Справа № 694/3540/25
провадження № 2-о/694/102/25
26.11.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Смовж О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Портян С.Б.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України в порядку ст. 317 ЦПК України,
встановив:
До Звенигородського районного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України в порядку ст. 317 ЦПК України.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 , громадянин Республіки Таджикистан, є батьком ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим. У 2013 році сім'я заявника приїхала до АР Крим для лікування сина, тяжко хворого на астму. Дізнавшись про те, що лікування буде тривалим упродовж років, оскільки в Криму ідеальний для дитини клімат, сім'я залишилася проживати та працювати на території Автономної Республіки Крим, Україна. На початку 2014 року відбулася тимчасова окупація півострова. У 2015 році у заявника та дружини народилася донька в м. Сімферополь, реєстрацію провели органи окупаційної влади, видали свідоцтво про народження. Оскільки наміру залишатися на окупованій території у подружжя не було, вони з дружиною шукали способи виїзду на територію, підконтрольну Україні, щоб оформити документи на тимчасове, а потім і на постійне проживання в Україні. Заявник зазначає, що знаходиться у шлюбі з дружиною, який реєструвався за мусульманськими звичаями в мечеті у 2007 році. Для здійснення намірів виїхати з території Криму, заявник здійснив виїзд до рф для офіційного оформлення шлюбу, оскільки інших законних способі для виїзду всієї сім'ї не вбачав, зазнавав утисків з боку окупаційної влади, та мусив отримувати документи, чинні на території рф. Після початку повномасштабної війни сім'я змогла переміститися до Болгарії, де на даний час знаходиться дружина з донькою. Разом з тим, заявнику та його сину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вдалося через країни Європи потрапити до України, у Вінницю. Син вступив до навчального закладу медичної направленості та отримав підстави для проживання в Україні - тимчасову посвідку. Оскільки син є неповнолітнім заявник також має право на законних підставах проживати в Україні. Проте, в грудні сину виповниться 18 років, дружина та донька на цей час переміщують країнами Європи до України для возз'єднання з сім'єю. Для того, щоб оформити тимчасові посвідки на проживання, необхідно також отримати й свідоцтво про народження дочки українського зразка, що можливо лише шляхом подачі заяви в порядку статті 317 ЦПК України. Отримати свідоцтво про народження відразу у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України. Без свідоцтва про народження неможливо буде надалі отримати інші документи українського зразка, зокрема й паспорт громадянина України. Місцем народження доньки є: м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи України не визнають документів наданих «державними органами» на території не підконтрольній Україні.
Враховуючи вищенаведене заявник ОСОБА_1 , який є батьком ОСОБА_3 , вирішив звернутися до суду з метою встановлення факту народження своєї доньки та просить суд встановити юридичний факт народження дитини - ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, та встановити відомості про батьків: матері - громадянки Республіки Таджикистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина Республіки Таджикистан.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 25.11.2025 відкрито провадження у справі, визначено призначити її до розгляду по суті в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання з'явився ОСОБА_1 , який підтримав подану заяву, просив її задовольнити, підтвердив обставини, зазначені у заяві.
В судове засідання представник заінтересованої особи - Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не з'явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши заявника, повно та всебічно розглянувши матеріали справи та наявні у ній документи (докази) судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ч. ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Виходячи із зазначених положень законодавства, судом невідкладно у день надходження призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15 грудня 2015 року відділом реєстрації народжень Сімферополя Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, батьками ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені: ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (мати). Зазначене свідоцтво про народження, видане органами рф та завірене відбитком печатки.
Також заявник надав свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , видане Рязанським відділом РАЦС Управління РАЦС Москви, 14 квітня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Республіки Таджикистан уклав шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою Республіки Таджикистан.
Окрім того, заявник надав свідоцтво про встановлення батьківства, виходячи з якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Республіки Таджикистан визнаний батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місто Сімферополь АР Крим, матір'ю якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка Республіки Таджикистан, з наданням дитині прізвища ОСОБА_6 .
Заявник ОСОБА_1 допитаний судом в судовому засіданні як свідок, зазначив, що є батьком ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим. У 2013 році сім'я заявника приїхала до АР Крим для лікування сина, тяжко хворого на астму. Дізнавшись про те, що лікування буде тривалим упродовж років, оскільки в Криму ідеальний для дитини клімат, сім'я залишилася проживати та працювати на території Автономної Республіки Крим, Україна. На початку 2014 року відбулася тимчасова окупація півострова. У 2015 році у заявника та дружини народилася донька в м. Сімферополь, реєстрацію провели органи окупаційної влади, видали свідоцтво про народження. Оскільки наміру залишатися на окупованій території у подружжя не було, вони з дружиною шукали способи виїзду на територію, підконтрольну Україні, щоб оформити документи на тимчасове, а потім і на постійне проживання в Україні. Заявник зазначає, що знаходиться у шлюбі з дружиною, який реєструвався за мусульманськими звичаями в мечеті у 2007 році. Для здійснення намірів виїхати з території Криму, заявник виїхав до рф для офіційного оформлення шлюбу, оскільки інших законних способів для виїзду всієї сім'ї не вбачав через утиски з боку окупаційної влади, та мусив отримувати документи, чинні на території рф. Після початку повномасштабної війни сім'я змогла переміститися до Болгарії, де на даний час знаходиться дружина з донькою. Разом з тим, заявнику та його сину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вдалося через країни Європи потрапити до України, у Вінницю. Син вступив до навчального закладу медичної направленості та отримав підстави для проживання в Україні - тимчасову посвідку. Оскільки син є неповнолітнім, заявник також має право на законних підставах проживати в Україні. Проте, в грудні сину виповниться 18 років, дружина та донька на цей час переміщують країнами Європи до України для возз'єднання з сім'єю. Для того, щоб оформити тимчасові посвідки на проживання, необхідно також отримати й свідоцтво про народження дочки українського зразка, що можливо лише шляхом подачі заяви в порядку статті 317 ЦПК України. Отримати свідоцтво про народження відразу у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України. Без свідоцтва про народження неможливо буде надалі отримати інші документи українського зразка, зокрема й паспорт громадянина України. Місцем народження доньки є: м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна.
Оцінюючи встановлені обставини та надаючи їм оцінку суд виходить з того, що згідно за статтею 410 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка підписана Україною 21 лютого 1990 року, ратифікованої 27 лютого 1991 року, що набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до ч.1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Станом на день розгляду справи воєнний стан в Україні не припинено.
Згідно з положеннями статей 1, 5, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Виходячи із зазначених положень законодавства, у березні 2014 року територія АР Крим анексована російською федерацією та на території АР Крим запроваджене законодавство рф.
Надане заявником свідоцтво про народження дитини, відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є недійсним і не створює правових наслідків, у зв'язку з чим заявники не можуть зареєструвати народження своєї дитини.
Реєстрація народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану держави Україна не проводилася.
Водночас, оцінюючи подані заявниками документи, які були видані на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження, суд враховує, що народження дитини у громадян України на окупованій території є юридичним фактом, що має наслідки виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав новонародженої людини.
Також суд зазначає, що під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження та смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.
Виходячи із вищевикладеного, взявши до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що надані в якості доказів:
-копія паспорта громадянина Республіки Таджикистан № НОМЕР_3 , виданого Худжандським УМВС 19.04.2025, на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
-копія паспорта громадянки Республіки Таджикистан № НОМЕР_4 , виданого Худжандським УМВС 20.02.2025, на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15 грудня 2015 року відділом реєстрації народжень Сімферополя Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками зазначені: ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (мати). Зазначене свідоцтво про народження, видане органами рф та завірене відбитком печатки;
-копія посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадяника Республіки Таджикистан, за № НОМЕР_5 , орган, що видав 0503, дата видачі 17.10.2025;
-копія паспорта громадянина Республіки Таджикистан № НОМЕР_6 , виданого Худжандським УМВС 20.02.2025, на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-копія витягу з реєстру Вінницької територіальної громади № 2025/016880645 від 13.11.2025 про реєстрацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,за адресою: АДРЕСА_1 ;
-копія листа начальника міжнародного відділу Джавад К. за № 24/09-01 від 24.09.2025 року щодо прибуття студентів, а саме прибуття для подальшого навчання іноземного громадянина студента-абітурієнта ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіки Таджикистан;
-копія свідоцтва про встановлення батьківства серії НОМЕР_7 , відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Республіки Таджикистан визнаний батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місто Сімферополь АР Крим, матір'ю якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка Республіки Таджикистан, з наданням дитині прізвища ОСОБА_6 ;
-копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянином Республіки Таджикистан та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою Республіки Таджикистан, запис акту № 424 від 14.04.2016 року;
-показання заявника ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні як свідком у справі -
вважаються доказами, які достовірно свідчать про підтвердженість факту, що має юридичне значення, народження у батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дитини жіночої статі - ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення такого факту, що надасть заявнику можливість отримати у державних органах України свідоцтво про народження їх дитини.
Також суд вважає за необхідне додати, що визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо народження дитини, не легітимізує таку владу та не надає автоматичної дійсності таким актам. Такі дії зумовлені тим, що держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян, у тому числі іноземців на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
При наданні оцінки, зокрема, свідоцтву про народження дитини, свідоцтву про встановлення батьківства, наданих заявником, як доказам, суд враховує, що хоча такі документи не є юридично дійсними, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але de facto існує на тимчасово окупованій території, зафіксувала факт народження дитини.
Правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту народження на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України в порядку статті 317 ЦПК України, а не органами державної реєстрації актів цивільного стану. Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації народження та для внесення відомостей про батьків дитини відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду (висновок Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22).
На підставі вищевикладеного, аналізуючи забрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, враховуючи, що встановлення даного факту, що має юридичне значення, заявнику необхідно для державної реєстрації народження їх дитини, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви та встановлення факту народження дитини.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, ч. 4 ст. 49 ЦК України, статті 126 Сімейного кодексу Украни, суд
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України в порядку ст. 317 ЦПК України, задовольнити.
Встановити юридичний факт народження дитини - ОСОБА_6 , жіночої статі, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, встановивши в порядку положень статті 126 Сімейного кодексу України дані про її батьків: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина Республіки Таджикистан (батько), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки Республіки Таджикистан (матері).
Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження судового рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 26.11.2025 о 15 год 00 хв.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Республіки Таджикистан, адреса проживання: АДРЕСА_2 ).
Заінтересовані особи:
Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 04061062, адреса: провулок В. Погорілого 1, м. Звенигородка, Черкаської області, адреса електронної пошти vcs@zv.ck/drsu.gov.ua),
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка Республіки Таджикистан, зареєстрованого місця проживання в Україні не має).
Суддя О.Ю.Смовж