Іменем України
26 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 705/2159/19
провадження № 22-ц/4809/1407/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
заявник - Приватне підприємство «Центр-Монтаж-Енерго»,
суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паливода Олена Петрівна,
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , яка представляє інтереси ОСОБА_1 , та Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 25 червня 2025 року у складі судді Сивоконя С. С. і
Короткий зміст вимог скарги
В червні 2025 року Приватне підприємство «Центр-Монтаж-Енерго» (далі - ПП «Центр-Монтаж-Енерго») звернулось до суду зі скаргою та просило:
-визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Паливоди О. П., яка полягає у винесенні постанови про накладення штрафу від 10.06.2025 у виконавчому провадженні ВП № 77895710 (ідентифікатор доступу: 9ББДБ045ВГАД) без належних правових підстав, а також у здійсненні попередження директора ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про можливу кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення, попри факт його добровільного виконання;
-зобов'язати головного державного виконавця Паливоду О. П. скасувати постанову про накладення штрафу від 10.06.2025 у ВП № 77895710 на суму 10 200 грн, як таку, що прийнята з порушенням вимог законодавства, та скасувати відповідне попередження про кримінальну відповідальність, адресоване директору приватного підприємства;
-зобов'язати головного державного виконавця Паливоду О. П. закрити виконавче провадження ВП № 77895710 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з повним і добровільним виконанням судового рішення боржником ще до відкриття зазначеного виконавчого провадження;
-визнати, що боржником ПП «Центр-Монтаж-Енерго» рішення суду від 17.03.2025 в частині його негайного виконання щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта було виконано в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження.
Скарга мотивована тим, що 17.03.2025 рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року у справі № 705/2159/19 визнано незаконним та скасовано наказ від 03.07.2019 № 25 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 , поновлено на посаді юрисконсульта, стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025 року в розмірі 346 882,80 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
24.04.2025 року головний державний виконавець винесла постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження на підставі рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 у справі № 705/2159/19.
02 травня 2025 року ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на адресу відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлено лист з обґрунтуванням фактичного виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року у справі № 705/2159/19 в частині негайного виконання, а саме: поновлення на роботі працівника та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Боржником надано документи, які повністю підтверджують виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року у справі № 705/2159/19 в частині негайного виконання, а саме: поновлення на роботі працівника та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Однак, 10.06.2025 головний державний виконавець, продовжуючи перевищувати свої повноваження, свідомо виходячи за встановлені законодавцем межі та на власний розсуд трактуючи рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 року у справі № 705/2159/19, - винесла постанову про накладення штрафу на ПП «Центр-Монтаж-Енерго».
Боржник вважав такі дії головного державного виконавцю є незаконними та такими, що виходять за межі повноважень, як наслідок, звернувся до суду з відповідною скаргою.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 25 червня 2025 року в задоволені скарги ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на дії державного виконавця відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що фактичне виконання рішення суду в частині негайного поновлення позивача на роботі виконано 29.05.2025.
Суд першої інстанції не встановив факт добровільного виконання рішення суду, в частині негайного поновлення позивача на посаді, до відкриття виконавчого провадження, що є підставою для відмови в задоволенні вимог скарги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ПП «Центр-Монтаж-Енерго» просить скасувати ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 25 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скарги на дії державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження № 77895710 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та незаконною.
Суд першої інстанції залишив поза увагою дії боржника, яким було повністю виконано рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року, адже самими діями стягувача підтверджується її фізичний доступ до приміщення підприємства, контакт з представником роботодавця, а отже і фактичний допуск до роботи з 18.03.2025.
Державний виконавець з незрозумілих причин 06.06.2025 та 26.06.2025, будучи обізнаною про перебування боржника у відпустці склала акти про не допуск до роботи та відповідно невиконання рішення суду, хоча допуск відбувся що 18, 19 та 20 березня 2025 року.
Суд першої інстанції неналежно дослідив документи, подані боржником, на надав належну правову оцінку актам державного виконавця, періоди перебування стягувача на лікарняному та у відпустках.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить змінити ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 25.06.2025, виклавши її мотивувальну частину з урахуванням доводів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та незаконною, а мотиви оскаржуваної ухвали суперечать нормам матеріального права та висновкам Верховного Суду.
Станом на день розгляду справи 25.06.2025 боржник не оформив наказ від 17.03.2025 про поновлення стягувача на попередній роботі на посаді юрисконсульта з 03.07.2019.
Стягувач вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що рішення суду виконано 29.05.2025 є свавільним та несправедливим, повністю суперечить дійсним обставинам справи, адже з 18.03.2025 ОСОБА_1 не має пропуску до офісу боржника, який обладнаний електронною пропускною системою, допуску до приймальної та керівництва, до членів колективу підприємства.
Суд першої інстанції умисно та свідомо в порушення норм процесуального законодавства, не забезпечив участь стягувача та її представника у судовому засіданні призначеному на 25.06.2025 в режимі відеоконференції з приміщення Уманського міськрайонного суду Черкаської області за клопотанням стягувача від 19.06.2025 про забезпечення проведення судових засідань у режимі відеоконференції з приміщення суду в період дії воєнного стану.
Відзиви на апеляційну скаргу
Від ПП «Центр-Монтаж-Енерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити стягувачу в задоволенні апеляційної скарги та ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 25 червня 2025 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог скарги на дії державного виконавця.
Від Коркіяйнен О. С., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП «Центр-Монтаж-Енерго», в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 вересня 2025 року відзив державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паливоди О. П. на апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник заінтересованої особи адвокат Моспан В. В. та представник суб'єкта оскарження Русенко А. Ю. заперечували проти доводів апеляційної скарги заявника та підтримали доводи апеляційної скарги ПП «Центр-Монтаж-Енерго».
ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів, якими підтверджується, що судова повістка-повідомлення про судове засідання в цивільній справі була доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 24.11.2025 об 17:40, а до електронного кабінету представника заявника Коркіяйнен О. С. 24.11.2025 об 17:45 (том 2 а. с. 220, 223).
Від Коркіяйнен О. С., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Клопотання мотивовано тим, що судом не виконано вимоги процесуального законодавства, передбачені ч. 5 ст. 128 ЦПК України, щодо строку повідомлення про судове засідання, яке призначено на 14:00 на 26.11.2025.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив, що «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою (ч. 2 ст. 128 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
За змістом ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Аналіз наведених норм, свідчить про те, що учасник справи повинен бути повідомлений про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів судовою повісткою про виклик у випадку, якщо його явка в судове визнана обов'язковою. Якщо явка учасника справи в судове засідання не є обов'язковою, останній повідомляється про судове засідання судовою повісткою-повідомленням завчасно.
Враховуючи, що явка в судове засідання учасників справи не є обов'язковою, а суд не визнавав їхню явку обов'язковою, заявник та її представник були повідомленні про розгляд справи судовими повістками-повідомленнями завчасно, та, зважаючи на межі та строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції (статті 367, 371 ЦПК України), суд протокольно визнав наведені представником заявника причини неявки в судове засідання не поважними, а тому відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та вирішив розглядати справу без участі осіб які не з'явилися.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки заявника суд визнає неповажними, інші підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з'явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Шполянського районного суду від 17.03.2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано Наказ від 03.07.2019 № 25 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго».
Стягнуто з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025року в розмірі 346 882,80 грн, з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Стягнуто з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь держави судовий збір в розмірі 4 237,23 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
В іншій частині позовних вимог відмовлено (том 1 а. с. 84-94).
24.04.2025 відкрито виконавче провадження №77895710, ідентифікатор доступу 9ББДБ045ВГАД щодо виконання судового рішення в частині негайного поновлення на роботі ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу № 25 від 03.07.2019 позивача було звільнено з посади юрисконсульта відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.
Наказом від 17.03.2025 № 04 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ від 03.07.2019 №25 про припинення трудового договору з юрисконсультом ОСОБА_1 . Поновлено на попередній роботі на посаді юрисконсульта ОСОБА_1 18.03.2019 (том 1 а. с. 63).
Наказом від 01.04.2025 № 05 «Про внесення змін до наказу №04 від 17.03.2025 про поновлення на роботі ОСОБА_1 » внесено зміни до наказу від 17.03.2025 щодо зазначення дати поновлення на роботі, а саме вказано дату поновлення на роботі з 04.07.2019 (том 1 а. с. 63 на звороті, 71).
В акті державного виконавця від 05.05.2025 вказано, що при виїзді за адресою місцезнаходження боржника ПП «Ценрт-Монтаж-Енерго» по вул. Індустріальна 2 встановлено, що боржником винесено наказ №5 від 01.04.2025 про поновлення на попередній роботі на посаді юрисконсульта ОСОБА_1 з 04.07.2019. Також встановлено, що стягувач не має можливості приступити до виконання своїх посадових обов'язків. Перепони- відсутність пропуску та робочого місця не визначено (том 1 а. с. 17).
За змістом акту державного виконавця від 26.05.2025 при виїзді за адресою місцезнаходження боржника ПП «Ценрт-Монтаж-Енерго» по вул. Індустріальна 2 встановлено, що стягувач на територію підприємства не допускалась через відсутність у неї пропуску. Зі слів охоронника, без пропуску на територію підприємства він працівників не пропускає. При проходженні на територію підприємства разом з державним виконавцем стягувач відмовилась пройти на своє робоче місце. Мотивуючи це тим, що дане приміщення належить іншому підприємству (том 1 а. с. 16).
Відповідно до відомостей, що є в акті державного виконавця від 29.05.2025, державним виконавцем встановлено: при виїзді за адресою місцезнаходження боржника ПП «Центр-Монтаж-Енерго» по вул. Індустріальна 2 встановлено, що боржником надано наказ №4 від 17.03.2025 та № 5 від 01.04.2025 ПП «Центр-Монтаж-Енерго» про поновлення стягувача на роботі з 04.07.2019. Також стягувачу надано перепустку для проходження на територію підприємства та визначено її робоче місце. Акт складено в присутності стягувача ОСОБА_1 , представника стягувача Коркіяйнен О. С., представника боржника Безуглової Олени (том 1 а. с. 15).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Поновлення на роботі - це повернення працівника у попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов'язками, які мали місце до звільнення. Обов'язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов'язків.
КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.
Подібні висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 26 лютого 2020 у справі № 702/725/17, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 16 вересня 2020 у справі № 709/1465/19.
Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків. Працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.
Аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що у державного виконавця не було достатніх підстав для винесення постанови про накладення штрафу на ПП «Центр-Монтаж-Енерго» в розмірі 10200 грн в дохід держави.
Так, постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Паливодою О. П. від 10 червня 2025 року за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, накладено на боржника ПП «Центр-Монтаж-Енерго» штраф на користь держави у розмірі 10 200 грн та зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (том 1 а. с. 75).
У вказаній постанові державний виконавець встановив: «Згідно акту державного виконавця від 29.05.2025 боржником ПП «Центр-Монтаж-Енерго» без поважних причин рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта в повному обсязі не виконано. Вимогу державного виконавця від 29.05.2025 боржником не виконано».
Зі змісту зазначеної постанови неможливо встановити, які саме дії не вичинено боржником ПП «Центр-Монтаж-Енерго» для виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта, в повному обсязі.
Державним виконавцем не взято до уваги, що Наказом від 17.03.2025 № 04 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ від 03.07.2019 №25 про припинення трудового договору з юрисконсультом ОСОБА_1 . Поновлено на попередній роботі на посаді юрисконсульта ОСОБА_1 18.03.2019 (том 1 а. с. 63).
18.03.2025 відповідно до платіжної інструкції №295-298 ОСОБА_1 проведено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Відповідно до табелю обліку використаного часу за березень 2025 року ОСОБА_1 перебувала на роботі 18,19,20 березня 2025 року. 19.03.2025 ОСОБА_1 видано повідомлення для проходження медичного огляду, про отримання якого ОСОБА_1 розписалась власноручно.
З 21.03.2025 по 25.03.2025, з 26.03.2025 по 28.03.2025, з 29.03.2025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 01.04.2025 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.
Відповідно до наказу №09-В Коркіяйнен Д. Д. надано відпустку терміном 36 днів з 02.04.2025 по 07.05.2025.
Відповідно до платіжної інструкції №387 від 01.04.2025 ОСОБА_1 випласені відпускні кошти за квітень- травень.
Наведене свідчить, що боржником виконувалося рішення суду щодо негайного поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
В поданій до суду першої інстанції скарзі ПП «Центр-Монтаж-Енерго» просив зобов'язати головного державного виконавця Паливоду О. П. скасувати постанову про накладення штрафу від 10.06.2025 у ВП № 77895710 на суму 10 200 грн, як таку, що прийнята з порушенням вимог законодавства, та скасувати відповідне попередження про кримінальну відповідальність, адресоване директору приватного підприємства.
Разом з тим, аналіз ЗУ «Про виконавче провадження» свідчить про те, що державний виконавець законодавчо не наділений повноваженнями скасовувати ухвалені ним особисто постанови.
При цьому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20 (провадження № 12-23гс22) зроблено висновок про те, що суд наділений повноваженнями скасовувати рішення органів державної виконавчої служби.
Також, суд не наділений повноваженями щодо зобов'язання державного виконавця закрити виконавче провадження.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій головного державного виконавця, які полягають у винесенні постанови про накладення штрафу від 10 червня 2025 року у виконавчому провадженні № 77895710 та скасуванні відповідної постанови.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що висновок суду першої інстанції про те, що рішення суду виконано 29.05.2025 є свавільним та несправедливим, повністю суперечить дійсним обставинам справи, адже з 18.03.2025 ОСОБА_1 не має пропуску до офісу боржника, який обладнаний електронною пропускною системою, допуску до приймальної та керівництва, до членів колективу підприємства, спростовуються наявним у матеріалах справи актом державного виконавця від 29 травня 2025 року, який підтверджує фактичний допуск ОСОБА_1 до роботи в ПП «Центр-Монтаж-Енерго».
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції умисно та свідомо в порушення норм процесуального законодавства, не забезпечив участь стягувача та її представника у судовому засіданні призначеному на 25.06.2025 в режимі відеоконференції з приміщення Уманського міськрайонного суду Черкаської області, є безпідставними, оскільки ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 20 червня 2025 року було розглянуто відповідне клопотання стягувача та відмовлено в його задоволенні у зв'язку з відсутністю технічної можливості, при цьому, заявник не була позбавлена повторно звернутись до суду з відповідним клопотанням про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з іншим судом або за допомогою власних технічних засобів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права згідно пунктів 3 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційна скарга Коркіяйнен О. С., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга ПП «Центр-Монтаж-Енерго» підлягає частковому задоволенню, ухвала Шполянського районного суду Черкаської області від 25 червня 2025 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на дії/бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Паливоди О. П.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, за подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, а також за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду відповідної скарги, судовий збір не справляється, суд не здійснює розподіл судових витрат, понесених учасниками справи під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Коркіяйнен Оксани Сергіївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» задовольнити частково.
Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 25 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на дії/бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Паливоди Олени Петрівни задовольнити частково.
Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Паливоди Олени Петрівни, яка полягає у винесенні постанови про накладення штрафу від 10 червня 2025 року у виконавчому провадженні № 77895710.
Скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Паливоди Олени Петрівни від 10 червня 2025 року у виконавчому провадженні № 77895710 про накладення на Приватне підприємство «Центр-Монтаж-Енерго» штрафу на суму 10 200 грн.
В задоволенні інших вимог скарги відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27.11.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко