Іменем України
27 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 390/541/25
провадження № 22-ц/4809/1834/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Іващенка Ігоря Юрійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на додаткове рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2025 року у складі судді Бойко І. А. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 та просив:
-скасувати рішення Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області № 786 від 08 грудня 2016 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , загальною площею 0,1577 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, та передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3588587200:55:000:0048;
- скасувати державну реєстрацію про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3588587200:55:000:0048, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157927735225;
-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3588587200:55:000:0048, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовна заява мотивована тим, що постановою Кропивницького апеляційного суду від 09.12.2020 у справі № 390/348/17 визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області Руденко Н. П. 05 липня 2016 року за реєстром № 426 на ім'я ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на будинок АДРЕСА_1 ; в задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_2 - відмовлено.
У той же час рішенням Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області № 786 від 08 грудня 2016 грудня ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3588587200:55:000:0048, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Вказану земельну ділянку передано ОСОБА_2 у власність та визначено, що земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.
При цьому, Соколівська сільська рада Кіровоградського району Кіровоградської області приймала участь у справі про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.02.2021, № 2-32 позивач є власником 1/2 частки у праві власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Реєстрація права власності ОСОБА_5 як одноособовим власником на земельну ділянку, на якій знаходиться житловий будинок, що перебуває у спільній власності сторін, перешкоджає позивачу зареєструвати своє право власності на земельну ділянку у відповідній частці, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , про скасування рішення, державної реєстрації та визнання права власності задоволено частково.
Скасовано рішення Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 08 грудня 2016 року № 786 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яким ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1577 га, з них: 0,1577 га «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Соколівської сільської ради, Кіровоградського району Кіровоградської області, а також передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1577 га «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Соколівської сільської ради, Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522587200:55:000:0048.
Скасовано державну реєстрацію на земельну ділянку кадастровий номер 3522587200:55:000:0048, площею 0,1557 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 02.01 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157927735225, форма власності приватна, власник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 20.05.2015 року, Кіровоградським РС УДМС України в Кіровоградській області, громадянства Україна.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн відшкодування судових витрат.
Повернуто позивачу ОСОБА_1 1 211,20 грн, сплачених ним згідно квитанції № 9371-8507-8088-3989 від 27.02.2025.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено порушення відповідачем ОСОБА_2 свого права на частку у спільній власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522587200:55:000:0048, спосіб захисту відповідає суті порушення і він передбачений нормами чинного законодавства, як наслідок, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення та державної реєстрації.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що після скасування рішення Соколівської сільської ради № 786 від 08.12.2016 та державної реєстрації права одноособової власності щодо спірної земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 позивач не позбавлений можливості оформити 1/2 частку у праві спільної власності на спірну земельну ділянку в позасудовому порядку.
Додатковим рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2025 року заяву про ухвалення додаткового рішення, яку подав представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пузир В. О., про ухвалення додаткового рішення, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , про скасування рішення, державної реєстрації та визнання права власності задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 666,66 грн, в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення суду мотивовано тим, що фактичний обсяг правової допомоги, отриманої відповідачем ОСОБА_2 , та реальність її надання підтверджені належними доказами, а розмір витрат відповідає критерію розумності і відповідає складності справи.
Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, а саме дві з трьох, тому, зважаючи на вимоги пропорційності розподілу судових витрат, суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 7 666,66 грн витрат на відшкодування їй витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Іващенко І. Ю., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить додаткове рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні додаткового рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Оскільки позовну заяву було задоволено частково, у суду першої інстанції не було підстав для стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 666 грн 66 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Відзиви на апеляційну скаргу
Від адвоката Пузиря В. О., який представляє інтереси ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2025 року без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу від Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду додаткового рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками та довідками про доставку електронних документів.
Від представника ОСОБА_2 адвоката Пузиря В. О. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та її представника.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 11 годину 30 хвилин 19 листопада 2025 року, не з'явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої, третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
В постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що, звертаючись до суду з позовом,ОСОБА_1 та просив:
-скасувати рішення Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області № 786 від 08 грудня 2016 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , загальною площею 0,1577 га, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, та передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3588587200:55:000:0048;
- скасувати державну реєстрацію про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3588587200:55:000:0048, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157927735225;
-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3588587200:55:000:0048, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 2-9).
У поданому відзиві на позовну заяву, представник ОСОБА_2 адвокат Пузир В. О. в порядку п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_2 понесе у зв'язку із розглядом справи становить 25 000 грн (а. с. 61-69).
Крім того, разом з відзивом на позовну заяву представником відповідача було подано заяву про вирішення питань про розподіл судових витрат, в якій адвокат просив після ухвалення рішення по суті позовних вимог вирішити питання про стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_2 у зв'язку із наданням їй професійної правничої допомоги (а. с. 71-72).
Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , про скасування рішення, державної реєстрації та визнання права власності задоволено частково.
Скасовано рішення Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 08 грудня 2016 року № 786 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яким ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1577 га, з них: 0,1577 га «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Соколівської сільської ради, Кіровоградського району Кіровоградської області, а також передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1577 га «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Соколівської сільської ради, Кіровоградського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522587200:55:000:0048.
Скасовано державну реєстрацію на земельну ділянку кадастровий номер 3522587200:55:000:0048, площею 0,1557 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 02.01 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157927735225, форма власності приватна, власник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 20.05.2015 року, Кіровоградським РС УДМС України в Кіровоградській області, громадянства Україна.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а. с. 129-139).
05 вересня 2025 року від представника ОСОБА_2 адвоката Пузиря В. О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник просив стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 000 грн (а. с. 143-149).
Разом із заявою адвокатом Пузирем В. О. було подано до суду копію ордера на надання правничої допомоги серії ВА № 1096860 від 18.11.2024 (а. с. 150), копію Договору № 34-ДІВ про надання професійної правничої допомоги від 03 липня 2024 року з додатком (а. с. 151-161), копію Заявки 2-ЦС від 16 квітня 2025 року на надання професійної правничої допомоги на підставі договору № 34-ДІВ від 03.07.2024 (а. с. 162), копію Акта № 1-390/541/25 від 09.05.2025 про приймання професійної правничої допомоги на підставі договору № 34-ДІВ від 03.07.2024 (а. с. 163), копії квитанцій (а. с. 165, 168), копії Актів № 2-390/541/25 від 14.08.2025 та № 3-390/541/25 від 22.08.2025 про приймання професійної правничої допомоги на підставі договору № 34-ДІВ від 03.07.2024 (а. с. 166, 169), квитанцію № 4398839 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС представника позивача адвоката Іващенка В. О.(а. с. 173).
Представником ОСОБА_1 були подані заперечення на клопотання, в яких адвокат просив відмовити представнику відповідача в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення (а. с. 181-184).
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що понесені відповідачем судові витрати підтверджені належними та допустимими доказами, а тому, враховуючи, що рішенням Кропивницького апеляційного суду від 21 серпня 2025 року по суті спору було задоволено дві з трьох позовних вимог, суд першої інстанції пропорційно відмовленим позовним вимогам, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 7 666 грн 66 коп (23 000/3).
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що оскільки позовну заяву було задоволено частково, у суду першої інстанції не було підстав для стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 666 грн 66 коп витрат на професійну правничу допомогу, є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, оскаржуваним рішенням вирішувалось питання про розподіл судових витрат, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Іващенка Ігоря Юрійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а додаткове рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко