Справа № 645/8417/25
Провадження № 2-з/645/46/25
27 листопада 2025 р. м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Алтухової О.Ю.,
секретар судового засідання - Півінська С.Г.,
розглянувши заяву представника позивачки про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договору купівлі-продажу транспортного засобу та витребування майна,-
26.11.2025 року до Немишлянського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє її представник - адвокат Ніколаєв В.О., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договору купівлі-продажу транспортного засобу та витребування майна, в якій позивачка просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу 6341/2025/5398886 від 07 червня 2025 року автомобілю марки Mercedes-Benz моделі GLA 200, VIN-код НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , укладений між ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_2 , як покупцем.
- витребувати автомобіль марки Mercedes-Benz моделі GLA 200, VIN-код НОМЕР_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 шляхом повернення зазначеного автомобіля у власність та користування ОСОБА_1 .
26.11.2025 року разом з позовом до суду надійшла заява представника позивачки - адвоката Ніколаєва В.О. про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого протиправного володіння шляхом накладення до набрання законної сили судового рішення, яким буде вирішено справу по суті, заборони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в будь-який спосіб відчужувати та користуватися автомобілем марки Mercedes-Benz моделі GLA 200, VIN-код НОМЕР_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що У травні 2025 року відповідачі звернулися до позивача з пропозицією вигідно продати належний їй автомобіль Mercedes-Benz GLA 200, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , за суму, еквівалентну 25 тисячам доларів США, 24 тисячі з яких повернути позивачу, а 1 тисячу лишити собі в якості комісійних. Натомість, отримавши відповідну довіреність, яка, в тому числі, наділяла їх правом продажу автомобіля, отримавши сам автомобіль, документи та ключі від нього, відповідачі уклали фіктивний договір купівлі-продажу між собою на шкоду законній власниці, ОСОБА_1 . Так, одна з довірених, ОСОБА_3 , яка діяла від імені позивача, продала автомобіль іншій довіреній, ОСОБА_2 , яка нібито купила його за 640 тисяч гривень, що є до того ж явно заниженою ціною. Ніяких грошей ОСОБА_1 довіреною особою ОСОБА_3 , яка нібито отримала ці гроші від своєї рідної доньки, члена своєї сім'ї ОСОБА_2 не передано. Категорично стверджуємо, що ніяких грошей насправді ніхто нікому не платив, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами однієї сім'ї. За наявними даними автомобіль відповідачі використовують наразі для особистих потреб. Оскільки на цей час відповідач-1 за позовом, ОСОБА_2 лишається формальним власником транспортного засобу Mercedes-Benz GLA 200, VIN НОМЕР_1 , то дізнавшись про пред'явлення до неї позову, розуміючи безпідставність та тимчасовість свого володіння насправді чужим майном, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можуть відчути ненависть, лють та злість по відношенню до ОСОБА_1 , а отже, є реальні підстави побоюватися, що відповідачі вчинять цілеспрямовані дії щодо відчуження, переховування, пошкодження або навіть знищення автомобіля. Зокрема, відповідач ОСОБА_2 може вчинити черговий фіктивний правочин, спрямований на відчуження транспортного засобу на користь іншій особі. Відповідачі можуть сховати автомобіль, знищити або пошкодити його. Оскільки мова йде про автомобіль, то для завдання йому суттєвих пошкоджень достатньо просто створити відповідні умови експлуатації. Кажучи простими словами - додавати швидкості при проїзді ділянок дороги з великими вибоїнами, використовувати паливо-мастильні матеріали неналежної якості тощо. Зазначені дії, які можуть вчинити відповідачі, зроблять неможливим чи ускладнять виконання можливого судового рішення про задоволення позову, що свідчить про наявність підстав для забезпечення позову. Зустрічне забезпечення позову просили не застосовувати, з огляду на наявність зареєстрованого місця проживання, наявність у власності майна, підставність та обґрунтованість позову, що пред'являється позивачем до відповідачів.
Ухвалою суду від 27.11.2025 року позов залишено без руху.
Верховний Суд у складі ОП КЦС у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20висловив такий висновок про застосування норми права: законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два дні та п'ять днів відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки вже потім вирішувати питання про забезпечення позову; у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.
За результатом розгляду заяви про забезпечення позову суд доходить таких висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22, від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-15167св21).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
У постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2025 року ОСОБА_1 видала довіреність на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на розпорядження автомобілем марки Mercedes-Benz моделі GLA 200, VIN-код НОМЕР_1 .
07.06.2025 року між ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу вказаного автомобілю.
У заяві про забезпечення позову, представник позивача, зокрема зазначив, що існують реальні підстави побоюватися, що відповідачі вчинять цілеспрямовані дії щодо відчуження, переховування, пошкодження або навіть знищення автомобіля. Зокрема, відповідач ОСОБА_2 може вчинити черговий фіктивний правочин, спрямований на відчуження транспортного засобу на користь іншій особі. Відповідачі можуть сховати автомобіль, знищити або пошкодити його. Оскільки мова йде про автомобіль, то для завдання йому суттєвих пошкоджень достатньо просто створити відповідні умови експлуатації. Кажучи простими словами - додавати швидкості при проїзді ділянок дороги з великими вибоїнами, використовувати паливо-мастильні матеріали неналежної якості тощо. Зазначені дії, які можуть вчинити відповідачі, зроблять неможливим чи ускладнять виконання можливого судового рішення про задоволення позову, що свідчить про наявність підстав для забезпечення позову.
Суд частково погоджується з доводами представника позивача щодо існування ризику відчуження спірного автомобіля третій стороні.
В іншій частині твердження сторони позивача суд вважає надуманими та такими, що не підтверджені жодним доказом.
З відповіді на адвокатський запит представника позивачки з РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 14.11.2025 року вбачається, що згідно з інформацією з Єдиного реєстру транспортних засобів інформацію про оформлення договорів купівлі-продажу в сервісних центрах МВС та здійснення реєстраційних дій на транспортний засіб марки Mercedes-Benz моделі GLA 200, після 06.07.2025 року відсутня.
За таких умов, враховуючи необхідність під час вжиття заходів забезпечення позову дотримуватись вимог щодо розумності, обґрунтованості та співмірності виду забезпечення позову, зазначеного у заяві, з заявленими вимогами, та збалансованості інтересів учасників справи, слід дійти висновку, що для забезпечення виконання можливого судового рішення у цій справі доцільним та достатнім буде вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження рухомого майна, тому вимога про забезпечення позову шляхом заборони користування майном задоволенню не підлягає.
Також суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Щодо вимог заяви про заборону ОСОБА_3 в будь-який спосіб відчужувати та користуватися спірним автомобілем, то на час розгляду заяви про забезпечення позову суду не надано відомостей що дана особа є власницею або на будь-якій іншій правовій підставі користується даним транспортним засобом, тому в цій частині у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 151-153, 260 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача - адвоката Ніколаєва В.О. - задовольнити частково.
У порядку забезпечення позовуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договору купівлі-продажу транспортного засобу та витребування майна заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в будь-який спосіб відчужувати автомобіль марки Mercedes-Benz моделі GLA 200, VIN-код НОМЕР_1 .
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Повний текст ухвали складено 27.11.2025 року.
Суддя О.Ю.Алтухова