Справа № 636/2734/25 Провадження № 1-кп/636/1061/25
Дата
27 листопада 2025 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області кримінальне провадження, яке внесене 21.03.2025 року до Єдиного реєстру досудових правопорушень за №12025226090000019 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, Харківської області, українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, тимчасово не працюючого, розлученого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3,4 ст.358 КК України,
Учасники судового засідання:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - авдокат ОСОБА_5
1.Обставини, які встановлені судом
Епізод 1
На початку жовтня 2024 року, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на виготовлення підробленого посвідчення, яке видається установою, яка мас право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, а саме: водійського посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «В». «С».
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на виготовлення завідомо підробленого посвідчення, ОСОБА_3 , скориставшись месенджером «Fасеbоок», знайшов оголошення про виготовлення водійських посвідчень та зв'язавшись через месенджер «Fасеbоок» із невстановленою особою, яка є співвиконавцем вчиненого злочину, узгодив виготовлення ведійського посвідчення на своє ім'я, при цьому, усвідомлюючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія відповідно «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортним засобом», затвердженого постановою Кабінету' Міністрів України від 08.05.1993 Ке340, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке, відповідно до п. 2.1 «а» та 2.4 Правил дорожнього руху України (які діють з 01.01.2002 зі змінами), водій повинен мати при собі та пред'явити для перевірки на вимогу поліцейського, останній надіслав необхідні для виготовлення такого посвідчення власні анкетні дані, зокрема - власну фотографію, власні паспортні дані та РНОКПП, а також зразок власного підпису, тобто таким чином виконав частину дій для вчинення кримінального правопорушення у частині виготовлення підробленого посвідчення.
Після чого, невстановлена особа, діючи за попередньою змовою у групі із ОСОБА_6 , використовуючи анкетні данні попередньо надіслані ОСОБА_6 , внесла неправдиві відомості до посвідчення водія України серійний номер НОМЕР_1 від 09.12.2024, орган видачі - територіальний сервісний центр №8041 видане на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 « тим самим підробивши його, яке ОСОБА_3 отримав від невстановленої особи, у відділенні №1 «Нова Пошта», розташованого за адресою: Харківська область. Куп'янський район, с-ще Великий Бурлук. пул. Паркова, 27, зробивши, в свою чергу, готівковий переказ у розмірі 12425 гри., з мстою подальшого використання для забезпечення можливості керувати транспортним засобом.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121-25/7227-ДД від 24.03.2025 за результатами судової технічної експертизи документів: бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , виданий 09.12.2024 ТСЦ №8041 на ім'я « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України.
Епізод 2
Крім того, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія, залишив дане посвідчення у себе та почав його використовувати, для можливості керування транспортними засобами та пред'являти в якості документу, що посвідчує особу.
Так 21.03.2025 близько 10 год. 00 хв., перебуваючи по вул. Центральна в смт. Великий Бурлук, Куп'янського району, Харківської області, ОСОБА_3 керуючи автомобілем ВАЗ-21101, д.н.з. НОМЕР_3 , здійснив зупинку даного ТЗ поблизу пішохідного переходу та в подальшому при перевірці документів, на вимогу поліцейського СРПП ВП №1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 в порядку ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», пред'явив, таким чином використав, в якості підтвердження особи та права на керування відповідним транспортним засобом завідомо підроблений офіційний документ, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, а саме водійське посвідчення громадянина України на право керування транспортними засобами категорії ОСОБА_8 , видане на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серійний номер НОМЕР_2 від 09.12.2024, орган видачі - територіальний сервісний центр 8041, яке не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - України. згідно висновку судової технічної експертизи документів № СЕ-19/121 -25/7227-ДД від 24.03.2025р..
2.Позиція обвинуваченого
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні злочину за всіма епізодами повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.
3. Докази, які досліджені судом
Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений та захисник не заперечували.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позицій немає.
Сторонам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого і дослідив документи, які характеризують його особу.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
4.Висновок суду про винуватість обвинуваченого
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 358 КК України, повністю та об'єктивно доведена та кваліфікує його дії:
- за першим епізодом - ч. 3 ст. 358 КК України, тобто підроблення посвідчення, яке видається чи посвідчується установою, яка мас право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб;
- за другим епізодом -ч. 4 ст. 358 КК України - тобто використання завідомо підробленого документа.
5.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд
Загальні положення
Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудним у розумінні ст. 19 КК України.
При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання
Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин, своєю поведінкою під час досудового розслідування та судового провадження прагнув зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки, що проявилось в осуді вчиненого.
Обставини , які відповідно ст. 67 КК України обтяжують покарання -відсутні.
Призначення покарання
Призначаючи покарання суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України за ступенем тяжкості вчинених злочинів, вони віднесені до категорії кримінального проступку та нетяжкого злочину.
При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його соціальне та матеріальне становище, погашену судимість, стан здоров'я, стать та вік, відсутність перебування на обліку у лікарів психіатра та нарколога, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси, посередню характеристику з місця мешкання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинуваченого, який має неповну середню освіту, розлучений, не працевлаштований, є учасником бойових дій, проживає разом із матір'ю пенсіонером, утриманців не має, має місце реєстрації і проживання, в силу ст.89 КК України не судимий у зв'язку із чим суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів призначити покарання не пов'язане із позбавленням волі.
Згідно ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Виходячи з усіх обставин справи, думки прокурора, який просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, наслідків вчиненого злочину (тяжких наслідків не настало та майно повернуто потерпілому), враховуючи незначну суму викраденого та особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, а тому вважає, що його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення цілей покарання, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
6.Вирішення питання про долю речових доказів
Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.
7.Інші рішення, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Запобіжний захід обвинуваченому не застосовувався. Клопотань про його застосування не надходило, а тому враховуючи вимоги ст. ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, суд не вбачає підстав для його застосування.
Цивільний позов не заявлено.
Судові витрати у сумі 2387,70 грн., пов'язані із проведенням судово - технічної експертизи документів № СЕ-19/121 -25/7227-ДД від 24.03.2025року , підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371,373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3,4 ст.358 КК України та призначити покарання:
-За ч.3 ст.358 КК України - 3 ( три) роки обмеження волі.
-За ч.4 ст.358 КК України - 2 ( два) роки обмеження волі.
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 3 ( три) роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання, встановивши йому іспитовий строк у 2 (два) роки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІПН НОМЕР_4 )на користь Держави судові витрати у сумі 2387,70 за проведену судово -товарознавчу експертизу № СЕ-19/121 -25/7227-ДД від 24.03.2025року (стягувач платежу - Держава, код доходів - 24060300).
Речові докази у кримінальному провадженні:
-Підроблений бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 видане 09.12.2024 ТСЦ №8041 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження №12025226090000019 від 21.03.2025 р. після набрання вироком законої сили -залишити зберігати у матеріалах провадження.
-DVD-R диск на якому знаходиться один фрагмент відеозапису, який зберігаються у матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Відповідно до положень ч. 1 ст.394КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1