ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11266/25
провадження № 2/753/8417/25
26 листопада 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Цимбал І.К.,
при секретарі - Козін В.Є.
представника позивача - Кононенко І.О.
представника відповідачів - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості, -
У травні 2025 року представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив стягнути із відповідачів на користь позивача заборгованість за житлово - комунальні послуги взагальному розмірі 94 511 грн. 21 коп. з урахуванням індексі інфляції, трьох вростків річних та пені.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідачі є власником та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 та відповідно є споживачами послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води за даною адресою.
Як зазначає позивач, відповідачам надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, проте відповідачі своєчасно не сплачували за надані послуги, в результаті чого з 01 травня 2018 року утворилась заборгованість станом на 31.03.2025 складає 79 245, 19 грн.
На підставі Договору № 602-18 про відступлення прав вимоги від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води.
Згідно п. 3.4.2 Договору цесії, новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2, сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
Зазначає, що надання послуг здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Відповідачі від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлялись (не відключались).
07.11.2025 до суду від представника відповідачів надійшло клопотання про долучення доказів, в якому зазначено, що в жовтні відповідачем отримано рахунок-повідомлення від позивача, згідно якого до сплати з урахуванням боргу зазначено суму в розмірі 34 418, 18 грн., 05.11.2025 відповідачем дані нарухвання були сплачені.
В зв'язку з тим, що відповідачем було сплачено борг, зазначений в квитанції про оплату послуг наданих позивачем, 10.11.2025 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, в зв'язку зі сплатою боргу.
20.11.2025 представником позивача, подано заяву, в якій, враховуючи погашення відповідачем суми основного боргу, позивач просив стягнути на його користь збитки від інфляції в сумі 4 475, 74 грн., три відсотки річних в сумі 1 110, 22 грн. та пені в розмірі 697,52 грн., а також судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні просила суд задовольнити позовні вимоги в частині збитків від інфляції в сумі 4 475,74 грн., трьох відсотків річних в сумі 1 110,22 грн., судового збору в сумі 3028,00 грн.
Представник відповідачів, в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, просив застосувати строк позовної давності до заявлених вимог, крім того зазначив, що індекс інфляції є завищеним та здійснений невірно.
Під час судового розгляду за клопотанням представника позивача протокольною ухвалою суду закрито провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу та продовжено судовий розгляд в частині позовних вимог щодо стягнення збитків від інфляції в сумі 4 475,74 грн., трьох відсотків річних в сумі 1 110,22 грн., судового збору в сумі 3028,00 грн.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши учасників процесу, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізоване постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідач, як власник нерухомого майна, є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізовані опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111 (4511).
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 19 закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (надалі - Закону) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. У нашому випадку: позивач - це виконавець послуг, а відповідач - споживач.
Згідно із п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, де зокрема в п. 3 зазначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Норми цивільного права поширюються на всі види зобов'язальних відносин.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При зверненні до суду із даними позовними вимогами, позивач вказував, що відповідачі належним чином не сплачували за житлово-комунальні послуги, внаслідок чого, у останніх, за період із 01.05.2018 по 31.03.2025 утворилась заборгованість.
Однак, відповідачем на підтвердження заперечень проти позову надано копії квитанцій, з яких вбачається, що в жовтні 2025 року, після тримання квитанції на оплату послуг наданих позивачем, відповідачем з урахуванням зазначеного в ній боргу, сплачено на користь позивача заборгованість за надані послуги, що підтвердив представник позивача, як у поданій заяві, так під час розгляду справи.
Щодо позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 цієї статті).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, який у силу ч.4 ст.264 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Суд при вирішенні даних позовних вимог приймає до уваги те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року. З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022 та з подальшим продовженням такого.
З 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (підпункт 4 пункту 3 розділу II цього Закону).
Постановою кабінету Міністрів України від 27.03.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Судом встановлено, що заявлені в травні 2025 року позивачем до стягнення інфляційні втрати, 3% річних, пені нараховані в період з 2019 по 2021 здійснені в період дії карантину та без врахування вимог, які зазначені вище, а тому відповідач може бути звільнений від обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та 3% річних від простроченої суми.
Щодо нарахування до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені в період 01.05.2018 до 2019 року, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З даним позовом позивач звернувся в травні 2025, при цьому, інфляційна складова боргу, пеня та 3% річних нараховані з 01.05.2018, а тому суд вважає за можливе застосувати позовну давність до даних вимог, оскільки останні заявлені поза межами строку позовної давності, оскільки позивач будучи обізнаним з наявністю заборгованості відповідача, звернувся до суду з позовом лише в травні 2025, тобто з пропуском встановленого трирічного строку.
Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався. В червні 2023 року постановою КМУ карантин було скасовано.
Відповідно до Розділу «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Разом з тим, представником позивача не надано доказів того, що запровадження карантину на території України, призвело до зупинення роботи та діяльності підприємства, що унеможливило вчасне звернення з даним позовом до суду, а тому суд приходить до висновку про застосування строку позовної давності до вимог за період з 01.05.2018 по 2019 рік.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позивач, звернувшись із даним позовом в травні 2025 року, нарахував пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати в період дії на території України карантинних обмежень та пропустив строк звернення з позовом до суду, а відтак суд не вбачає підстав для застосування у даній справі положень ст. 625 ЦК України, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних слід відмовити.
В порядку ст. 133, 137, 144 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем по фактично понесеним.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду складено та оголошено 26.11.2025.
Головуючий: