ВЛК позивач подав скаргу до 11 РВЛК та ЦВЛК. 21 лютого 2025 року 11 РВЛК надана відповідь про те, що Довідка ВЛК прийнята відповідно до вимог Положення та підстав для перегляду немає. Аналогічна відповідь надана ЦВЛК 7 квітня 2025 року - підстав для перегляду Довідки ВЛК не встановлено, Довідка ВЛК визнана такою, що відповідає вимогам чинного Положення.
Так, позивач у зв'язку із незгодою з рішенням ВЛК ВМКЦ ЦР, яка оформлена довідкою військового-лікарської комісії № 2292 від 07.11.2024, звернувся зі скаргою до 11 РВЛК. 11 РВЛК уважно вивчивши надані на розгляд медичні документи встановлено, що Довідка ВЛК прийнята відповідно до вимог «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 № 1109/15800 (зі змінами) та підстав для перегляду вищевказаної постанови немає. У зв'язку з цим, 21 лютого 2025 року позивачу за вих. № 237 було надіслано роз'яснення, відповідно до вимог пункту 3.4 глави 3 розділу І Положення.
Скарга на Довідку ВЛК розглянута відповідно до вимог глави 3 розділу I «Положення про військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України», затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, (далі - Положення), а також Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735 та Закону України «Про звернення громадян». Позивачем у адміністративному позові, окрім того, що на його думку скарга розглянута всупереч закону, не вказано жодної статті вищезазначених нормативно-правових актів, які були порушені 11 РВЛК під час розгляду.
Також, Позивачем не зазначено, які саме пункти чи статті Положення були порушені під час процедури його медичного огляду, а лише зазначено, що медичні працівники не вірно визначили його діагнози та не правильно привели їх у відповідності до конкретних статей Розкладу хвороб.
Таким чином, при прийняті оскаржуваної постанови 11 РВЛК діяла в межах та у спосіб встановлений законодавством, тому підстав для скасування постанови немає.
30.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 1, Військово - медичного клінічного центру Центрального регіону, надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник проти задоволення позову заперечує та зауважує, Центральною військово - лікарською комісією Збройних Сил України від 07.04.2025 року позивачу відмовлено у скасуванні постанов про ступінь придатності до військової служби згідно військово - лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 07.11.2024 року № 2292, та рішення 11 Регіональної ВЛК від 21.02.2025 року за № 237 та направлення позивача на контрольний медичний огляд військово-лікарської комісії.
Так, штаб-сержант ОСОБА_1 проходив ВЛК ВМКЦ ЦР з 03.07.2024 згідно направлення військової частини НОМЕР_1 для визначення ступеню придатності до військової служби. За результатами огляду винесено постанову, яка оформлена довідкою від 07.11.2024 №2292, про те, що він на підставі статей 64в, 61в, 23в, 53в графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби.
Дана постанова позивачем була оскаржена до 11 Регіональної військово-лікарської комісії - рішенням якої від 21.02.2025 №237 визначено, що постанова ВЛК ВМКЦ ЦР, оформлена довідкою від 07.11.2024 №2292, прийнята відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (зі змінами) та підстав для її перегляду не має.
Постанова ВЛК ВМКЦ ЦР, оформлена довідкою від 07.11.2024 №2292, та рішення 11 Регіональної ВЛК від 21.02.2025 №237 оскаржені позивачем до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України - рішенням якої від 07.04.2025 № 598/9/8754 визначено, що зазначені рішення прийняті обґрунтовано, відповідно до вимог положення, підстав для їх скасування не має.
Таким чином з огляду на вимоги позивача та обставини справи повідомляємо, що відповідно до статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охоронну здоров'я» військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
У свою чергу, огляд позивача проведено відповідно до мети направлення, при проведенні медичного огляду та винесені експертного рішення позивачу, складом військово-лікарської комісії приймались до уваги та оцінювались його стан здоров'я на момент огляду, усі наявні медичні обстеження, клінічні дослідження та медичні документи. Станом на момент огляду у позивача були відсутні захворювання, які підтверджено медичною документацією та які можуть змінити визначений рішенням ступінь його придатності до військової служби.
Відтак, медичний огляд позивача проведений військово-лікарською комісією ВЛК ВМКЦ ЦР без порушення передбаченої процедури, висновок прийнято з урахуванням наявних діагнозів, його стану здоров'я, наявних клінічних досліджень та у відповідності до вимог Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, визначеного наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (зі змінами).
Більш того, зауважує, що ОСОБА_1 у своєму позові помилково на власне суб'єктивне розуміння зазначає що висновок про його придатність до військової служби не відображає реального стану здоров'я, оскільки він відчуває значне його погіршення та має хронічні захворювання.
При цьому в якості аргументів він наводить відомості з епікризів, якими встановлені ряд захворювань та діагнозів. З цього приводу представник зазначає, що частина таких діагнозів або взагалі не впливає на ступінь придатності (гостра респіраторна хвороба Covid-19, легкий перебіг; гостре респіраторне захворювання по типу фаринготрахеітулегкого перебігу), або були враховані при прийнятті рішення ВЛК ВМКЦ ЦР та відображені в оскаржуваній постанові, яка оформлена довідкою від 07.11.2024 №2292 (сечокам'яна хвороба, конкременти лівої нирки та стан після контактної літотрипсії конкременту лівої нирки, стрентування лівого сечоводу; пошкодження зв'язкового апарату правого коліну тощо).
Стосовно гіпертонічної хвороби ІІ стадії представник зауважує, що під час проходження ВЛК, у період 03.07.2024 по 07.11.2024, у позивача не було скарг на стан здоров'я та були відсутні відповідні покази, відомості медичної документації, які можуть свідчити про наявність цього захворювання - записи лікаря-терапевта від 04.07.2024 та 10.10.2024, протокол ультразвукового обстеження серця від 05.07.2024 №1610.
Відтак, на думку представника відповідача, доводи позивача не ґрунтується на вимогах Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних Силах України, постанова, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 07.11.2024 №2292, прийнята у відповідності до мети направлення для проходження медичного огляду та на підставі встановлених діагнозів, його стану здоров'я на момент огляду, наявної медичної документації, а також при дотриманні визначеної процедури, при її прийнятті жодного права позивача не порушено, а тому його позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , штаб сержант, головний сержант взводу, 24.10.2024 звернувся з рапортом до начальника Військово - медичного центру Центрального регіону, у якому зазначив, що стан його здоров'я не дозволяє виконувати свої функції по захисту країни. У рапорті зазначив, чому саме стан його здоров'я не дає можливість виконувати військовий обов'язок та просив прийняти законне рішення по направленню на дообстеження та надати можливість долікуватись у спеціалізованих закладах; у разі встановлення фактів неможливості проходження служби у відповідному підрозділі, прийняти рішення по направленню до іншого підрозділу; в разі винесення необґрунтованого на всіх медичних висновках рішення, залишає за собою право оскаржути таке у вищестоящих ВЛК.
Відповідно до довідки військово - лікарської комісії Військово - медичного центру Центрального регіону № 2292 від 07.11.2024, визнаний придатним до військової служби на підставі статей 64в, 61в, 23в, 53в графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого Наказом Міністерства оборони України "Про затвердження Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних силах України".
Не погоджуючись з відповідним висновком позивач, 17.12.2025 звернувся зі скаргою на відповідне рішення до 11 Регіональної ВЛК КМС ЗСУ, у якій зазначив, що стан його здоров'я не дозволяє виконувати передбачені статутами, посадовою інструкцією службові обов'язки за його військовою спеціальністю у Збройних Силах України, що підтверджується відповідними медичними висновками.
11 Регіональною ВЛК розглянуто відповідне скаргу позивача, вивчено медичні висновки та листом від 21.02.2025 повідомлено позивача, що постанова ВЛК ВМКЦ ЦР, оформлена довідкою № 2292 від 07.11.2024, прийнята відповідно до вимог Положення "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (зі змінами) та підстав для її перегляду не має. При погіршенні стану здоров'я має право звертатись до начальника медичної служби частини з метою направлення на лікування.
Крім того, 10.01.2025 позивач звернувся зі скаргою на рішення ВМКЦ ЦР від 07.11.2024 до Голови ЦМВЛК Командування Медичних сил ЗСУ, у якій просив скасувати рішення від 07.11.2024, оформлене довідкою, та провести повторний огляд.
Листом від 06.02.2025 ЦВЛК Збройних Сил України розглянуто скаргу позивача та повідомлено, що відповідно до п. 3.3 глави 3 розділу І Положення "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року, скарга військовослужбовця ОСОБА_1 направляється для розгляду та надання відповіді заявнику за належністю до 11 Регіональної ВЛК.
05.03.2025 позивач звернувся зі скаргою на рішення ВМКЦ ЦР від 07.11.2024 та лист відмову 11 Регіональною ВЛК від 21.02.2025 до Голови ЦМВЛК Командування Медичних сил ЗСУ.
07.04.2025 ЦВЛК Збройних Сил України в межах повноважень розглянуто скаргу позивача щодо перегляду постанови ВЛК ВМК ЦР про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 07.11.2024 № 2292, рішення 11 Регіональної ВЛК від 21.02.2025 № 237 та направлення на контрольний огляд. За результатами розгляду скарги та медичних документів встановлено, що всі захворювання, які діагностовано на момент огляду, при прийнятті рішення враховано вірно та встановлено. Наявність захворювань, які можуть змінити ступінь придатності до військової служби не підтверджено медичною документацією, тому відсутні підстави для скасування постанови ВЛК ВМКЦ ЦР про ступінь придатності до військової служби відсутні. В разі незгоди з прийнятим рішенням, таке може бути оскаржене до суді.
Відтак, не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №232-XII (далі-Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232 щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.
Ч. 2 ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 12 ст. 12 Закону №2232-ХІІ військовозобов'язані, які, зокрема, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації проходять обов'язковий медичний огляд.
Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
За правилами п.1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза це:
медичний огляд, зокрема, військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
П. 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Згідно із положеннями підпункту 2.5.1 пункту 2.5 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (абз. 15 п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу I Положення № 402).
Відповідно до п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються обов'язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК (абз. 5 п.п. 2.4.5 п. 2.4 розділу I Положення № 402)
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. розділу І Положення № 402).
Відповідно до п.п. 2.8.1, 2.8.2, 2.8.3 п.2.8 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.
Роз'яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов'язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.
ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.
ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.
У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК. (п.п. 2.8.5 п.2.8 розділу І Положення № 402).
Разом з тим, згідно із п.п.3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.
З аналізу наведених вище норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, крім інших, ВЛК ТЦК та СП. Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку. В той же час, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК. Водночас ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Оскарженню у судовому порядку підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 07.11.2024 Військово - лікарською комісією Військово - медичного клінічного центру Центрального регіону здійснено медичний огляд позивача, за результатами якого на підставі ст. 36в, 61в, 23в, 53в графи ІІ Розкладу хвороб прийнято постанову у формі довідки №2292 про придатність позивача до військової служби.
Не погодившись із прийнятим рішенням з підстав неврахування при його прийнятті значене погіршення стану здоров'я, наявні хронічні захворювання та результати медичних досліджень, позивач оскаржив його до 11 Регіонального військово - лікарської комісії.
Так, суд звертає увагу, що у скарзі на рішення ВЛК ВМКЦ ЦР № 2292 від 07.11.2024 наводив підстави для її скасування погіршення стану здоров'я та неможливість виконання військових обов'язків у зв'язку із цим та наявність хронічних захворювань.
11 Регіональною військово - лікарською комісією розглянуто скаргу позивача та надано відповідь у формі листа, що постанова ВЛК ВМКЦ ЦР № 2292 від 07.11.2024 прийнята у відповідності до вимог Положення про військово - лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402. Підстав для перегляду даної постанови немає. При погіршенні стану здоров'я має право звернутись до начальника медичної служби частини з метою направлення на лікування.
Отже, 11 Регіональною військово - лікарською комісією розглянуто скаргу позивача та надано обґрунтовану відповідь.
При цьому, не погоджуючись із зазначеним рішеннями, оформленим у вигляді довідки від 07.11.2024 та листа від 21.02.2025, позивач звернувся до ЦВЛК ЗСУ, які розглянуто 07.07.2025 та надано відповідь у формі листа, в якому зазначено, що за встановленим діагнозом постанову ВЛК ВМКЦ ЦР про ступінь придатності до військової служби прийняті обґрунтовано, відповідно до вимог Положень. При встановленні діагнозу та прийнятті постанови всі захворювання, які діагностовано, враховано вірно.
Більш того, суд погоджується із доводами ВМКЦ ЦР, що до своїх скарг позивачем надавалась медична документація, яка може вплинути на прийняте рішення та є підставою для скасування прийнятої постанови від 07.11.2025 за № 2292, та надано такій оцінку. Так, представник наголошує, що частина таких діагнозів або взагалі не впливає на ступінь придатності (гостра респіраторна хвороба Covid-19, легкий перебіг; гостре респіраторне захворювання по типу фаринготрахеітулегкого перебігу), або були враховані при прийнятті рішення ВЛК ВМКЦ ЦР та відображені в оскаржуваній постанові, яка оформлена довідкою від 07.11.2024 №2292 (сечокам'яна хвороба, конкременти лівої нирки та стан після контактної літотрипсії конкременту лівої нирки, стрентування лівого сечоводу; пошкодження зв'язкового апарату правого коліну тощо). Стосовно гіпертонічної хвороби ІІ стадії зазначив, що під час проходження ВЛК, у період 03.07.2024 по 07.11.2024, у позивача не було скарг на стан здоров'я та були відсутні відповідні покази, відомості медичної документації, які можуть свідчити про наявність цього захворювання - записи лікаря-терапевта від 04.07.2024 та 10.10.2024, протокол ультразвукового обстеження серця від 05.07.2024 №1610.
Також суд зважає на те, що, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд також зазначає, що питання визначення наявності або відсутності показань для додаткових обстежень або ж певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.
При цьому, суд наголошує, що позивач у позовній заяві, як підставу позову зазначив, що при прийнятті спірних рішень відповідачами не враховано великий обсяг медичних документів та не надано їм оцінку, не проведено додаткові медичні дослідження, на яких наполягав позивач, не обґрунтовано відсутність діагнозів, при цьому жодних доводів щодо порушення процедури прийняття таких рішень позивачем не наведено.
Водночас, суд звертає увагу на приписи п. 3.11 р. ІІ Положення № 402, якими визначено, що у разі коли лікарям ВЛК військового комісаріату важко остаточно визначити стан здоров'я військовозобов'язаного, він направляється на амбулаторне або стаціонарне обстеження у лікувально-профілактичний заклад МОЗ України з подальшим оглядом ВЛК військового комісаріату. Якщо обстеження проводилось у військовому лікувальному закладі, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.
Аналізуючи в системному зв'язку п. 3.11 та ст. 61 Додатку № 2 Положення № 402, суд доходить до висновку, що законодавцем прямо не визначено обов'язку ВЛК при виявленні певних хвороб направляти особу на стаціонарне обстеження, в той же час, такий обов'язок обумовлюється неможливістю остаточно визначити стан здоров'я військовозобов'язаного та потребою в його додатковому обстеженні. Тобто ВЛК приймає рішення про направлення особи на стаціонарне обстеження та лікування в індивідуально визначеному випадку.
Згідно із статтею 19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень серед іншого зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції № 735, ця інструкція визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 розділу II Інструкції № 735 відповідь за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов'язки згідно з письмовим наказом.
Таким чином, 11 РВЛК ЦР, розглянувши (перевіривши) заяву позивача та додані до неї медичні та інші документи, встановила відсутність підстав для її задоволення, та правомірно надала письмову відповідь у формі листа.
Відтак, суд не вбачає процедурних порушень при прийнятті спірної постанови, у вигляді довідки № 2291 від 07.11.2024, та при розгляді скарг на відповідне рішення.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені рішенням, дією або бездіяльністю відповідача у публічно-правових відносинах.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно з положеннями статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Низка рішень ЄСПЛ містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень, зокрема, наголошується на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28).
Принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spai№" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42)).
Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcнa Ruiz v. Spai№" [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Va№ de Hurk v. The №etherla№ds" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Ступінь застосування обов'язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.
Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов'язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spai№" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgi№s a№d others v. Fra№ce" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).
Тобто у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього, а мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи.
Відтак, перевіривши основні доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні вимог адміністративного позову належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Центральна військова лікарська комісія Збройник Сил України (вул. Госпітальна, 16, м. Київ, код ЄДРПОУ 08356179).
Відповідач:11 Регіональна військово-лікарська комісія Центрального регіону (код ЄДРПОУ 24979848, вул. Князів Коріатовичів, 185, м. Вінниця, 21018).
Відповідач: Військово - лікарська комісія Військово - медичного клінічного центру Центрального регіону (код ЄДРПОУ 07816153, вул. Князів Коріатовичів, 185, м. Вінниця, 21018).
Рішення суду складено 27.11.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна