Справа № 947/441/24
Провадження № 2/947/190/25
27.11.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.
представник ОСОБА_1 адвоката Главацького Ю.А.
представника ОСОБА_2 адвоката Шевчук В.В.
розглянувши за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів а також зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення з актового запису народження дитини відомостей про батька -
З позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 1/4 частин з усіх видів заробітку доходу на кожного з дітей до досягнення ними повноліття, до Київського районного суду м.Одеси, діючи в інтересах ОСОБА_1 , як представник 04.01.2024 звернувся адвокат Главацький Ю.А.
Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Васильків О.В., яка ухвалою від 24.01.2024 року відкрила провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
В рамках даної справи, ухвалою суду від 12.06.24 відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення з актового запису народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомостей про батька ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 , не погоджуючись з ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 12.06.24, звернувся з апеляційною скаргою, яка постановою Одеського апеляційного суду від 30.01.25 задоволена та скасовано ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 12.06.24, а справу направлено до Київського районного суду для продовження розгляду.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.
Ухвалою судді від 27.03.25 справу прийнято до провадження, розгляд якої призначений за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 03.06.2025 було прийнято зустрічний позов та вимоги об'єднані в одне провадження з первісним позовом а також прийнята заява представника ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог, згідно яких ОСОБА_1 просить стягнути аліменти у вигляді частини від доходу ОСОБА_2 на одну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, остаточно, позивач по первісному позову ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 , аліменти у розмірі частини від його доходу, а позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 просить суд виключити з актового запису народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомостей про нього як батька.
У судовому засіданні з'ясовано, що вимоги про стягнення аліментів відповідач визнає частково, заперечує проти розміру аліментів та вважає, що критеріям достатності та справедливості буде стягнення з нього аліментів у розмірі 1/6 частини від його доходу, так як він отримує заробітну плату у лавах Збройних Сил України , витрачаючи її на власні потреби пов'язані із постійним лікуванням , надання матеріальної допомоги матері похилого віку, а позивачка взагалі не працює , на власні потреби бере мікро-кредити , заборгованість по яких погашатиме з аліментів, таким чином фактично відповідача буде аліментами утримувати не лише дитину а і саму позивачку, що є не справедливим., на задоволенні його позову наполягає. Зазначена позиція підтримана представником.
Представник ОСОБА_1 не заперечує проти задоволення зустрічного позову та наполягає на стягненні аліментів саме у розмірі частини від доходу відповідача.
Судом встановлено що 13 жовтня 2012 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі Одеського міського управління юстиції , актовий запис 31122 та взяла прізвище чоловіка.
У даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народився спільний син ОСОБА_4 , яки зараз проживає разом із матір'ю.
Також у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_3 , якого ОСОБА_2 вважав своїм сином, але після заяви ОСОБА_6 під час сварки що ОСОБА_7 не його син, ІНФОРМАЦІЯ_5 у медико-генетичному центрі «Мама папа» були отримані результати аналізу ДНК з підтвердженням того що ОСОБА_3 не є біологічним сином ОСОБА_2 .
Згідно аналізу ДНК на батьківство , проведеного за зверненням ОСОБА_2 Медико-генетичним центром «Мама Папа» за №41614-1 від 14.02.2024 року , ймовірність батьківства ОСОБА_2 дитини ОСОБА_3 складає 0%, а тому виключається факт біологічного батьківства тестованої дитини.
У судовому засіданні стороною ОСОБА_1 вимоги про виключення з актового запису народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомостей про батька ОСОБА_2 були визнані.
З наданих до відзиву ОСОБА_2 доказах вбачається що він має посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій видане 30.11.2023,; 27.12.2023 року згідно консультаційного висновку лікаря-терапевта відповідача має хронічне обструктивне захворювання легень в стадії ремісії; у МКЛ №11у нього виявлена гастроєзофагенальна рефлексна хвороба , крім того в нього є мати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у якої, згідно наданої медичної документації діагностовано остеохондроз поперекового відділу , спондилолистез, стеноз, помірний парез лівої стопи.
З наданих додатково, після поновлення провадження у справі довідки №3698 Військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_2 перебуває на військовий службі з 01.03.2022 по теперішній час , та має доходи ( заробітна плата та додаткові премії захисникам ) за період з 01.01.2023 по вересень 2025 року у розмірі 1 753 847,82 грн.
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
Правовідносини пов'язані із обов'язками батьків утримувати неповнолітніх дітей ( стягнення аліментів ) а також питання пов'язані із визначенням походження дитини врегульовані Сімейним кодексом України ( далі СК України ).
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу ( ч.1 ст. 121 СК України).
За вимогами ч.1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Згідно ч. 1-3 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. . У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.
Егоцентричне переслідування власних інтересів кожним з розлучених батьків, швидше за все матиме негативний вплив на дітей.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від від 11.12.2024 у справі № 672/186/24.
У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Поняття «інтереси дитини» чітко не визначається національним законом, оскільки запроваджено не для загального типу дитини, а для конкретних дітей, щодо яких уповноваженому суб'єкту необхідно приймати рішення, з їхніми унікальними індивідуальними особливостями, їхніми реальними потребами, різними рівнями зрілості, внутрішніми ресурсами, досвідом і здатністю налагоджувати стосунки.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц,від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20.
Отже за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені у частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Таким чином суд приходить до висновку що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді частки від загального доходу батька підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Наявність у відповідача - батька дитини, доходу, який перевищує звичайно середній дохід працездатної людини в Україні, що впливає на розмір безпосереднього грошового визначення аліментів , яки визначаються у частки від доходів, враховується судом враховуючи саме інтереси дитини, а не відповідну рівність прав подружжя при матеріальному утриманні дитини, а в інтересах дитини є отримання грошового забезпечення для гідного рівня життя.
Що стосується побоювань сторони відповідача за первісним позовом щодо нецільового використання грошей , які виділяються на дитину , суд приймає до уваги, що статтею 186 СК України встановлений контроль органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів.
Так, законодавець передбачив можливість за заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
Частина друга вказаної статті визначає , що у випадку нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Факт наявності на утриманні відповідача по первісному позову матері а також наявність відповідних захворювань у самого ОСОБА_2 , у випадку встановлення офіційної опіки, не пов'язаної із визначенням особи недієздатної , або призначення офіційного лікування із визначенням офіційної вартості лікування , як і при будь-яких офіційних змінах у матеріальному стані (його погіршенні) ОСОБА_2 має відповідне право звернення до суду із обґрунтованим позовом про зменшення розміру аліментів.
Згідно ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються зі рішенням суду з дня пред'явлення позову.
У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Що стосується зустрічних позовних вимог про виключення з актового запису народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомостей про батька ОСОБА_2 , суд, приймаючи до уваги наявність аналізу ДНК на батьківство а також визнання позовних вимог ОСОБА_1 вважає їх такими що підлягають задоволенню.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; заявлена адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 1/4 частин з усіх видів заробітку доходу.
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, у розмірі 1/4 ( однієї четвертої) частин з усіх видів заробітку доходу, починаючи з 04.01.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути негайно з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 ( однієї четвертої ) частин з усіх видів заробітку доходу, у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення з актового запису народження дитини відомостей про батька.
Виключити з актового запису №8483 від 28 вересня 2012 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції відомості про батька ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений за подачу зустрічного позову судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Питання розподілу судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 27.11.2025.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. О. Луняченко