Справа №:755/19491/25
Провадження №: 1-кп/755/1745/25
"26" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000001019 від 22.09.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, освіта вища, не заміжньої, офіційно непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 (дистанційно),
обвинуваченої: ОСОБА_5 ,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000001019 від 22.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підстави для зміни запобіжного заходу відсутні та враховуючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, характеризуючи дані останньої, котрі станом на дату розгляду вказаного клопотання, не змінилися, обставини регламентовані ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, є дійсними.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 заперечив проти заявленого прокурором клопотання, мотивуючи тим, що ризики наведені прокурором в клопотанні не доведені та наразі відпала необхідність утримання обвинуваченої в умовах попереднього ув'язнення, а також просив застосувати відносно обвинуваченої запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обвинувачена ОСОБА_5 не заперечувала щодо продовження їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що вона написала заяву про обмін її як військовополоненої.
Заслухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Також, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються/продовжуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою застосування/продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).
Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування/продовження запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.
У даному випадку, в рамках вказаного кримінального провадження було висунуто обвинувачення ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
На цей час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, свідки та обвинувачена в даному кримінальному провадженні не допитані.
Окрім того, докази регламентовані ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 суд враховує наступне.
Відповідно до обвинувального акту встановлено такі відомості: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Києва, громадянка України, освіта вища, не заміжня, офіційно не працює, зареєстрована та проживаюча до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.
Обвинувачена ОСОБА_5 на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, не має типових соціальних зв'язків для особи її віку та статусу, раніше не судима.
Так суд враховує, що ОСОБА_5 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 111 КК України, тобто у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Крім того, суд враховує наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її винною у вчинені кримінального правопорушення, а також зважаючи на дані про її особу (відсутність сталих соціальних зв'язків та зареєстрованого місця проживання, відсутність офіційного працевлаштування), що зокрема може вказувати на його схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень проти громадської та національної безпеки України, з метою задоволення власних економічних потреб злочинним шляхом, наявність реального ризику переховування від суду та органів прокуратури, з огляду на санкцію інкримінованої статті, що може бути сприйняте обвинуваченою як менш обтяжлива обставина, а також, в сукупності, вказує на реальне існування ризиків, регламентованих ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу для їх запобігання, на даний час не вбачається.
Суд також наголошує увагу, що станом на день розгляду клопотання про продовження дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої, зазначені стороною обвинувачення ризики продовжують існувати, характеризуються стійкістю та реальністю, їх зменшення або нівелювання не відбулося, що, серед іншого, вказує на необхідність продовження дії відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
При цьому, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з заявленими стороною обвинувачення передбаченими ч. 1 ст. 177 КПК України ризиками можливих спроб обвинуваченої переховуватися від суду та кримінального переслідування національними органами, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на надмірну суспільну небезпечність інкримінованого складу кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує обвинуваченій у випадку визнання її вини.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої, судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, то суд у світлі факторів пов'язаних з характером особи обвинуваченої, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, що свідчить про відсутність у обвинуваченої стійких соціальних зв'язків, вважає не достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам, а тому доводи сторони захисту щодо відсутності у обвинуваченої наміру переховуватися від суду, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є необґрунтованими.
Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Строк тримання обвинуваченої під вартою не виходить за межі визначені КПК України та є необхідною мірою з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку тримання під вартою відповідає критерію розумності.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте, продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) п. 70).
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити у межах строків визначених вказаним Кодексом.
Задовольняючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає підстав для визначення обвинуваченій альтернативної застави, з огляду на специфіку вчиненого кримінального правопорушення та його високу суспільну небезпечність, в умовах дії воєнного стану.
Керуючись ст. ст. 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 24.01.2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3