Рівненський апеляційний суд
26 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., з участю секретаря судового засідання Москалик Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Хараїм Ольги Валеріївни на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Хараїм О.В. оскаржила її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.
Стверджує, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , чим порушив його право на захист та позбавив можливості надати суду свої доводи та заперечення стосовно обставин інкримінованого правопорушення.
Крім того, покликаючись на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, наголошує, що його освідування на стан алкогольного сп'яніння повинно було здійснюватися у порядку ст. 266-1 КУпАП, а не працівниками поліції за процедурою ст. 266 КУпАП.
Також вважає, що працівниками поліції було порушено порядок огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а вина у вчиненні інкримінованого
Справа №559/1815/25 Суддя в суді І інстанції - Макеєв С.В.
Провадження № 33/4815/988/25 Суддя в суді апеляційної інстанції - Шимків С.С.
йому правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, а тому його необґрунтовано притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову місцевого суду, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП або вирішити питання, відповідно до ст. 69 КК України, щодо можливості застосування до ОСОБА_1 більш м'якого покарання в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання захисника ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, з метою допущення останнього до правосуддя, апеляційний суд приходить до висновку про його задоволення.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі по тексту - Інструкція).
Судом встановлено, що 01.05.2025 о 01:50 год., на 200 км а/д М-19 Доманово-Ковель-Черніці-Теребляче, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення вимови, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя.
Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим допустив порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, направленням водія на такий огляд до медичного закладу, а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Досліджений відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції відображає із достатньою повнотою обставини, за яких патрульні, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд не вбачає обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень під час оформлення адміністративних матеріалів, які б ставили під сумнів його вину у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги, що освідування ОСОБА_1 було здійснено не уповноваженою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Таким чином, статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду на стан сп'яніння військовослужбовця-водія, таку процедуру проводить поліція у відповідності до ст. 266 КУпАП.
Неповнота судового розгляду, яка, на думку скаржника, полягала у розгляді справи за відсутності ОСОБА_1 , не вплинула на правильність висновків суду першої інстанції.
Крім того, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено категорії справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких присутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. До такої категорії дана справа не належить.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою, а тому висновок суду першої інстанції про доведеність його вини є законним та обґрунтованим.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення на правопорушника штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Тобто, позбавлення права керування транспортними засобами є основним, а не додатковим стягненням, а тому є обов'язковим до його накладення.
Діючий КУпАП, на відміну від загальних положень КК України, не передбачає можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов'язкового.
Наведений вище підхід відповідає п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.
Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Постанова суду першої інстанції є законна та обґрунтована, а тому підстави для її скасування - відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Хараїм Ольги Валеріївни про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Хараїм Ользі Валеріївні строк апеляційного оскарження постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Хараїм Ольги Валеріївни залишити без задоволення, а постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 27 листопада 2025 року.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.