Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/643/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 386/1074/24 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 336 (73) Д ОСОБА_1
24.11.2025 року м. Кропивницький
Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12024121110000240 стосовно ОСОБА_8 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2025 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Свірнево Голованівського району Кіровоградської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ст.336 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 10 місяців.
Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.
У апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_8 призначити більш м'яке покарання в межах санкції статті.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає про те, що не оспорює фактичні обставини цієї справи, разом з цим вважає, що суд при призначенні ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 10 місяців, в порушення вимог ст. 50 та 65 КК України, не врахував цілий ряд пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, а також позитивні характеризуючи дані, а саме те, що ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності притягується вперше, свою вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, тим самим активно сприяв слідству у розкритті злочину.
Крім того суд, на думку захисника не врахував позитивні характеристики ОСОБА_8 за місцем проживання, а також те, що він на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, проживає разом з батьками, у зв'язку з чим вважає, що наведені обставини потребували належної та об'єктивної оцінки, а не дотримання основних принципів призначення покарань, на думку сторони захисту призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, призначення обвинуваченому ОСОБА_8 надто суворого та несправедливого покарання.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, за таких обставин.
Так, положеннями статті 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», з 24.02.2022 на території України оголошено загальну мобілізацію у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань.
Указами Президента України строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався, зокрема наразі Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» №470/2024 від 23.07.2024, затвердженого Законом №3892-ІХ від 23.07.2024, строк проведення загальної мобілізації продовжено з 12.08.2024 на 90 діб.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитись до військової частини, або збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 23.04.2024 №6/167 солдат запасу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний здоровим та придатним до проходження військової служби.
23.04.2024 ОСОБА_8 , будучи визнаний придатним до проходження військової служби, перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , отримав від працівників зазначеного центру повістку, в якій зазначено про необхідність прибуття о 17:00 год. 24.04.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за вищевказаною адресою, для подальшого направлення до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України для проходження військової служби за мобілізацією.
За отримання вказаної повістки ОСОБА_8 надав розписку та належним чином у встановленому законом порядку повідомлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 про правові засади призову на військову службу під час мобілізації та правові наслідки неявки у виді кримінальної відповідальності.
Однак, ОСОБА_8 у вказаний у повістці час та дату, а саме о 17:00 год. 24.04.2024 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , без зазначення поважних причин своєї неявки, та в період з 24.04.20204 по 30.04.2024 з метою ухилення від призову взагалі залишив постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , уникаючи спілкування з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 та Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області.
Продовжуючи свій злочинний умисний намір, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_8 , будучи визнаний придатним до проходження військової служби, вдруге отримавши 25.06.2024 від працівника ІНФОРМАЦІЯ_4 повістку для прибуття 26.04.2024 о 07:30 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , для подальшого направлення до військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України для проходження військової служби за мобілізацією, одразу висловив свою відмову від прибуття та проходження військової служби. Відтак ОСОБА_8 у вказаний у повістці час і дату, а саме о 07:30 год. 26.06.2024 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , без зазначення поважних причин своєї неявки.
Таким чином, ОСОБА_8 , будучи придатним до військової служби, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, достовірно знаючи про введення на всій території України із 24.02.2022 воєнного стану, проведення на території України загальної мобілізації та про обов'язок з'явитися о 17:00 год. 24.04.2024 та, вдруге, о 07:30 год. 26.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , для подальшого направлення до місця несення військової служби в Збройних силах України, не маючи передбачених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки від призову, та даних, які б вказували на його непридатність для несення військової служби, у порушення вимог ст.65 Конституцій України, ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, у зазначені дату та час до місця виклику, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , о 17:00 год. 24.04.2024 та о 07:30 год 26.06.2024 не з'явився, не маючи на те поважних причин, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Заслухавши суддю-доповідача, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які уточнили вимоги апеляційної скарги і просили суд змінити вирок суду та призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
За змістом положень ч.1 та 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час судового розгляду не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку (ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 , як і на правильність кваліфікації його дій за ст. 336 КК України.
В даному випадку, суд першої інстанції, діючи в межах пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення ( ч.1 ст. 337 КПК ) дійшов правильного висновку про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, який будучи придатним до військової служби, умисно, достовірно знаючи про введення по всій території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, після отримання повістки не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого направлення до місця несення військової служби в Збройних силах України без поважних на те причин.
Кваліфікація дій ОСОБА_8 , а саме ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, в апеляційній скарзі захисником не оспорюється, у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України відсутні підстави для визнання апеляційним судом кваліфікації неправильною.
Разом з цим, колегія суддів визнає слушними доводи захисника ОСОБА_7 , викладені в апеляційній скарзі щодо невідповідності призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі, виходячи з наступного.
У роз'ясненнях, викладених у п.п. 1,3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», рекомендовано судам при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суворо додержуватись засад покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
В цій справі, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції, в оскаржуваному вироку зазначив, про те, що відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, який відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу ОСОБА_8 , який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують ОСОБА_8 покарання, судом не встановлені.
Підстав для призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 та 75 КК України, суд не знайшов і дійшов до висновку про те, що лише позбавлення волі буде сприяти виправленню та перевихованню ОСОБА_8 , а також запобіганню вчиненню ним нових злочинів.
З таким доводами та висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, з урахуванням наступного.
Так, термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» регламентовано, що досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Абзацом 2 п. 2 вищевказаної постанови визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Так, ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивні характеристики, одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, проживає разом з батьками, має на утриманні хвору матір, яка потребує стороннього догляду.
Як пояснив ОСОБА_8 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції він вину визнає, розкаюється.
З урахуванням характеру, ступеню тяжкості та суспільної небезпечності, вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а також його особи, наявність пом'якшуючих обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_8 , як особа представляє суспільну небезпеку для оточуючих, а тому його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах реальної ізоляції від суспільства.
Окрім того, згідно досудової доповіді наявної в матеріалах кримінального провадження ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній (а.п.35-36).
Разом з цим, колегія суддів відмічає, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи.
ОСОБА_8 свою вину визнав, розкаявся, має позитивні характеристики, одружений, проживає разом з батьками.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
При фактичних обставинах цієї справи та характеризуючи даних, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про можливість зменшити призначене ОСОБА_8 покарання, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції слід зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2025 року в кримінальному провадженні № 12024121110000240 стосовно ОСОБА_8 за ст.336 КК України - змінити в частині призначеного покарання.
ОСОБА_8 вважати засудженим за ст.336 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.
В решті вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, у той же строк з дня її вручення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4