Справа №766/11354/25
Пров. №2-а/766/413/25
26 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді - Ус О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні міського суду в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 1028 від 25.12.2024 про накладення штрафу на нього у розмірі 17 000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначив, що постанова прийнята при відсутності складу правопорушення, його дії не відповідають всім елементам складу правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП. Він має військово обліковий документ Міністерства оборони України про бронювання та відстрочку до 18.02.2026 р. 11.11.2024 року він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але на той момент відбулось вимкнення світла в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 і черговий в кабінеті забрав у нього повістку щось на ній писав, потім її сфотографував і не дав працівнику її сфотографувати, також зробив запис у журнал про явку. Черговий йому сказав, що він може бути вільний та йти на роботу, що все добре. У грудні 2024 року на його домашню адресу приїхали працівники поліції, мотивуючи що він перебуває у розшуку і примусово відвезли його до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 в нього вилучили особисті документи для ксерокопії не пояснюючи для чого, потім сказали, що він вільний і може приступити до роботи, що все добре. Лише 24.07.2025 він дізнався про існування оскаржуваної постанови про начебто неявку його 11.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та накладення штрафу. В оскаржуваній постанові не конкретизовано мету його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, із самої постанови не вбачається наявність належного повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, не зазначено відомостей щодо повідомлення особи про розгляд справи про адміністративне правопорушення саме 25.12.2024, відсутні докази належного сповіщення про розгляд справи про адміністративне правопорушення на 25.12.2024 на його ім'я. Ці обставини свідчать про не додержання Херсонським РТЦК положення ст. 277-1 КУпАП, а саме обов'язок повідомити особу про розгляд справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи. Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення та опис інкримінованого правопорушення не можуть бути доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова це процесуальний документ, що має виноситися вже на основі досліджених доказів, а не бути самостійним доказом, а опис правопорушення є фабулою обвинувачення та правовою кваліфікацією інкримінованого правопорушення, що має бути доведено або спростовано на основі відповідних доказів, що досліджуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також, наявні суттєві суперечності у змісті оскаржуваної постанови щодо дати її винесення, а саме зазначено, що «копія постанови від 26.12.2024 № 1028 про притягнення до адміністративної відповідальності отримав 25.12.2024.» Доказом порушення процедури розгляду даної справи про адміністративне правопорушення є відсутність підпису позивача. Докази відправлення поштою такої постанови також відсутні. Крім того, його позбавили можливості скористатись своїми правами, тощо.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.08.2025 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.
06.08.2025 року через Електронний суд представником позивача подано заяву про компенсацію судових витрат, у якій просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір в розмірі 484,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 тис. грн.
25.08.2025 року представником відповідача подано відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, витребувати у позивача конверт Укрпошти в якому йому була доставлена оскаржувана постанова та вирішити питання щодо поважності причин пропуску строку на її оскарження. Вказано, що 25.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 складений протокол про адміністративне правопорушення, зі змісту якого вбачається, що позивач будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , будучи належним чином оповіщеним повісткою про необхідність явки 11.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказаний виклик не з'явився, в зв'язку з чим був оголошений в розшук, доки не був доставлений національною поліцією. Позивачу було роз'яснено його права та обов'язки, повідомлено про розгляд справи. При складанні протоколу, позивач надав пояснення, що по повістці явився до ТЦК за адресою АДРЕСА_1 , хоча ІНФОРМАЦІЯ_6 знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
05.11.2025 року через Електронний суд представником позивача подано пояснення.
В судове засідання сторони не прибули - про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. В матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи у відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не явки суд не повідомляв.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Щодо клопотання представника відповідача про витребування у позивача конверт Укрпошти в якому йому була доставлена оскаржувана постанова та вирішити питання щодо поважності причин пропуску строку на її оскарження.
Судом ухвалою суду від 04.08.2025 року вже вирішено питання щодо поновлення строків, а саме поновлено позивачу строк на подання позову про скасування постанови.
Відповідачем не надано суду жодних відомостей щодо надіслання копії оскаржуваної постанови поштою позивачу, зазначено лише про її надіслання в травні 2025 року, хоча винесена вона 25.12.2024 року. Самим відповідачем фактично вказано про пропущення позивачем в будь-якому випадку строку, оскільки не своєчасне надіслання відповідачем оскаржуваної постанови позбавило позивача можливості своєчасного звернення до суду з позовом.
З огляду на вирішення питання про поновлення строків, суд не вбачає підстав для розгляду прохальної частини відзиву відповідача.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На підставі ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , має відстрочку бронювання до 18.02.2026 року, дані уточнено вчасно 22.05.2024 року, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 дата заповнення 02.11.2023 р., роздруківкою із ОСОБА_3
25 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №1028 у справі про адміністративне правопорушення, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , будучи військовозобов'язаним, в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», будучи належним чином оповіщеним повісткою про необхідність явки 11.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 на вказаний виклик не з'явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд до 25.12.2024 року, коли в супроводі співробітників поліції прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
З копії протоколу №1028 про адміністративне правопорушення від 25.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 повідомив, що по повістці з'явився на Стрітенську, 7 де відмітили його явку. Вказаний протокол містить відомості про те, що 26.12.2024 року о 11-00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) відбудеться розгляд справи. Зазначено, що адміністративне правопорушення виявлено 25.11.2024 р. Протокол був отриманий ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про розгляд справи 26.12.2024 року, а постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена 25.12.2024 року, тобто за день до розгляду справи.
Представником відповідача до відзиву надано копію розписки про отримання ОСОБА_1 08.11.2024 року повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх персональних даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру на 11.11.2024 р., в той же час, вказана розписка не містить адреси на яку слід з'явитися та які саме дані підлягають уточненню.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про борону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки
Відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560:
«Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».
Змінами, внесеними постановою уряду від 8 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Стороною відповідача жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови суду не надано. Позивач у протоколі про адміністративне правопорушення вказав на його прибуття на вул. Стрітенську, де була зафіксована його явка, більш того, у протоколі зазначено про розгляд справи 26.12.2024 року, а постанова винесена 25.12.2024 року, тобто раніше ніж був повідомлений позивач про розгляд справи.
Крім того, відповідачем не зазначено які саме військово облікові дані позивача підлягали уточненню, з огляду на те, що його дані своєчасно уточнені 22.05.2024 року, він має бронювання до 18.02.2026 року.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач прийшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не враховано об'єктивні обставин по справі, такі як необізнаність позивача з місцем прибуття, відсутності відомостей щодо того, які дані підлягають уточненню (досягнення мети виклику без особи, або неможливість досягнення за відсутності особи), з огляду на те, що дані позивача уточнені своєчасно, він має право на відстрочку. Крім того, постанова винесена раніше аніж зазначено у протоколі дата розгляду справи.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Суд вважає, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач будучи належним чином оповіщений про необхідність явки в ІНФОРМАЦІЯ_6 та з яких підстав не прибув, з огляду на пояснення позивача про прибуття за адресою Стрітенська, 7 та відсутності точної адреси для необхідності прибуття у повістці, яку суду відповідачем не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова відповідача у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене вище, позов підлягає частковому задоволенню, а саме скасування оскаржуваної постанови, в частині визнання протиправною простанови позов задоволенню не підлягає, оскільки не передбачений положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 484,48 грн.
Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.
Так, ч. 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16, зокрема зазначив, що на підтвердження витрат на правничу допомогу повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У даній справі на підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано:
- договір про надання правової допомоги від 24.07.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;
-довідку-розрахунок про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату за надання професійної правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 24.07.2025 р., згідно якої адвокатом виконані наступні роботи: консультація клієнта 1 год. 1 тис. грн, вивчення практики Верхового Суду, ЄСПЛ, ознайомлення з законодавчою базою, аналіз, перевірка обставин викладених позивачем та підготовка позовної заяви 18 год. - 9 тис. грн, всього вартість склала 10 тис. грн.
Відповідачем жодних заперечень з приводу заявлених витрат на правничу допомогу не заявлено, а відтак, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 тис. грн.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
Рішення складено в повному обсязі 26 листопада 2025 року.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1028 від 25.12.2024 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17000,00 грн. за ст. 210-1 ч.3 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір в розмірі 484,48 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
СуддяО. В. Ус