м. Вінниця
25 листопада 2025 р. Справа № 120/14435/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 802/4043/14-а в сумі 409818,60 грн. (чотириста дев'ять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень шістдесят копійок), з відрахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Представником позивача подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2022. Заява мотивована тим, що 23.06.2023р. ОСОБА_1 направив до Державної казначейської служби України заяву про виконання виконавчого листа у справі №120/14435/21-а від 29.08.2022р., до якої були додані документи, визначені Порядком №845. Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Однак, у встановлений законодавством строк виконавчий документ не було виконано. 01.11.2023 р. ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про надання інформації стосовно стану виконання рішення суду. Проте, до цього часу жодної інформації щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2022р. у справі № 120/14435/21-а від Державної казначейської служби України не надійшло. У зв'язку з чим представник позивача просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2022р. у справі № 120/14435/21-а та зобов'язати Державну казначейську службу України протягом 10 днів з моменту поставлення ухвали суду про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення подати суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2022р. у справі № 120/14435/21-а.
Представником Державної казначейської служби України подано заперечення на заяву про встановлення судового контролю, відповідно до якої представник зазначає, що Казначейство в розумінні статті 382 КАС України не є суб'єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення у справі № 120/14435/21-а.
За рішенням суду у справі № 120/14435/21-а кошти стягнуто саме з Офісу Генерального прокурора. В силу закріпленого законодавством принципу обов'язковості судового рішення безумовний обов'язок щодо його виконання покладається на визначеного судом боржника (в даному випадку на Офіс Генерального прокурора). Таким чином, заявником безпідставно пред'явлені вимоги щодо зобов'язання Казначейства подати суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2022 у справі № 120/14435/21-а, оскільки Казначейство не є ані відповідачем у справі №120/14435/21-а, ані суб'єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі №120/14435/21 за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року. Також зазначеною ухвалою витребувано з Вінницького окружного адміністративного суду справу №120/14435/21.
15.12.2022 згідно з супровідним листом від 14.12.2022 року №120/14435/21-а/4455/22 адміністративну справу №120/14435/21 направлено до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 26.12.2024 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі №120/14435/21-а - змінено, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Абзац 2 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №120/14435/21-а вирішено викласти у такій редакції:
«Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в адміністративній справі №802/4043/14-а у розмірі 208 073 грн 76 коп. (двісті вісім тисяч сімдесят три гривні сімдесят шість копійок), з відрахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.»
У іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі №120/14435/21-а залишено без змін.
Оцінюючи подану представником позивача заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення в цій справі суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.
Як зазначалось вище, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2022 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в адміністративній справі №802/4043/14-а в сумі 409818,60 грн. (чотириста дев'ять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень шістдесят копійок), з відрахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Постановою Верховного Суду від 26.12.2024 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі №120/14435/21-а - змінено, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Абзац 2 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №120/14435/21-а вирішено викласти у такій редакції:
«Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року в адміністративній справі №802/4043/14-а у розмірі 208 073 грн 76 коп. (двісті вісім тисяч сімдесят три гривні сімдесят шість копійок), з відрахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.»
У іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі №120/14435/21-а залишено без змін.
Отже, за вказаним рішенням суб'єктом владних повноважень не на користь якого ухвалено судове рішення і який зобов'язаний виконувати таке є Офіс Генерального прокурора. Саме він є і належним відповідачем у цій справі та, відповідно, боржником, що також підтверджується висновками Верховного Суду, наведеними в постанові від 26.12.2024 у цій справі (п. 63-64). Інших суб'єктів владних повноважень до розгляду цієї справи судами залучено не було.
Разом з тим, за змістом заяви про встановлення судового контролю та доданих до неї документів судом встановлено, що 23.06.2023р. ОСОБА_1 направив до Державної казначейської служби України заяву про виконання виконавчого листа від 29.08.2022р у справі №20/14435/21-а, разом з доданими документами.
Однак, у встановлений законодавством строк виконавчий документ не було виконано.
01.11.2023 р. ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України із заявою про надання інформації стосовно стану виконання рішення суду. Проте, як зазначає представник позивача, до цього часу жодної інформації щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2022р. у справі № 120/14435/21-а від Державної казначейської служби України не надійшло. У зв'язку з чим представник позивача просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2022р. у справі № 120/14435/21-а та зобов'язати Державну казначейську службу України протягом 10 днів з моменту поставлення ухвали суду про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення подати суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2022р. у справі № 120/14435/21-а.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Отже, саме органи державної виконавчої служби уповноважені здійснювати примусове виконання судових рішень.
В той же час, представником позивача не надано доказів звернення позивача до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду відповідачем у справі - Офісом Генерального прокурора, а також доказів невиконання відповідачем в добровільному порядку рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2022.
Натомість представник позивача вказує на бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2022, яка не є учасником адміністративної справи №120/14435/21-а та, відповідно, не має жодних процесуальних прав та обов'язків за наслідками її розгляду.
Суд наголошує на тому, що згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, вказаною нормою визначено повноваження суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення та який є відповідачем у справі і має відповідні процесуальні права та обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд констатує, що Державна казначейська служба України в розумінні статті 382 КАС України не є суб'єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, а також не має статусу відповідача ( боржника ) у цій справі. А тому, відсутні правові підстави для зобов'язання вказаний державний орган подати звіт про виконання рішення у цій справі.
Відтак, подана заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі є необґрунтованою, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №120/14435/21-а.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна