Справа №522/25043/25
Провадження №1-кп/522/3547/25
27.11.2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025160000000931 від 04.09.2025 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з вищою освітою, розлученого, працюючого керівником ПП «Вермекс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
суд-
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до положень ст. 314 КПК України першочерговим завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду, у зв'язку з чим, суд з'ясовує, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 314 КПК України.
Обґрунтування можливості призначення судового розгляду.
В підготовчому судовому засіданні судом поставлено питання про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Прокурор ОСОБА_4 вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Потерпілий ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Також зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 відшкодував йому завдану матеріальну та моральну шкоду, а тому будь-яких претензій до обвинуваченого він не має.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає за можливе призначити обвинувальний акт у кримінальному провадженні до судового розгляду, з огляду на наступне.
Під час підготовчого судового засідання встановлено, що кримінальне провадження №12025160000000931 від 04.09.2025 року підсудне Приморському районному суду м. Одеси, підстави для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акту прокурору відсутні.
Отже, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025160000000931 від 04.09.2025 року підлягає призначенню до судового розгляду.
Вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу
обвинуваченому ОСОБА_3 .
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 подав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 .
Прокурор покликається в тому числі на те, що згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.10.2025 року, ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 30.11.2025 року, із покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України строком до 2 місяців.
Нині, дані про особу ОСОБА_3 , з числа передбачених ст. 178 КПК України, та характер обвинувачення, з урахуванням тяжкості діянь в розрізі ст. 12 КК України, вказують на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема прокурором зауважується, що обвинувачений може переховуватись від суду.
Таким чином, застосування щодо обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, а ніж цілодобовий домашній арешт не є достатнім для запобігання вказаному ризику, оскільки тільки перебування під цілодобовим домашнім арештом зможе забезпечити їх запобігання.
Ураховуючи наведене прокурор просить продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_3 з продовженням строку дії покладених на останнього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора посилаючись на його необґрунтованість.
Розглянувши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду Україну від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к), та який щодо питань порушених заявниками (щодо запобіжного заходу) регламентує таке:
- метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 177 КПК);
- підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом;
- при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний, згідно ст. 178 КПК, оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим; 3) вік та стан здоров'я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї;
- клопотання про застосування запобіжного заходу, згідно ст. 184 КПК, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення; 3) виклад обставин, що дають підстави обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на обвинуваченого конкретних обов'язків;
- клопотання про продовження строку, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під варто ю (ч. 3 ст. 199 КПК).
Згідно даних обвинувального акту, котрий складений слідчим та затверджений прокурором 12.11.2025 року, слідує, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого. Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України є тяжким злочином.
Згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.10.2025 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 30.11.2025 року, із покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України строком до 2 місяців.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотань відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення вказаного питання щодо умов можливого подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування особи, яка є ймовірним суб'єктом його вчинення.
Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку суд вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.
Відповідно в розрізі наведених відомостей судом вирішується по суті поставлене перед ним питання, щодо виду запобіжного заходу, з урахуванням того, що, з огляду на порушення питання, суд має з'ясувати наявність ряду обставин, на які вказує прокурор:
-Щодо обґрунтованості підозри.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте у порядку, встановленому цим Кодексом.
В цьому випадку, обвинувальний акт стосовно вказаного обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.
Наведеного достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання даного типу, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра», зокрема з урахуванням положень п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України.
- Щодо наявності ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення зазначених дій.
Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв'язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо вказаного обвинуваченого.
З його урахуванням суд погоджується з доводами клопотання про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим дає підстави вважати , що останній може переховуватись від суду.
Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).
- Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Згідно з ст. 194 КПК України наявність ризиків є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід у кримінальному провадженні убезпечить від їх настання, суд ураховує таке.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з домашнім арештом, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж діючі не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому, суд враховує, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З урахуванням того, що попереднє ув'язнення, так і цілодобовий домашній арешт є різними формами позбавлення свободи (ув'язнення), однак до них мають застосовуватися однакові критерії незалежно від місця, де особу тримають - під вартою або під домашнім арештом (див. рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджи проти Республіки Молдова», п. 111 - 112), відповідно, згідно ч. 1 ст. 183 КПК, цей захід є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу
Згідно з ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Підставою для правомірного обмеження права на свободу через застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є, зокрема, рішення, яке не просто формально ухвалює суд, а воно має бути обґрунтованим, справедливим, (див. п. 4 рішення КС України від 25 червня 2019 року № 7-р/2019).
Конституційний Суд у рішенні від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009 висловив позицію, що встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини).
В цій ситуації суд, з огляду на викладене, вважає, що, на даному етапі кримінального провадження, у відношенні ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та зможе запобігти встановленим ризикам з числа передбачених ст. 177 КПК.
Це обмеження в даній справі, за встановленої в обвинувальному акті моделі вчинення злочину та наведених про особу обвинуваченого відомостей, на переконання суду, саме на цій стадії процесу, відповідає вимозі абз. 6 п.п. 3.3 п. 3 рішення КСУ від 19 жовтня 2009 року №26-рп/2009. Потреба в такому заході щодо нього, зокрема є дійсною не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов'язаних з його особою, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками, усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та характером висунутого обвинувачення.
Відповідно цей захід у відношенні обвинуваченого відповідатиме п.п. 1-3 ч. 1 ст. 132, п. 3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України.
- Обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України
Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
З положень п.п. 2-3 ч. 3 ст. 132 КПК України слідує, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що: потреби виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно питання щодо переліку обов'язків суд визначатиме через призму наведеного з урахуванням даних про особу обвинуваченого та аргументів прокурора з цього питання, й у підсумку констатує, що слушним є продовжити дію наступних обов'язків: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з м. Одеса без дозволу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Саме ці обов'язки відповідатимуть п.п. 2-3 ч. 3 ст. 132 КПК України та будуть ефективним запобіжником ризику впливу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 131-132, 177,178, 181, 194, 199, 314-316, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд-
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025160000000931 від 04.09.2025 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначити до судового розгляду на 14 год. 30 хв., 05.12.2025 року, в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси, за участю прокурора, потерпілого, захисника та обвинуваченого.
Судовий розгляд даного кримінального провадження проводити у відкритому судовому засіданні одноособово суддею.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Строк тримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під цілодобовим домашнім арештом з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , продовжити до 26.01.2026 року, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога» в регіоні проживання обвинуваченого.
Зобов'язати ОСОБА_3 , прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, до 26.01.2026 року продовжити дію наступних обов'язків:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з м. Одеса без дозволу суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 ..
Ухвала щодо запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.
Суддя: