Справа № 725/7301/25
Провадження № 2/727/2866/25
(повне)
21 листопада 2025 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м.Чернівців у складі:
головуючої судді Бойко М.Є.,
за участю:
секретаря судових засідань Васківчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,
У серпні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до Чернівецького районного суду м.Чернівців із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 266595642 від 16.08.2023 року в розмірі 26 618, 36 грн. (з урахуванням заяви про змешення позовних вимог), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7000, 00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 16.08.2023 року ОСОБА_2 подала відповідну заявку на сайті первісного кредитора та уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір №266595642 на суму 6800 грн., який підписала електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора -UZAB-9525.
У той же день - 16.08.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 6800,00 грн. на банківську карту відповідачки № НОМЕР_1 що, в свою чергу, також є доказом того, що ОСОБА_2 прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується також копією відповідного платіжного доручення.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого останньому відступлено право грошової вимоги за Кредитним договором №266595642.
10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого відступлено право грошової вимоги за Кредитним договором №266595642 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №№04/06/2025-Ю, відповідно до якого ТОВ "Юніт Капітал" відступлено право грошової вимоги за Кредитним договором №266595642.
Відповідачкою порушено умови кредитного договору № 266595642 від 16.08.2023 року, у зв'язку із чим у неї виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 02.09.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Чернівців.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
23.10.2025 року представник відповідачки - адвокат Пилип'юк О.М. подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» повністю з наступних підстав.
Позивач не набув у визначеному законом порядку право вимоги за кредитним договором №266595642 від 16.08.2023 року, оскільки Кредитний договір укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою 16.08.2023 року, натомість договір факторингу №28/11180-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_2 , відтак у первісного кредитора ще не виникло право вимоги за зобов'язаннями, які він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року.
Також представник відповідачки зазначив, що строк користування відповідачкою кредитними коштами становить 18 днів, про що зазначено у п.7.1 кредитного договору №266595642 від 16.08.2023 року та підтверджується іншими матеріалами справи: заявкою ОСОБА_2 на отримання грошових коштів від 16.08.2023 року, довідкою щодо дій позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній ситемі ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога», яка сформована 14.10.2024 року. Однак, проценти за користування кредитними кошти нараховані відповідачці поза межами цього строку кредитування та у завищеному розмірі, що не відповідає умовам укладеного нею з первісним кредитором договору. Станом на 03.09.2023 року заборгованість ОСОБА_3 по кредиту разом із нарахованими відсотками становить 9 309, 20 грн, з яких останньою вже сплачено 6 800 грн, що підтверджується платіжною інструкцією .
Щодо вимог позову про стягнення судових витрат на правничу допомогу у відзиві на позов зазначено про те, що представником позивача не надано жодних документів, які підтверджують оплату ним послуг адвоката, крім того розмір таких витрат - 7000 грн. є необгрунтованим, значно завищеним та неспівмірним складності справи.
28.10.2025 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив на позов, в якій вказала про послідовний перехід до позивача права вимоги до відповідачки за договорами факторингу, що підтверджується наявними у справі доказами; про правильне нарахування відсотків, які належить сплатити ОСОБА_1 : в межах строку договору на підставі ст.1048 ЦК України, а після спливу строку кредитування - на підставі ст.625 ЦК України, а також ( на спростування протилежних доводів представника відповідачки) про надання акту прийому - передачі виконаних адвокатом робіт.
21.11.2025 року представник позивача - Хлопкова М.С. подала до суду письмову заяву про зменшення позовних вимог, в якій вказала, що 05.10.2025 року відповідачка дійсно сплатила 6800, 00 грн. на погашення заборгованості по кредитному договору № 266595642 від 16.08.2023 року. У відповідності до п. 7.7 цього договору ці кошти були зараховані на погашення її боргу за відсотками. Таким чином загальна заборгованість ОСОБА_1 на даний час становить 26 618,36 грн. та складається з 6 800 грн. основного боргу та 19 818,36 грн. заборгованості по відсоткам.
У судове засідання сторони не з'вилися, письмово просили його провести без їх участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 16.08.2023 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії №266595642 на суму 6800, 00 грн шляхом надсилання відповідачці на номер її мобільного телефону та використання останньою одноразового персонального ідентифікатора 9525 UZAB. (а.с.а.с. 10-37; 38-47)
Згідно з п.2.1 умов вищевказаного договору ТОВ Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалось надати відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6 800 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» .
Пунктом 3.1. договору кредитної лінії передбачено, що позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 18 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 18 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2509 грн 20 коп. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет (п. 3.3 кредитного договору).
Відповідно до п. 7.1 договору на момент його укладення Сторони дійшли згоди, що рекомендована ( не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 03.09.2023, а саме протягом 18 (вісімнадцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.
Згідно з п. 7.2. договору основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1. договору, яким визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків - до повного та належного виконання, але у будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2., або п. 9.1.1.7. договору.
Відповідно до п.п. 8.2, 8.3.1, 8.3.2, 8.4 договору від 16.08.2023 року № №266595642 процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче. За період від дати видачі Кредиту до 03.09.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 748,250 (сімсот сорок вісім цілих двадцять п'ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,050 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка). У разі, якщо Позичальник вчинить описані в п.3.2 Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів , за період з наступного дня після 03.09.2023 року проценти нараховуються за ставкою 747,340 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,050 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним ( далі - Індивідуальна процентна ставка). Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника, за кожний день користування ним.
З платіжного доручення №1b5f8810-9808-49c9-afa6-20b852473b від 16.08.2023 року та інформації АТ КБ “ПриватБанк» вбачається, що 16.08.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 6800 грн. згідно договору від 16.08.2023 року №266595642(а.с.а.с. 9, 151).
Факт переказу коштів на рахунок відповідачки підтверджується також рухом коштів по її картці (а.с.152 ).
Згідно виписки ТОВ «Юніт Капітал» з особового рахунку за Кредитним договором №266595642 від 16.08.2023 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 25.06.2025 року не погашена та становить 33 418, 36 грн. (а.с.62)
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №266595642 від 16.08.2023 року станом на 10.10.2023 року , тобто на дату відступлення вимоги, прострочене тіло кредиту 6 800 грн , прострочені відсотки 10 006,88 грн.(а.с.65)
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» за кредитним договором №266595642 від 16.08.2023 року прострочене тіло кредиту 6 800 грн , прострочені відсотки, нараховані по 31.12.2023 року, 26 618,36 грн.(а.с.а.с.63-64)
Оскільки 05.10.2025 року ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Юніт Капітал» 6800 грн., позивач зменшив свої позовні вимоги про стягнення з неї заборгованості по відсоткам до 19 818,36 грн.
Факт укладення кредитного договору, отримання коштів та їх неповернення, за виключенням 6 800 грн. 05.10.2025 року, відповідачкою не заперечуються.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01, згідно з умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відступити ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимог, а ТОВ «Таліон плюс» зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором. Право вимоги означає всі права ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Строк договору закінчується 04 серпня 2021 року. Договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін. Додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід'ємну частину .
Додатковими угодами № 19 від 28 листопада 2018 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» продовжили строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року.
Витягом із реєстру прав вимог № 253 від 10 жовтня 2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підтверджується відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідачки.
10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до якого відступлено право грошової вимоги за Кредитним договором №266595642 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», що також підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 10 жовтня 2024 року.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Юніт Капітал» укладений договір факторингу № 04/06/25-Ю, згідно з умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язалося передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 є невід'ємною частиною договору.
Згідно з витягом з реєстру боржників б/н до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до ОСОБА_2 за договором кредитної лінії №266595642 від 16.08.2023 року на загальну суму 33 418,36 грн.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Згідно з ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).
Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов'язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов'язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.
Водночас наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).
Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з' явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, оскільки ТОВ «Юніт Капітал» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.
Разом з тим, незважаючи на те, що ТОВ "Юніт Капітал" є новим кредитором, його вимоги до задоволення в повному обсязі не підлягають, позаяк нарахована попередніми кредиторами- ТОВ «Манвео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» заборгованість ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитним коштами у розрахунках заборгованості, які містяться в матеріалах справи, на думку суду здійснена поза межами строку кредитування.
Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом його дії сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
З довідки щодо дій позичальника в ІТС ТОВ "Манівео", заявки ОСОБА_2 на отримання грошових коштів в кредит від 16.08.2023 року вбачається, що відповідачка обумовила намір отримати 6 800 гривень, обравши строк кредитування 18 днів із процентною ставкою 2,1% в день (а.с. 19, 27).
Згідно паспорту споживчого кредиту строк кредитування - до 1857 днів.
Проте, у тексті самого договору кредитної лінії обумовлено те, що орієнтовною датоюповного повернення всієї суми Кредиту є 03.09.2023, а саме протягом 18 (вісімнадцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником; 18 днів - дисконтний період кредитування, кінцевою датою повернення (виплати) Кредиту є 15.09.2028 року .
За таких обставин суд бере до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22), де зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів.
Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, при стягненні заявленої товариством заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, двозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зауважував, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відсутність позову про визнання кредитного договору неукладеного як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що кредитор допустив зазначення у кредитному договорі №266595642 від 16.08.2023 року умов, які суперечать одні одним в частині визначення розміру процентної ставки, а споживач фінансових послуг за вказаних розбіжностей міг не усвідомлювати розмір процентів, які йому будуть нараховувати та період їх нарахування і така поведінка кредитора не може розглядатись як добросовісна, а її негативні наслідки не можуть покладатися на позичальника, який є слабшою стороною у цих правовідносинах.
Слід також зазначити, що умовами договору кредитної лінії №266595642 від 16.08.2023 року передбачено, що на момент його укладення строк дисконтного періоду кредитування складає 18 днів від дати отримання позичальником першого траншу.
Фактичні обставини справи свідчать,що другий та решта траншів за кредитним договором відповідачці не надавались.
З врахуванням наведеного вище та того, що докази виконання позичальником умов кредитного договору викладених у підпунктах 3.2., 3.3, зокрема щодо того, що строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду (для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 18 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2509,20 гривень), у матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що погоджений сторонами строк кредитування залишається незмінним - до 03.09. 2023 року, а тому подальше, поза строком кредитування, нарахування TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та новими кредиторами процентів за користування відповідачкою кредитними коштами за кредитним договором було необґрунтованим.
Що стосується доводів ТОВ «Юніт Капітал» у відповіді на відзив сторони відповідача на позовну заяву про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення процентів у заявленому позивачем розмірі у відповідності до п. 12.4 договору кредитної лінії, з урахуванням процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, то, на думку суду вони є безпідставними, виходячи із наступного.
Так, за змістом п.12.4 сторони договору кредитної лінії №266595642 від 16.08.2023 року погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку його дії чи дострокового розірвання Позичальник зобов'язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,700 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору є процентами за користування чужими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідачки саме проценти за користування кредитними коштами у тому числі поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України позивач не заявляв, розрахунку заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України не надавав.
За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
Позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов'язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Як вбачається зі змісту позову, у даному випадку були заявлені до стягнення саме відсотки, розраховані за ставкою, визначеною умовами договору за користування кредитом, а не відсотки за порушення виконання грошового зобов'язання відповідно до норми ст. 625 ЦК України.
Разом з тим, суд вважає правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та погодженим сторонами умовам договору вимогу позивача про стягнення із відповідачки на його користь відсотків за користування кредитом, нарахованих протягом погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи зазначене, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на користь ТОВ "Юніт Капітал" з позичальника 2 565,40 гривень заборгованості, адже тіло кредиту становить 6 800 гривень, нараховані проценти з 16.08.2023 року по 02 вересня 2023 року (18 днів) за ставкою 2,1% в день в розмірі складають 2570, 40 гривень, а ОСОБА_1 сплачено в рахунок погашення заборгованості 6 805 гривень, що підтверджується матеріалами справи та визнається позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог(п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України)
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві ТОВ «Юніт Капітал» просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 7 000 грн витрат за надану адвокатом позивачу професійну правничу допомогу .
На підтвердження понесених позивачем витрат до позовної заяви додано: договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06. 2025 року, укладений адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги від 05.06.2025 року № 05/06/25-01, додаткову угоду від 05.06.2025 року №25770773922 до договору про надання правничої допомоги від 05.06.2025 року № 05/06/25-01, акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року, складений адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», в якому визначено перелік послуг та погоджено їх вартість у загальному розмірі 7 000 грн.
Представник відповідачки у відзиві на позов виклала заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу в сумі 7 000 грн., вважаючи їх недоведеними, завищеними та неспівмірними зі складністю справи.
Ціна позову в даній справі з урахуванням їх зменшення позивачем - 26 618,36 грн, розмір задоволених позовних вимог - 2 565,40 гривень, що у відсотковому відношенні становить 9,64 % .
Таким чином, враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 674,80 грн. витрат за надану професійну правничу допомогу (7000 / 100 x 9,64%), а також 233,52 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви ( 9,64 % від 2422,40 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ТОВ"ЮНІТ КАПІТАЛ" (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 266595642 від 16.08.2023 року у загальному розмірі 2565,40 грн., судовий збір в сумі 233,52 грн. та витрати за надану адвокатом професійну правничу допомогу в розмірі 674,80 грн.
В іншій частині позову у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду .
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 26.11.2025 року.
Суддя Бойко М.Є.