Справа № 947/37515/25
Провадження № 1-кс/947/18087/25
27.11.2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №12025160000001079 від 02.10.2025 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Черкаси, громадянин України, має повну середню освіту, не працює, одруженого, має одну дитину, не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
І. Суть клопотання
26.11.2025 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив продовжити строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12025160000001079 від 02.10.2025 року відносно до підозрюваного ОСОБА_4 ..
Клопотання обґрунтоване тим, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025160000001079 від 02.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286 КК України.
02 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.10.2025 до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 30.11.2025.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.11.2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025160000001079 від 02.10.2025 року до 02.02.2026 року.
Прокурор зазначив, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 що, на його думку, обумовлює необхідність продовження строку дії зазначеного запобіжного заходу.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання та послався на необґрунтованість підозри ОСОБА_4 , яка не підтверджується матеріалами досудового розслідування. Звернув увагу на міцні соціальні зв'язки підозрюваного, постійне місце проживання, наявність трьох дітей, відсутність процесуальних ризиків. Підозрюваний є інвалідом 3 групи, лікування його хворіб в умовах СІЗО неможливе. Покази свідків зафіксовані. Просив застосувати не цілодобовий домашній арешт.
2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані прокурором матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Обставини, встановлені слідчим суддею
02 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.10.2025 до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 30.11.2025.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.11.2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025160000001079 від 02.10.2025 року до 02.02.2026 року.
3.4. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000001079, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2025 з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 01.10.2025, близько 23:20 год., у темний час доби, у суху погоду, без опадів, водій ОСОБА_4 , який має посвідчення водія на право на керування транспортними засобами категорії «В» і «С», керуючи автомобілем марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 906BB35», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух у Подільському районі Одеської області, з боку м. Одеси в напрямку м. Києва, по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю проїзної частини автодороги М-05 сполученням «Київ - Одеса», яка є автомобільною дорогою загального користування міжнародного значення, на якій організовано двосторонній рух з окремими проїзними частинами зустрічних напрямків, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, та які складалися з трьох смуг для руху транспортних засобів у кожному напрямку, межі яких позначені горизонтальною дорожньою розміткою 1.2 (широка суцільна лінія - позначає край проїзної частини (крайова розмітка) автомобільних доріг та вулиць) Розділу 34 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - «Правила») та горизонтальною дорожньою розміткою 1.5 (позначає межі смуг руху за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку) Розділу 34 «Правил», а також на якій встановлені суцільні парапетні металеві огородження-«відбійники», розташовані на розділювальній смузі.
Під час руху по автодорозі М-05 сполученням «Київ - Одеса» водій ОСОБА_4 на керованому ним автомобілі марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 906BB35» наближався до ділянки, розташованої на 335 км. + 150 м., у Подільському районі Одеської області, в указаний час попереду вказаного автомобіля в попутному з ним напрямку, тобто по правій смузі проїзної частини автодороги М-05 сполученням «Київ - Одеса», з боку м. Одеси в напрямку м. Києва, здійснював рух автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «MAN TGA 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зі спеціалізованим напівпричепом марки «WIELTON NW3», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснював рух заднім ходом.
Під час руху по автодорозі М-05 сполученням «Київ - Одеса», наближаючись до вказаної ділянки автодороги, маючи реальну і об'єктивну можливість своєчасно виявити попереду свого автомобіля перешкоду для свого подальшого руху - вищевказаний автопоїзд, який здійснював рух заднім ходом попереду у другій (середній) смузі попутного руху, водій ОСОБА_4 , діючи з необережності та в порушення вимог п.п. 1.5 та 2.3 б) «Правил», уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідним чином не відреагував на її зміну, та в порушення вимог п.п. 12.1 та 12.3 «Правил», не переконався в безпеці свого руху, не обрав безпечну і допустиму швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, свої практичні навички керування транспортними засобами, а також особливості завантаження і стан свого автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух, в результаті чого на вищевказаній ділянці автодороги скоїв зіткнення передньою правою частиною кузову керованого ним автомобіля марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 906BB35» із задньою лівою частиною кузова спеціалізованого напівпричепа марки «WIELTON NW3», який у складі зі спеціалізованим вантажним сідловим тягачем марки «MAN TGA 18.440», здійснював рух попереду у смузі попутного напрямку заднім ходом.
Внаслідок даної ДТП було смертельно травмовано пасажирів автомобіля марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 906BB35» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які загинули на місці ДТП.
Допущенні водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 б), 12.1 та 12.3 «Правил» знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема: оскільки ґрунтується на доказах, здобутих під час досудового розслідування, зокрема протоколами допитів свідків тощо.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо доводів захисту про необґрунтованість підозри, то вони були предметом розгляду при застосуванні запобіжного заходу.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 3 ст. 286 КК України у сфері порушення правил безпеки дорожнього руху.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має будь-яких соціальних зв'язків за місцем здійснення досудового розслідування.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв'язків, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Надані стороною захисту документи щодо міцних соціальних зв'язків суттєво не знижують встановлених ризиків, та вже були предметом судового дослідження.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.
3.7. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
Зазначений ризик не доведений.
3.8. Щодо наявності підстав для продовження запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження продовження запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваному іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності продовження до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
3.9. Щодо визначення розміру застави
У відповідності до положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого щодо злочину, який спричинив загибель людини, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги вказані вимоги та те, що кримінальне правопорушення у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачало настання смерті щодо потерпілого, відсутні підстави для визначення відносно ОСОБА_4 , застави.
3.10. Висновки слідчого судді
Ані сторона захисту, ані сторона обвинувачення не повідомили слідчого суддю про зміну обставин, які стали підставою для застосування запобіжного заходу.
Докази неможливості знаходження підозрюваного в СІЗО з медичних підстав наразі не надані.
Слідчий суддя враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини з плином часу інтенсивність ризику позапроцесуальної поведінки підозрюваного зменшується. Разом з тим, ступінь зменшення ризиків не досяг того рівня, який переконав би слідчого суддю у відсутності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 .
За таких обставин клопотання слідчого слід задовольнити.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №12025160000001079 від 02.10.2025 року відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою до 25 січня 2026 року включно в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» МЮ України.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1