Справа № 700/1002/25
Провадження № 2/700/562/25
26 листопада 2025 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі
головуючого - судді: Пічкура С.Д.
за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Лисянка, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу №700/1002/25, провадження №2/700/562/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Газізова Юлія Леонідівна до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.11.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу Позивач та Відповідач мають спільну дитину - сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач є військовослужбовцем, який проходить службу в умовах воєнного стану, виконує конституційний обов'язок із захисту держави, несе підвищене службове навантаження та має нестабільний дохід, розмір якого коливається залежно від бойових завдань, надбавок та премій. Позивач вже тривалий час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про перебування на військовій службі №1511 від 08.10.2025
30.09.2025 Позивачу стало відомо, що 23.09.2025 Лисянським районним судом Черкаської області у справі №700/906/25 видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів доходів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.09.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач не заперечує свого обов'язку брати участь у матеріальному забезпеченні дитини. Навпаки, ще до звернення Відповідачки до суду він регулярно та добровільно надавав кошти на утримання сина, перераховуючи грошові суми на банківські картки як самої Відповідачки (реквізити якої додаються), так і її бабусі, у якої вона проживає разом з дитиною. Ці платежі здійснювались систематично та за власною ініціативою Позивача, що підтверджує його сумлінне виконання батьківського обов'язку щодо утримання дитини. Той факт, що у призначенні платежу не було зазначено слово «аліменти», не змінює суті цих платежів, оскільки їхній регулярний характер, суми та одержувачі, свідчать про добровільне виконання батьком обов'язку щодо матеріального забезпечення дитини. Позивач завжди брав участь у фінансовому забезпеченні дитини, допомагав у вирішенні побутових питань, забезпеченні одягом, засобами навчання та іншими потребами, відповідно до свого матеріального становища. Таким чином, твердження про самоусунення позивача від виховання та утримання дитини не відповідають дійсності. А тому просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Лисянського районного суду Черкаської області від 23 вересня 2025 року у справі № 700/906/25, яким передбачено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку - на спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 17.10.2025 року у справі було відкрито провадження та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленням) сторін.
На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 12 ЦПК цивільне судочинства здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах поданих нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Матеріалами справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі і є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Лисянським районним судом Черкаської області у справі №700/906/25 від 23.09.2025 року стягнуто з стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів доходів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.09.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789 XII (78912) та набула чинності для України 27.09.91 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В силу ч. ч. 8-9 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 8 Закону України 71 "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд України в постанові від 5 лютого 2014 року в справі N 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статтю 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст. 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст. 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
У відповідності до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те що проходить військову службу у Збройних Силах України та отримує грошове забезпечення, яке має змінний характер. Розмір щомісячних виплат залежить від виконання бойових завдань, наявності надбавок, премій, одноразових виплат тощо. Часто такі кошти носять компенсаційний або разовий характер і не можуть розглядатися як стабільний дохід, з якого варто визначати відсоток аліментів. Значна частина військових виплат використовується самим Позивачем для забезпечення власних життєвих потреб у зоні проходження служби, зокрема для придбання необхідного спорядження, медикаментів, пального, засобів зв'язку тощо.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що спільна дитина сторін проживає разом із матір'ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по утриманню та вихованню їх сина.
При цьому, позивачем не надано доказів наявності у нього інших утриманців, окрім його неповнолітнього сина, а також відомостей, що стан його здоров'я та матеріальне становище не дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі, який присуджений до стягнення.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
З огляду на вищевикладене, аналізуючи надані докази в їх сукупності, враховуючи те, що позивач є особою працездатного віку, не є інвалідом, належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився матеріальний стан позивача або стан його здоров'я, а також те, що його матеріальне становище складне, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, позивачем не надано, суд вважає, що в даному випадку не доведено підстав для задоволення позову, передбачених ст. 192 СК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 180-182, 192 СК України, ст. ст. 12, 13, 45, 79-81, 141, 258-265, 268 ЦПК України, суд,
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Газізова Юлія Леонідівна до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліменті- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сергій ПІЧКУР