Справа № 367/13561/25
Провадження №2/367/7567/2025
Іменем України
26 листопада 2025 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Шестопалова Я.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Косіло Артем Костянтинович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
При вирішенні питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд, передусім, виходить з того подана позовна заява повинна бути подана з додержанням вимог, визначених ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно з ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Встановлено, що позовну заяву підписано адвокатом Косіло А.К., який на підтвердження своїх повноважень здійснювати представництво інтересів позивача подав Додаткову угоду № 2411/1 від 24.11.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 3108/1 від 31.08.2023 року та ордер № 1185693, дата видачі ордера 05.11.2025 року.
За приписами ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Виходячи зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
У договорі про надання правової допомоги закріплюється обсяг повноважень адвоката, а також вказуються обмеження щодо вчинення певних дій. Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Тобто, ордер є документом, який лише посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, тоді як увесь обсяг повноважень адвоката діяти від імені клієнта обумовлюється предметом договору про надання правової допомоги та колом визначених в ньому повноважень адвоката.
Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41, встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об'єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
Так, наданий до суду ордер, виданий на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 3108/1 від 31.08.2023 року, в якому зазначено, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
Проте, Договору про надання правової (правничої) допомоги № 3108/1 від 31.08.2023 року до позову не долучено.
Натомість, з долученої Додаткової угоди № 2411/1 від 24.11.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 3108/1 від 31.08.2023 року вбачається, що адвокат Косіло Артем Костянтинович та ОСОБА_1 , цією Додатковою угодою, погодили доповнити розділ 2 «Права та обов'язки адвоката» Основного договору наступним пунктом: «2.2.13. Подавати позов про розірвання шлюбу до суду згідно із територіальною та предметною підсудністю, проводити судові засідання у режимі відео-конференції.».
Тобто даною Додатковою угодою позивач уповноважив адвоката від свого імені подавати позов тільки про розірвання шлюбу.
Відтак, у матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Косіло Артемом Костянтиновичем та ОСОБА_1 , за яким останній уповноважив адвоката від свого імені підписувати та подавати до суду позовну заяву про визначення місця проживання дитини.
У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.
Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст.240 ЦК України, представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст.248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позову, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно обсягу наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Отже, враховуючи, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, а повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутній документ на підтвердження дійсної волі позивача реалізувати своє право на підписання позовної заяви про визначення місця проживання дитини не самостійно, а через адвоката (представника), та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому адвокату (представнику).
Аналізуючи зміст Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» щодо повноважень представляти інтереси позивача адвокатом Косілом А.К., враховуючи відсутність договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Косіло Артемом Костянтиновичем та ОСОБА_1 , беручи до уваги те, що Додатковою угодою № 2411/1 від 24.11.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 3108/1 від 31.08.2023 року позивач уповноважив адвоката від свого імені подавати позов тільки про розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що даний представник не має повноважень на підписання та подання позовної заяви про визначення місця проживання дитини в інтересах позивача.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 у справі № 1.380.2019.001004 (ЄДРСР 87560122), в ухвалах від 09.10.2020 у справі № 824/3180/14-а (ЄДРСР 92116461), від 16.09.2020 у справі № 824/877/19-а (ЄДРСР 91571433), від 17.08.2020 у справі № 300/1294/19 (ЄДРСР 91036679), від 20.01.2020 у справі № 440/607/19 (ЄДРСР 87044901) виклав наступний висновок: звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.
Положеннями п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, передбачено, що заява повертається, зокрема, у випадках коли заяву подано особою, яка не має права її підписувати.
Таким чином в сукупності встановлено, що адвокат, як представник позивача, не надав на підтвердження своїх повноважень договору про надання правничої допомоги, укладеного з позивачем ОСОБА_1 , а відтак таку позовну заяву в частині визначення місця проживання дитини, слід повернути позивачам на підставі 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Між тим, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Крім того, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 177 ЦПК України виходячи з наступного.
Позовна заява подана представником позивача Косіло А.К. через підсистему «Електронний суд».
Частини 5, 6, 7 ст. 43 ЦПК України встановлюють, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб; у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.
Згідно з п. п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення документів учасникам провадження, щодо яких відсутні відомості про наявність електронного кабінету, може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Всупереч встановленим вимогам, представник позивача не надала суду жодних належних доказів направлення відповідачці ОСОБА_2 копії позовної заяви та доданих до неї документів через АТ «Укрпошта».
Враховуючи зазначене, позивачу необхідно надати суду докази надсилання відповідачці ОСОБА_2 копії позовної заяви з доданими до неї документами, якими є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, виданий відправникові поштового відправлення.
За таких обставин, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк - 10 днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, а саме долучення доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 185, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини - повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині позовних вимог про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі судді - 10 днів з дня отримання даної ухвали.
У разі не усунення недоліків у встановлений строк, позовна заява відповідно до ст. 185 ч. 3 ЦПК України буде визнана неподаною та повернута позивачу.
Ухвала в частині залишення позовної заяви без руху оскарженню не підлягає.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я.В. Шестопалова