Справа №:755/11659/25
Провадження №: 2/755/9629/25
"19" вересня 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Савлук Т.В., за участю секретаря судових засідань Лазоренко Н.В.,
учасники цивільного процесу:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Пономаренко О.В.,
відповідач - не з'явилася,
представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - не з'явився,
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 з вимогами:
«визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Києва, РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) батьком ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець м. Києва);
зобов'язати Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 1476 від 01.06.2018 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який складений Дніпровським районним у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, шляхом виключення з актового запису № 1476 від 01.06.2018 року про народження дитини у графі «Відомості про батька» запис про « ОСОБА_4 », як батька дитини, зазначити батьком дитини - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )».
31 липня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. (стаття 189 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
12 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позов (вх. № 53992), поданий відповідачем ОСОБА_2 , з викладенням своєї позиції щодо визнання позову.
12 вересня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залишення без задоволення клопотання представника позивача - адвоката Пономаренко О.В. про витребування письмових доказів, долучене до матеріалів справи - а.с.66-68, 69-71.
Клопотання представника позивача - адвоката Пономаренко О.В. щодо зобов'язання відповідача надати суду для огляду оригінал свідоцтва про народження дитини, долучене до справи (а.с. 72-73), - залишено без задоволення.
Клопотання представника позивача - адвоката Пономаренко О.В. про допит позивача у якості свідка, долучене до справи (а.с. 63-65) - задоволено.
Викликано ОСОБА_1 , позивача у цивільній справі, в судове засідання у якості свідка.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Пономаренко О.В. у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів, додатково пояснили, що з 2015 року позивач та відповідачка проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та не перебували у будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі. Під час спільного проживання з відповідачкою у них народився син - ОСОБА_3 , про що 01 червня 2018 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено відповідний актовий запис за № 1476. Відомості про батька в актовому записі про народження дитини записано зі слів матері. Після народження дитини стосунки між сторонами погіршилися, відповідачка інтересу до участі у вихованні дитини не виявляла. 3 2019 року ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_5 почали проживати окремо. Відповідачка не чинила позивачу перешкод в здійсненні його прав та обов'язків щодо дитини. Разом з тим, ОСОБА_2 не проживала із сином однією сім'єю, не брала та не бере участі у його вихованні, не піклується про нього, про його фізичний, духовний і моральний розвиток, не забезпечує матеріально, зокрема необхідним харчуванням, медичним доглядом і лікуванням, що є складовою частиною виховання. Крім того, ОСОБА_2 було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту) та до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП (неправомірне використання державного майна). Відтак, з 2019 року по сьогоднішній день саме ОСОБА_1 утримує, виховує, розвиває та опікується сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказані обставини підтверджуються: довідкою № 27 від 29.05.2025 року від дошкільного навчального закладу № 261 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Управління освіти; довідкою Київської Федерації синхронного плавання; довідкою № 68/03-18 від 21 травня 2025 року та характеристикою ліцею № 124 «Спаський» м. Києва; відповіддю на адвокатський запит № 419 від 30.05.2025 року від КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Дніпровського району м. Києва»; довідкою з Центру соціально-психологічної реабілітації «Я Можу». Позивач є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з імовірністю 99,9 %, що підтверджується висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження № 48300 від 12 червня 2025 року, проведеного Медико-генетичним центром «Мама Папа». Водночас позивач не має можливості вжити заходів щодо захисту своєї дитини, оскільки юридично не записаний її батьком.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з'явилася, висловила свою позицію щодо заявлених вимог у відзиві на позов.
Представник третьої особи Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у підготовче судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 121 Сімейного кодексу України визначено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька; 2) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; 3) за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, видане 01 червня 2018 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (актовий запис № 1476).
У свідоцтві про народження дитини батьками записані: батько - « ОСОБА_4 », мати - « ОСОБА_2 ».
Запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень проведений у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
За нормою ст. 128 СК України за відсутності заяви про визнання батьківства, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду на підставі будь-яких відомостей, що засвідчують походження дитини від певної особи. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Як роз'яснено у пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», згідно яких справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема, ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК).
Згідно з п.п. 18 п. 1 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 №52/5 Міністерства юстиції України 24 грудня 2010 № 3307/5, якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та не має спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім'я по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої ст. 135 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне спілкування, придбання майна для спільного користування тощо).
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. (ст.90 Цивільного процесуального кодексу України)
Під час підготовчого судового засідання судом задоволено клопотання представника позивача - адвоката Пономаренко О.В. про допит позивача у якості свідка, який в судовому засіданні підтвердив той факт, що з 2015 року він перебував у близьких стосунках з відповідачкою ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син, якого назвали ОСОБА_6 . Відомості про батька дитини в актовому записі про народження були записані зі слів матері відповідно до статті 135 СК України. Наразі відповідачка не спілкується з дитиною та фактично не виконує батьківські обов'язки. 12 червня 2025 року за його ініціативою було проведено генетичну експертизу та встановлено 99,9% ймовірності того, що він є батьком дитини.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За заявою ОСОБА_1 спеціалістами Медико-генетичним центром «Мама Папа» складено висновок №48300 від 12 червня 2025 року, згідно з яким молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з вірогідністю 99,9999%.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини об'єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов'язань, існують позитивні зобов'язання, пов'язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов'язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що у судовому засіданні доведено наявність визначених законом підстав для визнання позивача ОСОБА_1 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме - самим позивачем визнається його батьківство щодо сина ОСОБА_5 , висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження № 48300 від 12 червня 2025 року, проведеного Медико-генетичним центром «Мама Папа», доведено біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому суд враховує позицію відповідача, яка у межах розгляду даної справи визнала позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Частинами 1, 2, 3 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках. Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку. Зразки актових записів цивільного стану затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1.1 «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року за № 96/5 передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством.
Пунктами 2.13, 2.13.1 «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5», встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
В пункті 2.16.7 Правил зазначається, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Зі змісту п. 2.8 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 року слідує, що внесення змін до актового запису про народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану України після вирішення судом питання щодо виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька.
Статтею 134 СК України визначено, що на підставі, зокрема рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
У п. 9 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 роз'яснено, що відповідно до ст.ст. 213, 215 ЦПК України 2004 року рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Виходячи з досліджених судом доказів, встановлених судом фактичних обставин справи та вимог матеріального права, що їх регулюють суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 121, 125, 128, 134, 150 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 206, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Києва, громадянина України.
Зобов'язати Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 1476 від 01 червня 2018 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який складений Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, шляхом виключення з актового запису № 1476 від 01 червня 2018 року про народження дитини у графі «відомості про батька» запис про « ОСОБА_4 », як батька дитини, зазначити батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 , уродженця міста Києва, громадянина України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.